48. СУСПІЛЬНИЙ ЛАД в 2 пол 19 ст.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 106
Зміни до правового Положення про селян внесли також інші реформи. Внаслідок проведення земської реформи 1864 р, у губерніях Лівобережжя і Півдня України селяни «обирали незначний відсоток гласних (депутатів) земських повітових зборів. Новим соціальним явищем кінця XIX ст. Було переселення селян із України у Крим, на Кавказ, до Сибіру. Проте воно не розв'язало гострих проблем остаточно розорених селян.
З розвитком промисловості в Україні зростала кількість робітників. З початку 80-х років під впливом масового страйкового руху, зокрема у 90-х роках, царське самодержавство стало на шлях регулювання відносин між робітниками і фабрикантами, на шлях видання фабричного законодавства. Страйкарі висували не тільки економічні, а й політичні вимоги. З 1897 р. В Україні діяли київський і катеринославський Союзи боротьби за визволення робітничого класу. У Мінську 1898 р. Прийнято рішення про утворення Російської соціал-демократичної партії.
У межах законодавства про стани царизм проводив заходи, що сприяли розширенню прав буржуазії. Проте прошарок української національної буржуазії становив невелику частину населення. В її середовищі виник також соціальний прошарок інтелігенції — лікарі, адвокати, чиновники. Велике значення для розширення прав буржуазії мали земська, міська і судова реформи. Відповідно до встановлених ними високих майнових цензів представники буржуазії отримали доступ до органів місцевого самоврядування, зокрема до міських дум і міських управ, а також до судових посад.
Національний склад дворянства змінився у зв'язку зі збільшенням в Україні кількості російських поміщиків які придбали землі в Україні на встановлених царизмом пільгових умовах. За дворянством надалі зберігалося становище найпривілейованішого стану. Нормами Зводу за конів Російської імперії українське та польське дворянство за правоздатністю прирівнювалося до російського Судова і земська реформи забезпечили дворянству пере вагу у створюваних судових і земських органах. Відповідне до військової реформи 1874 р.. Статуту про загальну військову повинність дворянство залучалося до військове служби, однак для нього встановлювалися пільги, що Забезпечували в армії офіцерські посади і скорочений терми служби.
Чиновникам-дворянам і поміщикам центральних губерній Росії надавалися окремі пільгові умови при набутті у власність чи оренду земель у Правобережній Україні
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 106 Наверх ↑