Виробнича (професійна) адаптація новоприйнятих пра­цівників.

трудова адаптація – це присто­сування працівника до організації (взаємне пристосування праців­ника й організації) , ґрунтується на тому, що поступово з'являю­ться у співробітника нові профе­сійні, соціальні, психологічні й економічні умови праці.

Виділяється кілька аспектів адаптації (як у практиці керу­вання персоналом, так і в тео­рії) :1) Психофізіологічні – коли відбувається процес пристосовно­сті до нових психологічних і фізі­ологічних наванта­жень.2) Соціально-психологічний – пристосування до тієї організа­ційної культури, у яку Ви попада­єте. 3) Професійний – поступове вироблення трудових навичок. Отже, необхідні нові знання і на­явність навичок співробітниц­тва.4) Організаційний – засвоєння ролі й організаційного статусу свого робочого місця.

Звідси успіх адаптації зале­жить: Від особистих властивос­тей адаптируемого співробітника (психологічні риси, якості, вік, родиний стан) . Особливості со­ціально-економічного клімату. Людина скрізь шукає психологіч­ний комфорт. Не завжди досить знань. Тому існує система настав­ництва, коли більш досвідчені і здатні до керування люди керу­ють вихованням їхніх підлег­лих. Особливості організації праці (модель мотива­ції) Престижність профе­сії Об'єктивність ділової оцінки адаптируемого – організаційні початки, моделі мотивації, квалі­фікація, здібності до входу в сис­тему.

Також виділяють два напрямки адаптації: первинна, тобто прис­тосування молодих кадрів, що не мають досвіду професійної діяль­ності; вторинна, тобто пристосу­вання працівників, що мають дос­від професійної діяльності.