188. Сутність та значення соціального партнерства.

Соціальне партнерство означає спільну діяльність суб'єктів відносин у сфері праці, що спрямована на погодження інтересів і вирішення наявних проблем. Сутність цих проблем пов'язана передусім з існуванням ринку праці, на якому є продавці й покупці, їм нале¬жить самим домовлятися про умови купівлі-продажу послуг ро¬бочої сили. Але цей «торг» має здійснюватися з дотриманням пев¬них правил, норм, які захищають інтереси обох сторін, тобто на базі партнерських взаємовідносин, застосування різноманіт¬них форм і методів погодження інтересів найманих працівників, роботодавців і їхніх представницьких органів прагненням до спі¬льних домовленостей договору, досягненням консенсусу, опра¬цюванням і спільною реалізацією заходів з різноманітних напря¬мів соціально-економічного розвитку. Метою є досягнення соціального миру в суспільстві, забезпечення балансу соціально-економічних інтересів трудящих і робо¬тодавців, сприяння взаєморозумінню між ними, запобігання конф¬ліктам і вирішення суперечностей для створення необхідних умов поступального економічного розвитку, підвищення життє¬вого рівня трудящих.

Значення соціального партнерства

1.Наймані працівники й роботодавці та їхні представни¬цькі органи мають не лише спільні, але й відмінні, іноді проти¬лежні соціально-економічні інтереси. Наймані працівники в системі соціального партнерства є пе¬редусім носіями робочої сили. Вони надають роботодавцеві тру¬дові послуги в обмін на необхідні засоби для свого життєзабезпе¬чення. Інтереси роботодавця лежать у площині отримання якомога більшого прибутку.

2.. СП правомірно розглядати як важ¬ливий чинник формування інститутів громадянського суспільст¬ва, а саме: об'єднань роботодавців, найманих працівників; започаткування та розвитку постійного діалогу між суб'єктами со¬ціально-трудових відносин.

3. СП є взаємовигідним процесом взаємодії сторін соціально-трудових відносин та органів, що представляють їхні інтереси. Постійний діалог між ними має на меті забезпечення оптимального балансу інтересів і створення сприятливих економічних, політичних, соціальних умов для ста¬більного соціально-економічного розвитку.

4. СП не можна розглядати як традицію чи специфічний складник механізму формування й ре¬гулювання соціально-трудових відносин в окремих країнах. Вона є об'єктивною вимогою, тобто притаманною економіці ринково¬го типу формою погодження інтересів суб'єктів трудових відно¬син. Становлення й розвиток системи соціального партнерства за умов ринкової економіки — результат об'єктивних реалій, що випливають з нової ролі, статусу суб'єктів ринку праці — робо¬тодавців, найманих працівників та органів, що представляють їх¬ні інтереси.

5.Відносини між соціальними партнерами можуть бути прогресивними або деструктивними, регресивними, залежно від установок, якими керуються сторони соціального діалогу та ар¬сеналу методів регулювання взаємних відносин, які вони викори¬стовують.

6.Соціальне партнерство є альтернативою диктатури в соціально-трудових відносинах, оскільки передбачає засто¬сування цивілізованих методів погодження інтересів — прове¬дення, переговорів, досягнення компромісу, консенсусу, згоди. Разом з тим соціальне партнерство немає нічого спільного із соціальним угодовством, безпринципними поступками однієї зі сторін на користь іншої або попранням, зневажанням інтере¬сів іншої сторони.

189. Форми та принципи соціального партнерства.

СП має здійснюватися в таких формах: спільних консультацій; колективних переговорів і укладення колективних договорів; спільного опрацювання політики доходів, зайнятості, інших складників предмета соціально-трудових відносин та соціально-економічної політики підприємства в цілому; спільного розв'язання колективних трудових спорів (конф¬ліктів), запобігання їм, організації примирних та арбітражних процедур; участі найманих працівників в управлінні виробництвом; участі представників сторін у роботі органів соціального партнерства;  участі найманих працівників у розподілі прибутку, доходів на умовах, що визначені колективним договором; » обміну необхідною інформацією; контролю за виконанням спільних домовленостей.

СП на рівні орга¬нізації має функціонувати на базі таких принципів: поваги й урахування інтересів учасників переговорів; повноважності соціальних партнерів і їхніх представників; повноти представництва сторін; рівноправності сторін і довіри у відносинах; невтручання в справи один одного; свободи вибору й обговорення питань, що входять до пред¬мета соціального партнерства;  соціальної справедливості як прояву відповідності між рол¬лю певних суб'єктів (осіб) і їхнім соціальним станом; між їхніми правами й обов'язками; трудовим внеском і винагородою за по¬слуги праці, суспільним визнанням; добровільності прийняття зобов'язань на базі взаємного по¬годження; пріоритетності примирних методів і процедур погодження інтересів; регулярності проведення консультацій і переговорів з пи¬тань, що належать до предмета соціального партнерства; реальності забезпечення зобов'язань, які прийняті соціаль¬ними партнерами;  обов'язковості виконання досягнутих домовленостей; систематичності контролю за виконанням прийнятих рішень; відповідальності сторін, їхніх представників за невиконання з їхньої вини прийнятих зобов'язань.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 
125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 
175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193  Наверх ↑