2.3. Характеристики організацій

Всі складні організації, незалежно від специфіки їх діяльності, мають спільні характеристики.

ØНаявність ресурсів, які потрібні для досягнення цілей організації. Кожна організація використовує у своїй діяльності матеріальні, трудові, технічні, фінансові, інформаційні ресурси, які вона отримує із зовнішнього середовища. Важливо вміти виділити із усіх видів ресурсів ключовий – той, що забезпечить їй конкурентні переваги. Це може бути досконала технологія або унікальний матеріал. У постіндустріальну епоху особливого значення набувають нематеріальні, інформаційні ресурси. Вони складають основу для прийняття рішень щодо залучення інших видів ресурсів.

Чим унікальнішими є ресурси, що використовуються організацією, тим більше шансів вона має на успіх. При обмеженості ресурсів може здійснюватися державне регулювання їх використання через надання дозвільних ліцензій.

ØЗалежність від зовнішнього середовища. Організація є відкритою системою, що вбудована у зовнішній світ. На вході вона отримує ресурси із зовнішнього середовища, на виході – віддає йому створений продукт. Модель існування організації як відкритої системи може бути зображена схемою, наведеною на рис.2.1. Як видно зі схеми, організація, в даному разі виробниче підприємство, орієнтуючись на інформацію щодо стану ринку, на якому вона працює, ринкової кон'юнктури, умов господарювання тощо відбирає із зовнішнього середовища ті ресурси, що найбільше відповідають вимогам щодо придатності для виготовлення певного продукту, який знайде попит у зовнішньому середовищі. Далі відібрані ресурси поєднуються тим чи іншим способом у виробничому процесі, по завершенні якого підприємство отримує готовий продукт. Цей продукт може бути позитивно або не зовсім добре сприйнятий зовнішнім середовищем, від чого залежатимуть доходи фірми, її фінансове становище і, в кінцевому результаті, спроможність існувати у вигляді даної системи.

Зовнішнє середовище може змінювати свої вимоги щодо продукту, який випускається підприємством. Реагуючи на нові вимоги, підприємство модифікує продукт чи змінює технологію. При впровадженні нової технології може змінитися не тільки сам технологічний процес виготовлення продукції, але і система забезпечення його матеріалами, система управління запасами, система збуту, система підготовки і управління персоналом, система обслуговування споживачів. Якщо ж нова технологія підвищить конкурентоспроможність підприємства, це поліпшить і його діловий імідж, що, в свою чергу, може вплинути на систему фінансового забезпечення діяльності через зміну способу залучення капіталу (охочіше надаватимуться кредити, можливе залучення нових інвесторів, в тому числі і збільшення числа акціонерів).

Ø Наявність розподілу праці. Розподіл праці між співробітниками дозволяє їм виконувати свої функції більш кваліфіковано та з меншими зусиллями, що в цілому сприяє зменшенню витрат організації. Розподіл праці може бути:

· горизонтальним (розподіл праці за окремими складовими,  що забезпечує в цілому виготовлення певної продукції чи виконання певної роботи). Цей розподіл зумовлює утворення в організації підрозділів, що спеціалізуються на різних видах діяльності;

· вертикальним (розподіл праці, який відділяє безпосереднє виконання роботи від роботи з координування діяльності виконавців.) За цією ознакою найчастіше виділяють три рівні управління. До найнижчого (технічного) рівня відносяться менеджери, які керують переважно робітниками. Це – бригадири, майстри, начальники змін, виробничих дільниць тощо. Середній рівень – найбільш численний. Він включає менеджерів, відповідальних за перебіг виробничих процесів у підрозділах, що складаються з декількох структурних одиниць; сюди входять і менеджери штабних та функціональних служб апарату управління, а також керівники допоміжних та обслуговуючих виробництв, цільових програм та проектів. Вищий рівень (так званий інституційний) – це адміністрація підприємства, яка здійснює загальне стратегічне керівництво. На цьому рівні зайнято всього 3-7% загального управлінського персоналу.

Ø Необхідність управління. Для того, щоб організація могла досягти поставлених цілей, необхідно скоординувати роботу залучених у процес реалізації цілей працівників. Тому управління є надзвичайно важливим видом діяльності для будь-якої організації. Призначення управління – внести в управлінську роботу якомога більше системності, порядку, передбачуваності, логіки, постійності в тому мінливому середовищі, в якому працює керівник.