Взаємозв’язок між мотивами і стимулами.

Мотив – це спонукальна сила, яка впливає поведінку людину в тій чи іншій сфері життєдіяльно­сті.

Потреби суспільства, колекти­вні та особисті потреби спонука­ють людей до діяльності, пород­жують у них відповідні інтереси (суспільства, колективу і особи) . В теорії і практиці мотивації тру­дової діяльності широко викорис­товують термін “стимул”. Поши­реною є думка про тотожність змісту і категорій “мотиви” і “стимули”. Проте як вважають деякі автори (Колот А.М. та інші) , “стимул” означає спонукання до дії, спонукальну причини. В ос­нові цих спонукальних дій лежать зовнішні чинники (матеріальні, моральні тощо) . Отже під стиму­лом треба розуміти зовнішні спо­нукання, які мають цільову спря­мованість. Мотив – це теж спону­кання до дії. Але в основі його може бути як стимул (винагорода, підвищення по службі, адмініст­ративна ухвала – наказ, розпоря­дження тощо) , так і особисті при­чини (почуття обов’язку, відпові­дальність, прагнення до самови­раження тощо) .

Таким чином стимул перетво­рюється на мотив лише в тому випадку, коли він усвідомлений людиною, сприйнятий нею. Так, щоб премія (стимул) стала моти­вом поведінки і діяльності конк­ретного працівника, необхідно, щоб він усвідомлював її як спра­ведливу винагороду за працю. В цьому випадку намагання заслу­жити премію сприятиме підви­щенню ефективності праці. Однак для деякої частини працівників, які не мають надії отримати пре­мії (низька фахова підготовка, не­дисциплінованість тощо) ця мож­лива винагорода не трансформує­ться в мотив, залишаючись на рі­вні потенційного стимулу.

Стимулювання – це процес ви­користання конкретних стимулів на користь людині й організації, один із засобів, за допомогою якого може здійснюватись моти­вація трудової діяльності.