8.2.3. Стратегія виробництва

Стратегія виробництва має бути спрямована на налагодження виробничого процесу фірми, її функціонування на стадіях стабільності або зростання. Лише за цієї умови можна говорити про достатню ефективність розробленої і здійснюваної фірмою загальної стратегії.

Як вважає один із провідних теоретиків у сфері стратегічного управління М. Портер, можливі три поведінки фірми у сфері виробництва:

- досягнення лідерства у мінімізації витрат . Така стратегія дозволяє за рахунок нижчих цін на продукцію зайняти більшу частину ринку. Але вона може бути реалізована лише за умови оптимальної організації виробництва і постачання, використання прогресивних технологій, гарної інженерно-конструкторської бази, раціональної системи розподілу продукції – всього того, що дозволяє підвищити продуктивність праці і знизити собівартість продукції. Таку стратегію можуть собі дозволити в основному потужні підприємства. Вона найчастіше використовується для виготовлення продукції масового попиту.

- спеціалізація у виробництві продукції . Ця стратегія буде доцільною у тому разі, коли в процесі маркетингових досліджень було визначено перспективність певного виду продукції, розробленої фірмою. Для вибору цієї стратегії фірма мусить мати високий потенціал у галузі НДПКР, досконалу систему забезпечення високої якості продукції, розвинуту систему маркетингу, які працюватимуть на високоспеціалізоване виробництво. Лідерство при виготовленні даної продукції сприяє визнанню споживачами торгової марки фірми і формуванню високого попиту на продукцію, незважаючи навіть на досить значну її ціну. Така стратегія, як і попередня може бути реалізована за умов масового чи крупносерійного типу організації виробництва. Але основна увага тут зосереджується не на дешевизні, а на забезпечені високої якості продукції.

- фіксація певного сегменту ринку і концентрації на ньому зусиль фірми. В даному випадку фірма не прагне працювати на всьому ринку, а лише на певному його сегменті, намагаючись досконало вивчити його потреби у тому чи іншому типі продукції чи послуг. Тут фірма може орієнтуватися на одну із попередніх стратегій, або на їх поєднання. При використанні цієї стратегії застосовується одиничний або дрібносерійний тип організації виробництва. Головна увага зосереджується на вивченні і створенні умов задоволення всього спектра потреб вибраного сегменту ринку, тому виробництво має бути багатопрофільним або гнучким, здатним до переналагоджування.

Стратегія виробництва фірми охоплює такі її складники, як перспективне планування обсягів виготовлення конкретних виробів і зростання продуктивності праці. При формуванні стратегії виробництва узгоджуються обсяги продукції, що виготовляється, і необхідні для цього ресурси (матеріально-технічні, трудові, фінансові). При цьому враховуються: технологічний рівень виробничих процесів і можливість оновлення (модернізації) парку обладнання; кваліфікаційний рівень трудового потенціалу і забезпечення виробництва персоналом відповідних фахових категорій; ступінь гнучкості виробничих процесів тощо.