7.2.2.1. Методи діагностування проблеми

Постановка проблеми, або її діагностика, вимагає застосування методів, що дозволяють достовірно і повно описати проблему і виявити чинники, що її обумовили. Важливе місце тут належить методам збору, обробки та аналізу інформації, факторного аналізу, порівняння, аналогії тощо. Вибір методів залежить від характеру та змісту проблеми, термінів і коштів, що виділяються для її вивчення. Зокрема, значного поширення набули методи економічного аналізу та прогнозування. Вони використовуються для того, щоб об'єктивно оцінити поточний стан фірми, як економічного суб'єкта і передбачити “що буде далі, якщо нічого не змінювати”. Ці методи опираються на статистичний матеріал минулих періодів у тій чи іншій сфері діяльності.

Економічний аналіз заснований на вивченні аналітичних залежностей, що визначають співвідношення між умовами і результатами вирішення задачі, поданих у вигляді формул, графіків, діаграм (наприклад, залежність між ціною на товар та попитом на нього, залежність рівня продуктивності праці від кваліфікації персоналу або рівня оплати праці тощо). Кожен керівник має деякий набір таких залежностей, які він вивів на основі власних спостережень чи отримав у процесі навчання. Знання сталих аналітичних залежностей дозволяє менеджеру швидко прийняти правильне рішення у відповідній ситуації.

Економічний аналіз найкраще підходить для того, щоб виявити причини, які обумовили відхилення фактичних результатів діяльності підприємства від запланованих. Розрізняють дві групи способів та прийомів економічного аналізу: традиційні та економічно - математичні.

До традиційних відносяться наступні:

Абсолютні, відносні та середні величини. Аналіз показників, економічних явищ, процесів, ситуацій починається з абсолютних величин. В аналізі вони використовуються як база для розрахунку середніх та відносних величин. Відносні величини використовують при аналізі динаміки явищ; вони характеризують зміну показника, явища в часі. Середні величини узагальнюють відповідні сукупності типових однорідних показників явищ чи процесів. Вони зручні при порівнянні досліджуваного фактору за різними сукупностями, дозволяють абстрагуватись від випадковості окремих коливань.

Метод порівняння. Порівняння починається із зіставлення явищ, виділення в них загального та різного. Порівняння відбувається з існуючими плановими показниками, з використанням кращих та середніх даних. В результаті відповідних порівнянь можуть бути виявлені відхилення від заданих показників плану чи показників за минулі періоди від середніх показників по підприємству та висунуті пропозиції щодо їх поліпшення.

Метод групувань. Групування дозволяє виявити та вивчити взаємозв’язки та взаємозалежності різних економічних явищ, найбільш суттєві фактори, закономірності та тенденції, що властиві цим явищам.

На основі простих (за однією ознакою) та комбінованих (за декількома ознаками) групувань будуються відповідні групові таблиці, зручні для аналізу.

Індексний метод. Метод базується на відносних показниках, які виражають відношення рівня даного явища до рівня його в минулому або до рівня аналогічного явища, який розглядається як базовий. Метод застосовується для дослідження складних явищ, окремі компоненти яких не вимірювані. Він дозволяє розкласти за факторами відносні та абсолютні відхилення узагальнюючого показника, виявити вплив на досліджуваний показник різних факторів.

Балансовий метод використовується тоді, коли існує балансова ув’язка між показниками. Цей метод використовується у факторному аналізі як перевірка правильності визначення впливу факторів на результативний показник. Загальне відхилення по результативному показнику дорівнює сумі результатів впливу усіх факторів.

Способи елімінування (виключення) – це виключення впливу усіх факторів, крім одного, вплив якого необхідно визначити.

Елімінування використовується у факторному аналізі, коли існує відповідна залежність між результативним показником і факторами, що на нього впливають. В економічній літературі розглядають такі форми зв’язку між результативним показником та факторами:

- адитивна, тобто результативний показник визначається як сума значень двох факторів;

- мультиплікативна, результативний показник визначається як добуток значень факторів;

- кратна, результативний показник визначається як частка від ділення значень факторів;

- змішана, поєднує попередні форми.

До способів елімінування відносяться:

Спосіб ланцюгових підстановок – використовується при мультиплікативній і адитивній формах; дозволяє отримати ряд проміжних значень узагальненого показника шляхом послідовної зміни базисних значень фактору на фактичні.

Спосіб абсолютних різниць. Підстановка передбачає заміну величини базового фактору не повною величиною фактичного, а лише алгебраїчною величиною відхилення звітного показника від базового. Даний спосіб використовується тоді, коли відомі абсолютні відхилення по значеннях факторів, що аналізуються.

Спосіб відносних різниць базується на визначенні різниць між відповідними показниками за процентним співвідношенням фактичних значень показників до базових. При цьому способі не обов’язково мати значення усіх факторів, вплив яких визначається, але мають бути відомі темпи зростання за показниками, що знаходяться у відповідної залежності з досліджуваними факторами.

Інтегральний спосіб використовується для визначення впливу факторів на зміну результативного показника, при мультиплікативному та кратному зв’язках між показниками. На відміну від способів елімінування, інтегральний спосіб враховує одночасний вплив усіх факторів на результативний показник.

Для підприємства є досить важливим прийняти рішення щодо оптимального з точки зору прибутку обсягу і асортименту продукції, що випускається ним. Значну роль у процесі оптимізації відіграє аналіз беззбитковості.

Аналіз беззбитковості – це метод, який дозволяє визначити, при якому співвідношенні обсягів продукції та її ціни підприємство може здійснювати свою діяльність беззбитково. При його проведенні використовується поняття сума покриття.  Вона розраховується як різниця між виручкою від реалізації і змінними витратами і використовується для відшкодування (покриття) умовно-постійних витрат. Величина, що залишається після покриття умовно-постійних витрат, і складає прибуток підприємства:

Виручка від реалізації - Змінні витрати = Величина покриття

Для визначення того обсягу виробництва, який дає можливість підприємству працювати у «зоні беззбитковості» будують графік беззбитковості і розраховують «точку нульової рентабельності» або точку беззбитковості. Точка беззбитковості (критичний обсяг у натуральних одиницях) розраховується за формулою:

Аналіз беззбитковості дозволяє підприємцям приймати обґрунтовані рішення у процесі визначенні ринкової стратегії підприємства, зокрема, при встановленні ціни на запланований до виробництва продукт, при визначенні необхідного обсягу його виробництва і реалізації і при виборі стратегії просування товару на ринок (приклад 7.1).

Приклад 8.1.  У процесі економічного аналізу результатів діяльності підприємства за поточний рік отримані такі показники:

· виручка від реалізації продукції – 6000 тис. грн.

· змінні витрати – 4500 тис. грн.

· покриття витрат –1500 тис. грн.

· частка покриття витрат  – 0,25

· фактор ціни – 1,333

· постійні витрати – 850 тис. грн.

· точка беззбитковості – 3400 тис. грн.

Дослідження ринку показали, що продукція підприємства користується стійким попитом. Отже, варто оцінити можливість збільшення обсягів реалізації. Але при цьому передбачається і певне зростання вартості сировини та енергоносіїв, що призведе до росту матеріальних витрат, і, відповідно, зумовить необхідність підвищення ціни на продукцію. Якими будуть результати діяльності підприємства у плановому періоді за вказаних умов? Визначте планові значення показників діяльності підприємства на основі наведених даних і за умов, що постійні витрати і досягнута величина покриття витрат залишаться незмінними, а частка покриття витрат зменшиться до 0,21.

Яке рішення повинен прийняти керівник підприємства, щоб зберегти досягнутий рівень прибутку у наступному році?

Розв’язок

Значення показників діяльності підприємства на плановий період розраховуються за формулами, наведеними у табл.7.1.

Покриття витрат (Пв) - це величина, яку отримують після віднімання змінних витрат від виручки від реалізації продукції (або питомих змінних витрат від ціни). Величина покриття витрат призначена для покриття постійних витрат за певний період (рік) (Пв = Vр - Взм). Цю величину необхідно максимізувати так, щоб вона була не меншою суми постійних витрат і запланованого прибутку підприємства.

Частка покриття витрат (Дпв) - це відносна частка величини покриття витрат у обсязі виручки від реалізації (Дпв = Пв/Vр). Цей показник характеризує внутрішньовиробниче співвідношення між ціною і продуктивністю і показує прибутковість кожної продукції. Оптимізація цього показника можлива шляхом зміни асортименту продукції, поліпшення організаційно-технологічних умов виробництва.

Фактор ціни (Фц) - це коефіцієнт, що показує віддачу з одиниці змінних витрат (Фц = Vр/Взм).

Точка беззбитковості (Тб) - показує поріг прибутковості окремого продукту. Величина Тб розраховується за формулами:

Як бачимо, розрахунок показав, що при збереженні старої ціни на продукт прибутковість продукту зменшиться внаслідок зростання змінних витрат. Поріг прибутковості при цьому зросте до 4048 тис.грн. Отже, для збереження досягнутого рівня прибутку у 650 тис.грн. необхідно нарощувати обсяги продажу продукції до величини 7143 тис.грн.

Прогнозування – це метод, у якому використовується як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з метою його визначення. Якщо прогнозування виконане якісно, то результатом стане картина майбутнього, яку цілком можливо використати для планування діяльності організації на перспективу. Тому методи прогнозування найчастіше використовуються для виявлення можливостей чи загроз, що можуть очікувати фірму у майбутньому.

Для прогнозування в практичній діяльності використовуються кількісні та якісні методи. Коротко охарактеризуємо основні.

Кількісні методи можна використовувати для прогнозування, коли є підстава вважати, що діяльність в минулому мала певну тенденцію, яку можна продовжити у майбутньому, та коли наявна інформація є достатньою для виявлення статистично достовірних тенденцій або залежностей. До цих методів, зокрема, належить аналіз часових рядів. Він заснований на припущенні, що події, які відбулися у минулому, дають можливість прогнозувати оцінку подій у майбутньому. Даний метод аналізу часто застосовується для оцінки попиту на товари та послуги, оцінки потреб у запасах, прогнозування структури збуту, що характеризується сезонними коливаннями, або потреби в кадрах (приклад 7.2).

 Для розробки прогнозів можна використовувати і більш складні моделі з урахуванням факторів, що не лише впливали на попит на продукцію у минулому (методи експоненціального згладжування, трендового регулювання тощо), але і вірогідно впливатимуть у майбутньому (зокрема, метод лінійної регресії). Детальніше з цими та іншими методами прогнозування можна ознайомитися у спеціальній навчальній літературі.

Казуальне (причинно-наслідкове) моделювання – найбільш математично складний кількісний метод прогнозування, потребує потужних комп’ютерних розрахунків. Це намагання спрогнозувати те, що відбудеться в подібних ситуаціях шляхом дослідження статистичної залежності між досліджуваним фактором та іншими змінними.

На відміну від кількісних, якісні методи прогнозування не потребують великих грошових витрат на виявлення статистично достовірних тенденцій. При цьому прогнозування майбутнього здійснюється експертами.

Думка журі – поєднання та узагальнення думок експертів в релевантних сферах.

Спільна думка працівників збуту – досвідчені торгові агенти добре передбачають майбутній попит. Вони тісно співпрацюють з споживачами та можуть швидко реагувати на їх потреби.

Модель очікування споживачів – прогноз, заснований на результатах опитування клієнтів організації щодо майбутніх потреб, нових вимог.

Менеджери можуть застосовувати різні методи прогнозування, вибираючи ті із них, які придатні для використання в рамках існуючих обмежень і відповідають ситуації, що склалась на підприємстві.