2.1. Поняття про організацію

Терміни “управління”, “керування” є широковживаними і найчастіше асоціюються з установою, підприємством, організацією. Людське суспільство складається з великої множини різноманітних організацій, з якими поєднані всі прояви людського життя. Термін “організація” походить від грецького “organon”, що означає поєднання, побудову, об’єднання чогось або когось у єдине ціле; приведення до строгої системи. Організації можуть бути різними за характером і метою діяльності, за формою власності, мати комерційну і некомерційну спрямованість, але всі вони діють на основі певних правил і процедур. В українському законодавстві організації, що володіють певним майновим комплексом для здійснення виробничої підприємницької діяльності і мають статус юридичної особи, називають підприємствами. Широко вживаною також є назва “фірма”, яка стосується будь-якої організаційно-господарської одиниці, що здійснює підприємницьку діяльність у галузі промисловості, торгівлі, будівництва, транспорту, сервісу, наданні консультаційних послуг, виконанні робіт чи іншій сфері діяльності, яка прагне досягти комерційних цілей та користується правами юридичної особи. Тому поняття “організація”, “підприємство”, “фірма” надалі використовуватимуться як взаємозамінні.

Організація — це соціальне утворення (група людей) з певними межами, що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність для досягнення спільної мети [68, c.12]. Організаціями є фірми (економічні суб’єкти), профспілки, політичні партії, університети, неприбуткові організації, державні установи чи органи місцевого самоврядування і безліч інших “одиниць координації, що мають певні межі і функціонують для досягнення мети чи множини цілей, що поділяються її членами-учасниками” [65, c.22]. 

З визначення організації випливають три основні вимоги, які потрібні для її створення.

1. Сукупність учасників (людей).

2. Ступінь ідентифікації всіх учасників з цілями організації, що виступають похідними від інтересів її засновників (власників).

3. Формальна структура владних відносин, ієрархія, що характеризується певною складністю.

В організації люди доповнюють один одного, що робить їх сильнішими у боротьбі за виживання. Без об’єднання в організації, найпримітивнішими із яких були первісні племена, людський рід не зміг би вижити і створити цивілізацію.

Організації можуть бути формальними і неформальними. Наведене вище визначення стосується формальної організації. Неформальні ж виникають спонтанно, але тоді, коли люди вступають у стосунки між собою досить часто. Неформальні організації (групи) існують майже у всіх формальних організаціях, за винятком, можливо, дуже маленьких. Їх виникнення пояснюється тим, що не всі інтереси чи соціальні потреби людей можуть бути задоволені в межах формальної організації. Неформальні групи займають особливе місце у системі відносин, що складається у формальній організації і є предметом окремого вивчення. Надалі, ведучи мову про організацію, матимемо на увазі лише формальну організацію.

Організації проектуються заздалегідь, вони моделюються для формування структури, яка підпорядковується інтересам досягнення поставлених цілей. При проектуванні організації використовується уявлення про неї як про організм, що діятиме раціонально і цілеспрямовано для досягнення поставленої мети і вдосконалюватиме методи її досягнення. Процес побудови організації здебільшого також називається організацією, хоча у цьому разі йдеться про окрему функцію управління, яка українською мовою має скоріше називатися “організовуванням”. Надалі термін “організовування” вживатиметься саме для означення функції управління, а термін “організація” – у першому значенні.

Виникнувши, організації часто починають існувати за власною логікою і можуть, більшою чи меншою мірою, втрачати залежність від людей, що її створили. Люди прагнуть використати організацію для досягнення власних цілей. Зокрема, вони сподіваються, що організація зможе дати їм можливість займатися цікавою, престижною, важливою діяльністю, забезпечить певною інформацією, надасть необхідні права, владу, самостійність, буде гарантувати безпеку і соціальний захист. Організація, в свою чергу, використовує можливості людей для власного зміцнення і розвитку. Тому вона очікує від своїх членів наявності певного досвіду, знань, кваліфікації, активної участі у справах, відповідальності, дисципліни, визнання своїх цілей і цінностей тощо.