188. Сутність та значення соціального партнерства.

Соціальне партнерство означає спільну діяльність суб'єктів відносин у сфері праці, що спрямована на погодження інтересів і вирішення наявних проблем. Сутність цих проблем пов'язана передусім з існуванням ринку праці, на якому є продавці й покупці, їм нале¬жить самим домовлятися про умови купівлі-продажу послуг ро¬бочої сили. Але цей «торг» має здійснюватися з дотриманням пев¬них правил, норм, які захищають інтереси обох сторін, тобто на базі партнерських взаємовідносин, застосування різноманіт¬них форм і методів погодження інтересів найманих працівників, роботодавців і їхніх представницьких органів прагненням до спі¬льних домовленостей договору, досягненням консенсусу, опра¬цюванням і спільною реалізацією заходів з різноманітних напря¬мів соціально-економічного розвитку. Метою є досягнення соціального миру в суспільстві, забезпечення балансу соціально-економічних інтересів трудящих і робо¬тодавців, сприяння взаєморозумінню між ними, запобігання конф¬ліктам і вирішення суперечностей для створення необхідних умов поступального економічного розвитку, підвищення життє¬вого рівня трудящих.

Значення соціального партнерства

1.Наймані працівники й роботодавці та їхні представни¬цькі органи мають не лише спільні, але й відмінні, іноді проти¬лежні соціально-економічні інтереси. Наймані працівники в системі соціального партнерства є пе¬редусім носіями робочої сили. Вони надають роботодавцеві тру¬дові послуги в обмін на необхідні засоби для свого життєзабезпе¬чення. Інтереси роботодавця лежать у площині отримання якомога більшого прибутку.

2.. СП правомірно розглядати як важ¬ливий чинник формування інститутів громадянського суспільст¬ва, а саме: об'єднань роботодавців, найманих працівників; започаткування та розвитку постійного діалогу між суб'єктами со¬ціально-трудових відносин.

3. СП є взаємовигідним процесом взаємодії сторін соціально-трудових відносин та органів, що представляють їхні інтереси. Постійний діалог між ними має на меті забезпечення оптимального балансу інтересів і створення сприятливих економічних, політичних, соціальних умов для ста¬більного соціально-економічного розвитку.

4. СП не можна розглядати як традицію чи специфічний складник механізму формування й ре¬гулювання соціально-трудових відносин в окремих країнах. Вона є об'єктивною вимогою, тобто притаманною економіці ринково¬го типу формою погодження інтересів суб'єктів трудових відно¬син. Становлення й розвиток системи соціального партнерства за умов ринкової економіки — результат об'єктивних реалій, що випливають з нової ролі, статусу суб'єктів ринку праці — робо¬тодавців, найманих працівників та органів, що представляють їх¬ні інтереси.

5.Відносини між соціальними партнерами можуть бути прогресивними або деструктивними, регресивними, залежно від установок, якими керуються сторони соціального діалогу та ар¬сеналу методів регулювання взаємних відносин, які вони викори¬стовують.

6.Соціальне партнерство є альтернативою диктатури в соціально-трудових відносинах, оскільки передбачає засто¬сування цивілізованих методів погодження інтересів — прове¬дення, переговорів, досягнення компромісу, консенсусу, згоди. Разом з тим соціальне партнерство немає нічого спільного із соціальним угодовством, безпринципними поступками однієї зі сторін на користь іншої або попранням, зневажанням інтере¬сів іншої сторони.

189. Форми та принципи соціального партнерства.

СП має здійснюватися в таких формах: спільних консультацій; колективних переговорів і укладення колективних договорів; спільного опрацювання політики доходів, зайнятості, інших складників предмета соціально-трудових відносин та соціально-економічної політики підприємства в цілому; спільного розв'язання колективних трудових спорів (конф¬ліктів), запобігання їм, організації примирних та арбітражних процедур; участі найманих працівників в управлінні виробництвом; участі представників сторін у роботі органів соціального партнерства;  участі найманих працівників у розподілі прибутку, доходів на умовах, що визначені колективним договором; » обміну необхідною інформацією; контролю за виконанням спільних домовленостей.

СП на рівні орга¬нізації має функціонувати на базі таких принципів: поваги й урахування інтересів учасників переговорів; повноважності соціальних партнерів і їхніх представників; повноти представництва сторін; рівноправності сторін і довіри у відносинах; невтручання в справи один одного; свободи вибору й обговорення питань, що входять до пред¬мета соціального партнерства;  соціальної справедливості як прояву відповідності між рол¬лю певних суб'єктів (осіб) і їхнім соціальним станом; між їхніми правами й обов'язками; трудовим внеском і винагородою за по¬слуги праці, суспільним визнанням; добровільності прийняття зобов'язань на базі взаємного по¬годження; пріоритетності примирних методів і процедур погодження інтересів; регулярності проведення консультацій і переговорів з пи¬тань, що належать до предмета соціального партнерства; реальності забезпечення зобов'язань, які прийняті соціаль¬ними партнерами;  обов'язковості виконання досягнутих домовленостей; систематичності контролю за виконанням прийнятих рішень; відповідальності сторін, їхніх представників за невиконання з їхньої вини прийнятих зобов'язань.