102.Позитивні та негативні наслідки плинності персрналу
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124
125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174
175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193
Під рухом персоналу в межах або за межі підприємства варто розуміти зміну працівником територіального розміщення чи характеру робочого місця для постійної роботи. Остання об¬ставина відрізняє рух персоналу від зміни робочих місць у рам¬ках організації праці, коли протягом зміни робітник може бути зайнятий послідовно на двох і більше робочих місцях для повні¬шого завантаження, зниження монотонності праці тощо [3, с. 129].
Отже, зміна робочого місця, як зовнішній прояв процесу руху персоналу, супроводжується, як правило, зміною підприємства, структурного підрозділу, робочого місця в межах структурного підрозділу, професії (спеціальності), посади, категорії або необ¬хідної кваліфікації працівника (розряду). Рух персоналу може бу¬ти обумовлений змінами в змісті трудових процесів у межах ро¬бочого місця (посади), які є наслідком змін у техніці, технології, поділі праці та його організації. До працівника, який виконує трудові процеси, висуваються нові вимоги, що примушують його або підвищувати свою кваліфікацію, або поступитися місцем ін¬шому працівникові.
Крім того, рух персоналу може бути обумовлений законом пе¬реміни праці, а також необхідністю підвищення мобільності кадрів або зниження монотонності праці.
Виділяють такі види руху персоналу на підприємстві: плин¬ність, демографічний рух (плановий) та внутрішньовиробничий рух персоналу.
Варто зазначити, що плинність та рух персоналу мають для підприємства як позитивні, так і негативні наслідки.
До негативних належать такі: прямі втрати виробництва, вик¬ликані неукомплектованістю робочих місць, набором та тимчасо-вою підміною персоналу, профнавчанням новачків; порушення комунікацій; великі втрати робочого часу; зниження рівня дисци¬пліни; збільшення браку; недовиробництво продукції; зниження продуктивності праці працівника, який звільняється, та нового працівника; труднощі з формуванням загальних норм поведінки, з формуванням взаємних очікувань та вимог; відволікання високо¬кваліфікованих спеціалістів від виконання своїх обов'язків для на¬дання допомоги новачкам; погіршання соціально-психологічного клімату.
Позитивні наслідки руху та плинності персоналу такі: поліп¬шення соціально-психологічного клімату за рахунок змін в тру-довому колективі, позбавлення від аутсайдерів, можливість залу¬чення працівників з новими поглядами та ідеями, омолодження складу працівників, стимулювання інновацій, підвищення внут¬рішньої активності та гнучкості тощо.
Як зовнішній, так і ВНуТріШньовиробничий рух кадрів є ре¬зультатом взаємодії економічних, соціальних соціально-психоло-гічних, демографічних та інших факторів. Маючи різну природу, вони різняться структурою мотивів, ступенем інформованості працівника про нове робоче місце та іншими обставинами. У ці¬лому, рух персоналу викликають такі фактори:
які виникають на самому підприємстві (організація оплати праці, умови праці5 рівень автоматизації праці, перспектива професійного зростання);
особисті фактори (вік працівника, рівень його освіти, досвід роботи, переміна місця проживання, стан здоров'я, якість життя — рівень заробітної плати, віддаленість житла від місця роботи тощо);
зовнішні стосовно підприємства фактори (економічна ситу¬ація в країні або регіоні, сімейні обставини, поява нових під¬приємств тощо).
В. Р. Веснін виокремлює такі суб'єктивні й об'єктивні факто¬ри руху кадрів: біологічні (погіршення стану здоров'я), виробни¬чі (скорочення штату внаслідок комплексної механізації та авто¬матизації), соціальні (досягнення пенсійного віку), особисті (сімей¬ні обставини), деревні (призов на військову службу) .
Щодо внутрішньовиробничого руху, то він, як вже зазначало¬ся, може бути міжцеховим, міжпрофесійним чи кваліфікаційним. Діапазон міжпрофесіИНого руху визначається диференціацією професій Діапазон кваліфікаційного руху в робітників визнача-ється диференціацією праці різної складності (кваліфікації), а у спеціалістів і службовців — диференціацією посад. Зміна квалі-фікації не завжди пов'язана зі зміною місця прикладання праці й, отже, не є в прямому значенні рухом кадрів. Такий рух характе¬ризує лише зміну позиції робітника в кваліфікаційній ієрархії ро¬бочих місць.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124
125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174
175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 Наверх ↑