7.2.1. Загальні підходи до вирішення управлінських задач

Основу системи методів, що застосовуються в управлінні, складає загальнонаукова методологія [89, c.90-94]. Вона передбачає системний, комплексний підхід до вирішення проблем, а також застосування таких методів, як моделювання, експериментування, конкретно-історичного підходу, соціологічних досліджень тощо.

Системний підхід застосовується як спосіб впорядковування управлінських проблем, завдяки якому здійснюється їх структурування, визначаються цілі вирішення, обираються варіанти, встановлюються взаємозв'язки і залежності елементів проблем, а також чинники та умови, що впливають на їхнє вирішення.

В основі комплексного підходу лежить дослідження управлінських проблем у їх взаємозв'язку. При цьому використовуються методи дослідження багатьох галузей знань, що також вивчають ці проблеми. Такий інтегрований підхід є необхідною умовою вирішення проблем багатоцільової відкритої системи, що активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, якою і є організація.

Моделювання є методом вирішення складних управлінських задач. Воно дозволяє змоделювати ситуацію і дослідити, як вона буде розвиватися під впливом тих чи інших чинників, що діють на систему. Моделі відображають властивості, взаємозв'язки, структурні та функціональні параметри системи, що є суттєвими для цілей вирішення. Для вирішення управлінських проблем найчастіше застосовуються моделі, що отримали назву теорії ігор, теорії черг, управління запасами, лінійного програмування, імітаційні, тощо. Вони дають можливість вирішувати велику кількість управлінських задач із застосуванням економіко-математичних методів. Це, зокрема, оптимізаційні задачі (складання планів, балансів, формування цін тощо).

Експериментування застосовується у тих випадках, коли побудова моделі виявляється неможливою через значну кількість чинників, які впливають на її поведінку. Це, зокрема, інституційні чинники, що носять неформальний характер (звичаї, традиції, норми поведінки, що склалися у суспільстві і можуть діяти всупереч прийнятим законам та формальним правилам і процедурам). Експеримент дозволяє перевірити доцільність нововведень, які пропонуються для вирішення задач організації і, у випадку позитивних результатів, розширити межі їх застосування. Проведення управлінських експериментів вимагає дотримання низки принципів, які забезпечують їх результативність. Це – цілеспрямованість, “чистота” експерименту, чіткість у визначенні меж експериментування і напрямків, вибраних для досягнення його цілей, а також методичне забезпечення проведення експерименту і оцінки його результатів.

У вивченні та вирішенні управлінських проблем важлива роль відводиться конкретно-історичному підходу,  відповідно до якого кожне явище має розглядатися у динаміці. Так, розвиток будь-якого об'єкта управління характеризується стадіями його життєвого циклу: виникнення, ріст, зрілість, занепад. Проблеми управління на цих стадіях істотно різняться, що викликає необхідність застосування для їх вирішення найбільш адекватних методів.

Методи соціологічних досліджень знайшли широке застосування при вирішенні проблем, пов'язаних із поведінкою працівників. Вони дають можливість зібрати інформацію щодо потреб та інтересів персоналу організації, характеру взаємовідносин, що склалась у колективі тощо. Для цього застосовують анкетування, спостереження та самоспостереження, вивчення документів та ін. Зібрана інформація дозволяє менеджерам прогнозувати реакцію персоналу на ті чи інші рішення і впливати на поведінку людей, забезпечуючи реалізацію прийнятих рішень.

Загальнонаукова методологія формує фундамент системи методів управління, серед яких особливо виділяють методи прийняття управлінських рішень.