Сутність і значення робо­чого часу як універсальної міри кі­лькості праці.

Праця люди завжди відбуває­ться в часі й просторі. Але, якщо простір є фактором нейтральним щодо кількості праці, то час, вит­рачений а виконання певної ро­боти, безпосередньо характеризує кількість праці незалежно від її змісту, складності та умов сере­довища. Отже, робочий час є уні­версальною мірою кількості жи­вої праці. Загальна тривалість ро­бочого часу визначається, з од­ного боку, рівнем розвитку виро­бництва, з іншого – фізичними і психофізіологічними можливос­тями людини. Поліпшення вико­ристання робочого часу є одним з основних шляхів підвищення продуктивності праці. Воно зале­жить від співвідношення екстен­сивного та інтенсивного факторів розвитку виробництва.

Економічний розвиток суспіль­ства, добробут людей значною мірою залежать від кількості праці кожного і загальної маси праці економічно активного насе­лення в цілому. Тому суспільство змушено певним чином обгрун­товано визначати міру кількості робочого часу. Нижня мета кіль­кості робочого часу визначається рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, досягнутим рів­нем суспільної продуктивності праці. Загальна тривалість робо­чого часу не повинна бути мен­шою за ту, яку дозволяє досягну­тий рівень продуктивності праці, у противному разі можуть істотно уповільнитись темпи соціально-економічного розвитку суспільс­тва. Небажаним є й збільшення тривалості робочого часу понад встановлений рівень, оскільки це призводить до перевтоми працю­ючих, скорочує їх вільний чаc, негативно впливає на продуктив­ність праці та якість продукції, загрожує зростанням травмати­зму. Отже, це невигідно державі в цілому, підприємству і працівни­кові. Тому суспільство зацікав­лене у суворому додержанні встановленої міри робочого часу.

Час роботи –це сумарний час в рамках зміни, протягом якого працівник здійснює трудовий процес (працює) на своєму робо­чому місці. Праця людини завжди відбувається в часі й просторі. Але якщо простір є фактором нейтральним щодо кількості праці, то час, витрачений на ви­конання певної роботи, безпосе­редньо характеризує кількість праці незал-о від її змісту. Робо­чий час є загальною мірою кіль­кості праці. За досягнутого розви­тку прод-тивних сил сус-ва його ек-ний розвиток, добробут людей повністю залежить від кількості праці кожного і загальної маси праці ек-но активного населення в цілому. Тому сус-во змушене пе­вним чином нормувати кількість робочого часу.