190. Роботодавці та наймані працівники як основні сторони соціального партнерства.

Роботодавець — власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або вповнова¬жений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодав¬ства використовує найману працю. Роботодавець є носієм первинних прав у соціально-трудових відносинах. У трудових правовідносинах роботодавця як юридич¬ну особу представляє вповноважена ним особа — керівник під¬приємства (організації). Останній укладає індивідуальні й колек¬тивні договори, звільняє працівників в установленому порядку, виконує різноманітні функції щодо організації виробництва, опе¬ративного управління власністю відповідно до укладеного трудо¬вого договору (контракту). Роботодавця як фізичну особу в тру¬дових правовідносинах з найманими працівниками представляє безпосередньо сама особа. Отже, під терміном «роботодавець» слід розуміти юридичну чи фі¬зичну особу, яка є власником засобів виробництва, створює ро¬бочі місця, використовує найману працю згідно з трудовим дого¬вором, який від роботодавця — юридичної особи вповноважений укладати керівник підприємства (організації), а від роботодав¬ця — фізичної особи — безпосередньо ця особа.

Найманий працівник — це фізична особа (громадя¬нин), яка перебуває в трудових відносинах з роботодавцем. Ці відносини виникають на підставі укладеного трудового договору. Основою трудового договору є виконання трудової функції, що спричиняє як обов'язки найманого праців¬ника, так і роботодавця перед останнім, які мають правовий, ор¬ганізаційний, економічний і соціальний характер. Виконання трудової функції безпосередньо пов'язане з дотри¬манням внутрішнього трудового розпорядку, виконанням існуючих посадових інструкцій, інших трудових регламентів і означає входження громадянина до складу працюючих (штат) цього під¬приємства (організації), реальне перетворення його в найманого працівника. З урахуванням виокремлених ознак поняття, що роз¬глядається, доцільно розкрити так: найманий працівник — це фі¬зична особа (громадянин), яка перебуває в трудових відносинах з роботодавцем на підставі укладеного трудового договору (конт¬расту) і безпосередньо виконує трудову функцію відповідно до існуючих регламентів (норм, інструкцій, положень тощо). Стороною соціально-трудових відносин можуть бу¬ти лише ті працівники, у яких є договори з роботодавцями і, від¬повідно, певний правовий захист. Та частина економічно актив¬ного населення, яка зайнята в так званому неформальному секто¬рі економіки, практично випадає з офіційної сфери соціально-трудових відносин.