178.Нормування праці та його роль у визначенні заробітної плати

Нормування праці: сутність, значення, види норм праці.

 Нормування праці – це вид діяльності з управління виробництвом, пов’язаний з визначенням необхідних затрат праці і її результатів, контролем за мірою праці.  Норми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо. На основі норм праці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, тощо. Норми праці є складовим елементом організації заробітної плати, оскільки виконання норм є умовою отримання заробітку, відповідного тарифу або окладу, установленого для даного працівника.

  У вітчизняних організаціях для розрахунку чисельності робітників застосовуються наступні види норм: норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, норми часу обслуговування, норми чисельності.

  Під нормою часу розуміються суспільно необхідні витрати часу на виконання одиниці роботи одним робітником чи групою робітників відповідної кваліфікації. Норму часу, встановлену на операцію або одиницю виробу, називають нормою штучного часу. Величина штучної норми часу складається з витрат часу на роботу машин і механізмів, дій робітника і перерв, без яких неможливо виконати задану роботу. У загальному виді склад штучної норми можна представити наступною формулою:

ТШ = ТО + ТД + ТОБ + ТВОП + ТПТ

де ТО – основний час; ТД  – допоміжний час; ТОБ – час обслуговування робочого місця; ТВОП – час на відпочинок і особисті потреби; ТПТ – час непереборних перерв, установлених технологією й організацією виробництва.

  Тривалість і зміст робіт з обслуговування робочого місця визначається по нормативах або за допомогою фотографії робочого часу. Величина і зміст ТОБ залежать від характеру виконуваної роботи, виду устаткування, типу виробництва, установленого порядку в обслуговуванні робочих місць. У масовому і багатосерійному виробництві при виконанні машинних і автоматизованих операцій час обслуговуванні робочого місця Т поділяється на час технічного обслуговування (ТТЕХ), встановлюване у відсотках від основного часу (аТЕХ), і час організаційного обслуговування (ТОРГ), встановлюване у відсотках від оперативного часу. Таким чином, для умов масового і багатосерійного виробництва норму штучного часу можна визначити за допомогою наступної формули:

ТШ = ТОЧ  ( 1 +     аОРГ + аОТЛ + аВТ   + ТО   аТЕХ   )

          100                  100      

де ТОЧ — оперативний час (ТОЧ = Те + Тв );

ТО – основний час; аОРГ – час на відпочинок і особисті потреби, у % від оперативного часу; аОТЛ – час організаційного обслуговування, у % від оперативного часу; аВТ – час технологічно неминучих утрат, у % від оперативного часу; аТЕХ – час на технічне обслуговування, у % від оперативного часу.

  У серійному, дрібносерійному й одиничному виробництві час на обслуговування робочого місця встановлюється сумарно в % від оперативного часу. У цьому випадку формула норми штучного часу виглядає в такий спосіб:

ТШ = ТОЧ  ( 1 +     аОРГ + аОТЛ + аВТ   )

          100      

  Норми виробітку застосовуються для розрахунку чисельності працюючих, планування продуктивності праці, організації заробітної плати в таких видах виробництв, де продукт праці є однорідним і може бути обмірюваний у натуральних величинах, — штуках, літрах, тоннах. Вихідною величиною для розрахунку норм виробітку є норма штучного часу. При цьому між нормою часу і нормою виробітку існує обернено пропорційний зв'язок: будь-яке зменшення норми часу відразу ж приводить до відповідного збільшенню норми виробітку і навпаки:

НВ =             ТЗМ

          ТШ

НВ – норма виробітку; ТЗМ – тривалість зміни;

у =     100  х            і           х =       100  у

          100 – х                        100 – у

де х – відсоток зниження норми часу;

у –відсоток підвищення норми виробітку.

  Розрахунок чисельності працюючих по професіях і кваліфікації можна здійснити за допомогою норм штучного часу і норм виробітку не представляє складності. Чисельність працюючих даної професії і кваліфікації в першому випадку розраховується по формулі:

НЧ =             Q

          ТСМ k

а в другому - по формулі

НЧ =             Q

          НВ k

де Q – обсяг робіт даного виду і складності;

k – коефіцієнт, що враховує рівень виконання норми.

  При розрахунку чисельності працюючих необхідно розрізняти явочну й облікову чисельність. Облікова чисельність перевищує явочну, тому що в ній враховуються плановані невиходи на роботу під час відпустки, хвороби, з родинних обставин і т.п. Щоб визначити облікову чисельність НОЧ, необхідно помножити явочну чисельність НЧ на коефіцієнт, що враховує заплановані невиходи на роботу:

КН = 1 +      % запланованих невиходів

          100

  Норми обслуговування застосовуються для нормування праці і розрахунку чисельності основних робітників-багатоверстатників, а також ряду професій допоміжних робітників. При цьому під нормою обслуговування розуміється кількість одиниць устаткування, виробничих площ, число робочих чи місць інших об'єктів, що повинні обслуговуватися одним чи робітником групою робітників відповідної кваліфікації. У загальному випадку явочна чисельність працюючих розраховується за допомогою норм обслуговування по такій формулі:

НЧ =             Q         КЗМ

          НО k  

де НО – норма обслуговування; КЗМ – коефіцієнт змінності роботи на устаткуванні, що обслуговується.

  Під нормою чисельності розуміється число робочих чи інших категорій працюючих визначеного професійно-кваліфікаційного складу, необхідних для обслуговування великих агрегатів (прокатних станів, доменних і мартенівських печей і т.п.), складів і інших чи об'єктів виконання визначеного кола робіт.