3.1. Поняття принципів управління і їх розвиток у рамках класичного підходу до управління.

Важливе значення в реалізації цілей організації мають принципи управління, яких дотримуються керівники. Принцип – основне, вихідне положення теорії, правило діяльності організації в будь-якій сфері або правило поведінки особистості.

Принципи управління – це правила, норми управлінської діяльності, відповідно до яких має створюватися, функціонувати і розвиватись система менеджменту організації (підприємства).

Принципи управління були сформульовані на основі спостережень і досліджень, тому вони є узагальненням практичного позитивного управлінського досвіду і ґрунтуються на певних законах і закономірностях суспільного розвитку. Їх використання в управлінській діяльності дає свого роду ефект “прокладеної лижні”, коли відомо, що треба робити для того, щоб уникнути невдач. Тому знання і врахування принципів управління у сучасному менеджменті є важливою умовою його ефективності.

Універсальні принципи менеджменту мають відповідати таким вимогам [97, c.111]:

· відображати загальні положення, що властиві організаціям різних типів і видів;

· відповідати законам розвитку природи, суспільства і бізнесу; об’єктивно відображати сутність явищ і реальних процесів управління організацією;

· бути керівною установкою, що визнається суспільством.

Оскільки наука управління у своїй еволюції на тих чи інших історичних відрізках визначала різні пріоритети і висовувала різні концепції управління, то і принципи управління пройшли відповідних шлях, починаючи з раціоналістичного підходу до організації виробничих процесів і закінчуючи уявленнями про ефективне управління у епоху глобалізації та інформаційних технологій.

Першим звернув увагу на необхідність дотримання певних раціональних правил в управлінні виробництвом Ф. Тейлор. У 1911 р. він опублікував результати своїх досліджень під назвою “Принципи наукового управління”, де виділив чотири принципи управління індивідуальною працею робітників:

1) науковий підхід до виконання кожного елементу роботи;

2) науковий підхід до підбору, навчання і тренінгу робітника;

3) кооперація з робітниками;

4) розподіл відповідальності за результати роботи між менеджерами і робітниками.

Ці принципи стали відправною точкою для наступних досліджень у даній сфері, оскільки використання їх дозволило значною мірою підвищити ефективність управління виробничими процесами. Продовжив і збагатив дослідження Ф. Тейлора Г. Емерсон, ввівши низку фундаментальних положень менеджменту, а саме:

· підлеглий існує для того, щоб продовжувати і розширювати особу керівника;

· керівник існує тільки для того, щоб зробити продуктивнішою роботу підлеглого;

· компетентні фахівці повинні формулювати основні справи, навчати всіх і кожного їх застосуванню і постійно стежити за всіма відхиленнями;

· кожен вищий рівень управління існує не для задоволення тих, хто стоїть вище, а для обслуговування тих, хто стоїть нижче;

· кожна операція в організації повинна обслуговуватись усіма знаннями і вміннями, які тільки є у світі.

Означені принципи вже більшою мірою стосувалися не порядку планування і контролю за виконанням роботи, як у Ф. Тейлора, а визначали роль і місце менеджера у організації. Ще далі пішов у цьому напрямку представник адміністративної школи менеджменту – А. Файоль. Він поставив перед собою завдання сформулювати універсальні принципи управління, які б стосувалися будь-яких сфер управлінської діяльності. Тому першим його кроком у напрямку розробки ефективної системи управління було виділення основних управлінських функцій і встановлення взаємозв’язків між ними, що дозволило розглядати управління як безперервний процес. А далі, вивчаючи зміст цих функцій, А. Файоль дійшов висновку, що ефективне управління неможливе без раціональної побудови структури організації і управління працівниками. Тому він запропонував дотримуватися при вирішенні управлінських проблем і виконанні функцій менеджменту наступних принципів (табл. 3.1) [89, c.16].

Таблиця 3.1

Принципи управління А. Файоля

Багато із цих принципів і до сьогодні мають практичну цінність, незважаючи на те, що з моменту їх виокремлення  управлінська наука значно змінилася.