5.2. Характеристика суб’єктів мікросередовища (середовища прямої дії)

Ступінь складності та рухливості мікросередовища, глибина і спрямованість впливу тих чи інших його факторів багато в чому визначаються характером, призначенням і конструктивно-технологічними особливостями продукції (послуг) підприємства і зумовленою цим різноманітністю виробничо-господарських зв’язків, котрі враховуються при проектуванні його організаційної структури і обґрунтуванні напрямків її адаптації до можливих змін у зовнішньому оточенні. Важливою особливістю факторів мікросередовища є інтенсивність і постійний характер впливу, спрямованість на зміну базових внутрішніх складових підприємств. Це потребує оперативної розробки господарських заходів щодо пом’якшення їх негативних наслідків або навпаки, більш повного використання сприятливих можливостей.

До суб’єктів мікросередовища належать:

1. Постачальники ресурсів.  Ними є різні суб’єкти господарювання, що забезпечують підприємство необхідними йому матеріально-технічними, трудовими та інформаційними ресурсами. Кожне виробниче підприємство має ретельно стежити за динамікою цін на об’єкти постачання, регулярністю постачань ресурсів, необхідних для виконання виробничої програми. В іншому разі можуть швидко з’явитися проблеми з виробництвом та збутом виготовленої продукції, а в перспективі – виникає загроза втрати набутого роками іміджу підприємства і прихильності до нього постійних партнерів та клієнтів. Тому сучасні компанії дуже прискіпливо ставляться до вибору постачальників (особливо якщо є альтернативи), але прагнуть при цьому підтримувати довготривалі стосунки із тими з них, які працюють з урахуванням спільних інтересів. Про великий вплив постачальників на діяльність підприємств свідчить хоча б той факт, що після розвалу СРСР відмова від партнерських зв’язків дуже боляче вдарила по економіці всіх пострадянських країн.

2. Посередники. Це ті фірми, організації або окремі фізичні особи (підприємці), котрі допомагають виробникам у реалізації їх товарів на відповідних ринках. До них відносяться торгові посередники, фірми-спеціалісти з організації товарообігу (включаючи транспортні підприємства, складську мережу), агентства з надання маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових, реклами тощо), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості (комерційні банки, страхові компанії). Плідна співпраця із посередниками може допомогти підприємству завоювати міцні ринкові позиції, ефективно працювати і розвиватись, а невдалий вибір посередників, які лише “накручують” ціну на товар, а не дбають про його ефективний збут, може довести фірму до банкрутства. Зокрема, у перехідний період в Україні посередники дуже часто паразитували на великих підприємствах-виробниках, висмоктуючи із них обігові кошти (хоч, на жаль, у багатьох випадках це були свідомі дії обох сторін).

3. Споживачі. Товаровиробники мусять ретельно і постійно вивчати своїх клієнтів (споживачів продукції, послуг) для того, щоб відстежувати кон’юнктуру ринку та оперативно реагувати на її зміни. При цьому варто зазначити, що такий моніторинг має здійснюватись на різних клієнтурних ринках:

- споживчому (товари і послуги для особистого споживання);

- виробників (продукція виробничо-технічного призначення);

- проміжних продавців (товари для перепродажу з метою одержання певного зиску);

- державних та різних комерційних структур (оптові та дрібнооптових покупців);

- світовому, що охоплює усі раніше перелічені типи клієнтури ринків.

В умовах насиченості ринку важливо цілеспрямовано докладати зусилля для того, щоб знайти і зберегти свого споживача. Тому багато фірм, особливо малих чи середніх, відшукують все нові і нові способи звернути на себе увагу потенційних клієнтів, зробити свої послуги чи товари привабливішими для них. Тут і різноманітні акції, і гнучкі системи знижок, і гарантійне післяпродажне обслуговування і багато чого іншого.

4. Конкуренти.  Комерційного успіху на внутрішньому та зовнішньому ринках досягає, як правило, той господарюючий суб’єкт, котрий всебічно і систематично вивчає своїх конкурентів, пропонує покупцям конкурентоспроможну продукцію. Причому вирішальне значення має розробка і дотримання певної ринкової стратегії і тактики з урахуванням багатьох чинників, які впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Конкурентні “війни” іноді тягнуться роками, як це має місце між компаніями “Кока-кола” та “Пепсіко”, а іноді призводять до остаточної втрати ринкових позицій навіть на внутрішньому ринку, що характерно для значної кількості українських підприємств. Але слід зауважити, що в деяких випадках конкуренти можуть стати партнерами і тим самим значно підвищити свою конкурентоспроможність. Так, протягом декількох останніх років світова економіка переживають своєрідний  сплеск злиттів і поглинань (злиття «British Petroleum» (Англія) і «Amoco» (США) у серпні 1998 р. – найбільше в цьому столітті, річний обсяг прибутку в результаті об’єднання становив 108 млрд. доларів; після злиття «Mersedes-Benz» і «Krаisler» влітку 1998р. новостворена фірма «Mersedes-Krаisler» стала однією із найбільших автомобільних компаній світу; восени 2002 р. об’єднались два провідних українських виробники програмних продуктів – корпорація “Квазар-Мікро” і компанія Telesens Ukraine. Мета об’єднання – увійти до трійки найбільших національних виробників програмного забезпечення) .

5. Значний безпосередній вплив на діяльність підприємств мають так звані “контактні аудиторії”, до яких належать:

- державні органи управління, що чинять дії регулюючого характеру і впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Сюди відносяться державні законодавчі органи, різні державні установи представницької і виконавчої влади, які наглядають за дотриманням законів і видають необхідні власні нормативні акти, місцеві адміністративні органи, а також профспілкові та інші громадські організації і об’єднання громадян (наприклад, асоціації споживачів, підприємців, асоціації «Зелений світ» тощо);

- засоби масової інформації (ЗМІ). Вони можуть розміщувати статті-замовлення щодо тих чи інших аспектів діяльності організації чи її представника. Це можуть бути як “імідж-інформації”, так і інформації – “кілери”;

- місцеве населення, яке може відчувати на собі негативний вплив підприємства (шум, забруднення довкілля тощо), а тому перешкоджати його діяльності, а може і підтримувати – у випадку, коли підприємство створює нові робочі місця, справно сплачує податки, бере участь у доброчинних заходах.

6.  Серед найбільш вагомих факторів прямої дії особливе місце належить законам України про підприємство, підприємництво, власність, охорону праці, захист прав споживачів, про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції,  урядові декрети і постанови, нормативні документи галузевих і територіальних органів управління, що спрямовані на правове та організаційне регулювання відносин між державними владними структурами і господарюючими суб’єктами, регламентацію норм і правил їхньої поведінки (правил гри) в економічному просторі.

Чинне законодавство в країні може сприяти загальному економічному розвиткові, а може його гальмувати, може позитивно впливати на діяльність одних підприємств і чинити перешкоди їхнім конкурентам. Стан законодавства характеризується не лише складністю, але і мінливістю, а інколи навіть і невизначеністю, що особливо характерно для перехідного періоду.

Чим вища міра втручання держави в економічні процеси, тим вужчим стає «коридор» підприємницької свободи, і, навпаки, при встановленні ринкової моделі господарювання включаються механізми розвитку і саморегуляції економічних відносин, зводячи роль держави до виконання функцій арбітра при загострюванні взаємовідносин між підприємствами.