4.6. Взаємозалежність внутрішніх складників організації
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105
Взаємозв’язок внутрішніх складників організації є обопільним і досить непростим. Зміна одного складника обов'язково спричинятиме зміни в одному чи декількох інших складниках, причому не завжди у бажаному напрямку. Так, впровадження нової технології супроводжується зростанням вимог до компетенції працівників, що її обслуговуватимуть. Виникає потреба у фахівцях з новим комплексом знань, що спричиняє зміну структури персоналу і повноважень окремих працівників. Це може негативно вплинути на поведінку працівників, вони чинитимуть опір нововведенням. До новачків ставитимуться насторожено, психологічний клімат погіршиться, продуктивність праці впаде. Роль “буфера” у даному випадку може зіграти висока організаційна культура, яка, завдяки спільній системі цінностей, забезпечить взаєморозуміння між керівниками та підлеглими. Той же високий рівень корпоративної культури дозволяє успішно реалізувати навіть складну за масштабами і спрямованістю стратегію, тоді як низький її рівень ускладнюватиме реалізацію і простої, традиційної для підприємства стратегії.
Отже, стрижнем внутрішнього середовища організації, основою її потенціалу з повним правом можна вважати організаційну культуру. Саме вона дозволяє відрізнити одну організацію від іншої; саме з врахуванням філософії, що лежить в її основі, формуються цілі та завдання організації; саме завдяки потенціям, закладеним у її основні цінності, члени організації згуртовуються і мобілізують свої зусилля у складний час і постійно готові до сприйняття нового (як у сфері технологій, так і у принципах і методах) у відносно спокійний період; саме завдяки високій організаційній культурі можлива така децентралізація управління, яка забезпечує гнучкість і оперативність фірми, краще використання її ресурсів, творчого потенціалу працівників, а також можливостей, що надає зовнішнє середовище.
Завдання менеджера полягає у формуванні організаційного потенціалу таким чином, щоб забезпечити найбільшу відповідність між його складниками. Це створить умови для найкращого використання ресурсів підприємства і його спроможності своєчасно відгукуватися на вимоги оточуючого середовища, вносити необхідні зміни по мірі появи нових обставин, що супроводжують діяльність будь-якої фірми.
Контрольні запитання
1. З яких компонентів складається внутрішнє середовище організації?
2. Які ключові задачі вирішує менеджмент при формуванні внутрішнього середовища?
3. Що таке цілі організації і які вимоги ставляться до їх формулювання?
4. У які послідовності будується “дерево цілей”?
5. Що таке структура організації і які чинники впливають на її будову?
6. Поясніть відмінності між виробничою структурою, структурою апарату управління і організаційною структурою.
7. Яка роль технології у забезпеченні ефективності організації?
8. Охарактеризуйте загальні типи технологій, що використовуються для виготовлення продукції, вкажіть сфери їхні переваги та недоліки. У чому полягають відмінності у типології Дж. Вудворд та Дж. Томпсона?
9. Від чого залежить поведінка людей в організації і ефективність їхньої роботи?
10. Що таке організаційна (корпоративна) культура, які її складові та рівні?
11. Які чинники впливають на формування організаційної культури?
12. В чому проявляється взаємообумовленість внутрішніх складових організації?
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 Наверх ↑