14.5. Обґрунтування ефективності реалізації рішень щодо здійснення організаційних змін

Обґрунтування ефективності реалізації управлінського рішення передбачає зіставлення отриманих внаслідок реалізації рішення результатів із витратами, необхідними для його реалізації. У тому разі, коли результат реалізації рішення щодо вдосконалення тих чи інших аспектів діяльності проявляється протягом поточного року, процес зіставлення не викликає труднощів. Як правило, кінцевим результатом є приріст маси валового прибутку, а витрати (зазвичай, одноразові) визначаються на основі кошторису проекту. Перевищення результатів над витратами свідчить про ефективність даного рішення. Прикладом, що описує методику такого розрахунку, може бути наступний.

Приклад 14.2. На підприємстві, що займається будівельно-ремонтними роботами, створено новий підрозділ відділу маркетингу, який вирішуватиме задачі пошуку цільових споживачів для продукції і послуг підприємства та розроблятиме рекомендації про нові можливості використання його виробничого потенціалу з метою виходу на перспективні ринки збуту.

Розрахуємо витрати на створення нового підрозділу підприємства. Зважаючи, що всі додаткові витрати пов'язані лише із наймом фахівців у відповідній сфері діяльності та придбанням необхідної комп’ютерної техніки, визначимо їх і зіставимо з отриманими результатами:

1. Витрати на заробітну плату

· менеджер зі збуту та маркетингових досліджень - 400 грн.

· фахівець з реклами та стимулювання збуту  - 350 грн.

Сукупні змінні витрати становитимуть  750 х 12=9000 грн. на рік

Нарахування на зарплату – 37,5%, що складає 3375 грн.

2. Витрати на придбання комп’ютера  - 2700 грн.

3. Витрати на придбання програмного забезпечення  - 1080 грн.

Всього витрати на систему інформаційного забезпечення  -3780 грн.

Всього додаткові витрати, пов'язані зі створенням нового відділу:

3780 + 9000 + 3375=16155 грн.,

із них 3780  - одноразові витрати.

Припустимо, що збільшення  річного обсягу  реалізації  ремонтно-будівельних робіт за рахунок цілеспрямованих цій новоствореного підрозділу склало 10% або 72 тис. грн., для чого використовуватимуться наявні виробничі потужності. 

Виходячи із того, що у звітному році витрати підприємства на 1 грн. реалізованої продукції складали 0,85 грн. і за умови незмінності такого рівня витрат у плановому році збільшення загальної суми витрат мало дорівнювати:

72000 х 0,85 = 61200 грн.

Визначимо економію умовно-постійних витрат, пов'язану зі збільшенням обсягу виробництва:

Еупв = 612000 х 0,59 - 612000 х 0,59*1/1,1=32826 грн.

Де 0,59 – питома вага умовно-постійних витрат у собівартості продукції, а 612000 грн. – собівартість товарної продукції.

Відповідно приріст валового прибутку склав:

72000 – 61200 +32826 – 3375 – 9000 – 0,25  х 3780  = 32826 грн.

де 0,25 – норма амортизації для ПК.

Як бачимо, розмір додаткового доходу, отриманого підприємством, перевищує витрати, пов'язані із його створенням і функціонуванням.

Витрати на  придбання системи інформаційного забезпечення окупляться через 

3780 : 32826 =  0,12 року =1 місяць

Отже, рішення про створення нового структурного підрозділу було вірним.

У разі, якщо рішення пов’язане зі значними інвестиціями (наприклад, створення системи локальної інформаційної мережі, реалізація  проекту щодо освоєння нових видів продукції чи виходу на новий ринок тощо) і віддача від його реалізації проявляється протягом тривалого періоду, доцільно використовувати низку наступних показників:

1.Чиста теперішня вартість ЧТВ (або інтегральний ефект) – це різниця результатів і витрат за розрахунковий період, приведених до одного, як правило, початкового року, тобто з врахуванням їх дисконтування:

 ;

де Тр – розрахунковий рік; Рt – результат (отримані доходи) в t-й рік;  Bt – інноваційні витрати в t-й рік; αt – коефіцієнт дисконтування, який розраховується за формулою:

де Е – ставка дисконту.

Рішення доцільно впроваджувати, якщо ЧТВ є позитивною.

2.Індекс рентабельності інвестицій JR.

Індекс рентабельності – це відношення приведених доходів до приведених на цю ж дату витрат, що супроводжують реалізацію управлінського рішення. Розрахунок індексу рентабельності JR здійснюється за формулою:

JR= ,

де Рt – доход в період t; Bt – розмір інвестицій в інновації в період t;

Індекс рентабельності чітко пов’язаний з ЧТВ. Якщо ЧТВ позитивна, то індекс рентабельності JR>1, і навпаки. При JR>1 інноваційний проект вважається економічно ефективним, а якщо (JR<1) – неефективним.

В умовах жорсткого дефіциту коштів перевага має надаватися тим інноваційним рішенням, для яких індекс рентабельності є найвищим.

3.Внутрішня норма рентабельності (ВНР)  показує ту норму дисконту ЕP, при якій величина дисконтованих доходів за певне число років стає рівною інвестиційним вкладенням у реалізацію рішення. В цьому випадку доходи і витрати проекту визначаються шляхом приведення до розрахункового моменту:

 , .

Отже, норма рентабельності визначається як таке порогове значення рентабельності, яке забезпечує рівність нулю інтегральному ефекту, розрахованому на економічний термін життя інноваційного проекту. Вона дорівнює максимальному проценту за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні.

Розрахунок внутрішньої норми рентабельності проводиться методом послідовних наближень величини ЧТВ до нуля при різних ставках дисконту. На практиці можна застосовувати таку формулу:

де А – величина ставки дисконту, при якій ЧТВ позитивна; В - величина ставки дисконту, при якій ЧТВ негативна: а – величина позитивної ЧТВ при величині ставки дисконту А; в –  величина негативної ЧТВ при величині ставки дисконту В.

Якщо значення ВНР проекту для приватних інвесторів більше за існуючу ставку рефінансування банків, а для держави – за нормативну ставку дисконту, і більше за ВНР альтернативних варіантів проекту з урахуванням ступеня ризику, то рішення про його інвестування може бути позитивним.

Приклад 14.3. Інноваційний проект передбачає початкові інвестиції у розмірі 2 млн. грн. За попередніми прогнозами споживчого попиту протягом наступних двох років фірма отримуватиме чистий доход у розмірі 1,2 млн. грн. щорічно. Визначити, чи варто приймати позитивне рішення про реалізацію проекту, якщо ставка дисконту протягом  терміну його реалізації складатиме 10%.  Оцінити внутрішню норму рентабельності проекту і вказати, за яких умов рефінансування капіталу проект буде залишатися економічно вигідним.

Отже, проект залишатиметься вигідним, доки існуюча ставка рефінансування банків (чи нормативна ставка дисконту) буде меншою за 13,1%.

Досить часто керівництву підприємства доводиться приймати рішення щодо виведення на ринок нової продукції. Такий бізнес-проект вимагає для обґрунтування його привабливості застосування методики оцінки зони беззбиткового господарювання та запасу фінансової міцності За наявності альтернативних варіантів реалізації проекту приймається той варіант, який забезпечить більший запас фінансової міцності.