Соціальне партнерс­тво як засіб узгодження інтере­сів роботодавця і працівників. Форми соціального партнерства.

Соціальне партнерство — це ідеологія, форми і методи узгод­ження партнерів соц-х груп для забезп-ня їхньої конструктивної взаємодії. Стійкість суспільної с-ми й еф-ість ринкової ек-ки зале­жать насамперед від характеру взаємин підприємців і працюю­чих по найманню.

Соціальне партнерства допома­гає збалансувати інтереси обох сторін, пом’якшити конфліктність шляхом переговорів і пошуку ко­мпромісу. Його головна суспільна функція полягає в тому, щоб, нез­важаючи на розбіжності в інтере­сах, знайти можливість для нейт­ралізації індивідуального і групо­вого егоїзму як підприємців, так і працівників.

Соціальне партнерство реалізу­ється в таких формах:

-     генеральної тарифної угоди, яка визначає розмір мін ЗП, поря­док компенсації роботодавцями зниження реальної ЗП, співвід­ношення в оплаті за квал-ційно –посадовими групами, співвідно­шення в оплаті середньої квал-ції та спеціалістів за професіями і перелік професій і посад, які ви­магають однакової оплати незал-о від галузевої ознаки.

-     галузевої тарифної угоди, що визначає розмір або співвід­ношення в оплаті праці за проф-но-посадовими групами; особл-ті праці окремих груп працівників і оплату праці за важкі умови.

-     територіальні тарифні угоди визначають теж саме коло питань, що й генеральна угода але може становити вагоміші гарантії в оплаті праці, надбавках, зайня­тості.

-     колективний трудовий до­говір чи угода визначають орг-ю оплати праці на п-стві доплати і надбавки по окремим категоріям працівників, умови праці і соціа­льні гарантії для працівників п-ства.