ТЕМА 13. КЕРІВНИЦТВО ТА ЛІДЕРСТВО
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105
Поняття керівництва та лідерства і відмінність між ними. Влада, вплив, та їх баланс. Форми влади, що застосовуються у практиці керівництва. Переконання та залучення працівників до співробітництва як інструменти впливу на їхню поведінку.
Чинники та обставини, що формують ефективного керівника (лідера). Лідерство як сукупність певних рис характеру керівника.
Поняття стилю керування та континууму стилів керування. «Теорія X» і «Теорія У» Д. Мак-Грегора. Автократично-ліберальний континуум стилів керування. Континуум стилів керування Р.Лайкерта. Двовимірне трактування стилів керування вченими університету штату Огайо. Таблиця стилів керування Р. Блейка та Дж. Моутон.
Ситуаційна модель керування Ф. Фідлера. Модель «шлях – мета», Т.Мітчела та Р.Хауса. Теорія життєвого циклу П. Герсі та К. Бланшара. Модель прийняття рішення керівником В. Врума та Ф. Йеттона.
Після вивчення розділу необхідно знати:
· чим відрізняються між собою поняття “керівник” та “лідер”;
· чому необхідно дотримуватися балансу влади;
· які форми влади можуть застосовуватися у практиці менеджменту;
· які підходи використовувалися до вивчення явища “лідерства”;
· в чому сутність поведінкового підходу до лідерства і що дає його дослідження;
· які характерні риси притаманні керівникам, що дотримуються авторитарного, демократичного та ліберального стилю управління;
· який внесок зробили у вивчення явища “лідерства” такі вчені як Ф. Фідлер, Т.Мітчел та Р.Хаус, П. Герсі та К. Бланшард, В. Врум та Ф. Йеттон
Після вивчення розділу потрібно вміти:
· використовувати для впливу на поведінку підлеглих адекватні ситуації форми влади;
· формувати програми навчання менеджерів організації для підвищення їх керівної майстерності;
· обирати правильний стиль керівництва групою, зважаючи на рівень її розвитку;
· підвищувати потенціал працівників організації через використання
різних форм залучення їх до управління.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 Наверх ↑