104. Судові та правоохоронні органи в 60-80-х рр.

Для періоду, що розглядається, характерним було завер­шення централізації правоохоронних органів. Особливо відчутним це стало після прийняття Конституції СРСР 1977 року. В листопаді 1970 року були прийняті нові за­кони: про Верховний Суд СРСР, про прокуратуру СРСР, про державний арбітраж в СРСР, про адвокатуру в СРСР.

У червні 1980 року були внесені відповідні зміни в Основи законодавства про судоустрій СРСР і союзних республік. Правоохоронні органи УРСР діяли в строгій відповідності з загальносоюзними нормативними актами.

Судова система. В 60 — 80-ті роки структура судової системи майже не змінюється. Конституція УРСР 1978 року відносила до неї Верховний Суд УРСР, обласні суди, Київський міський суд, районні (міські) народні суди. На­родні судді районних (міських) народних судів обиралися відповідно обласними, Київською міською Радами народ­них депутатів. Судді Верховного Суду УРСР, обласних судів, Київського міського суду обиралися Верховною Радою УРСР. Народні засідателі районних (міських) народних судів обиралися на зборах трудових колективів або на збо­рах громадян за місцем їх проживання, а народні засіда­телі вищих судів — відповідними Радами народних депу­татів.

За Конституцією 1978 року Верховний Суд УРСР був найвищим судовим органом республіки.

У 1981 році в УРСР були прийняті закони "Про судо­устрій УРСР", "Про вибори районних (міських) народних суддів УРСР", "Про порядок відкликання народних суддів і народних засідателів районних (міських) народних судів УРСР". Прийняте законодавство практично залишало без змін ту судову систему, що склалася в 60—80-ті роки. Го­ловна увага спрямовувалася на покращення роботи судо­вих органів, підвищення ефективності їх дії, хоча вряд чи можна було це зробити в умовах існуючої псевдодемократії. Продовжувалось вдосконалення системи державного арбі­тражу, органи якого вирішували господарські спори між підприємствами, установами та організаціями. У 1974 році з метою централізації цих органів Державний арбітраж при Раді Міністрів СРСР було перетворено в союзно-рес­публіканський орган. В зв'язку з цим у цьому ж році приймається Положення про державний арбітраж при Раді Міністрів УРСР. Закон СРСР "Про державний арбітраж СРСР" від ЗО листопада 1979 року завершив централіза­цію системи арбітражних органів. Він визначав завдання, структуру, організацію, порядок діяльності та компетенцію органів державного арбітражу.

Нотаріат. Починаючи з березня 1963 року по серпень 1970 року керівництво органами державного нотаріату в республіці здійснював Верховний Суд УРСР і обласні суди.

Після створення у 1970 році союзно-республіканського Міністерства юстиції СРСР нотаріат було передано у його відання. В УРСР Міністерство юстиції та відділи юстиції були утворені 6 жовтня 1970 року.

До компетенції нотаріату входило посвідчення незапе­речних прав і фактів, які мають юридичне значення. Орга­нізація і порядок діяльності органів нотаріату регулювали­ся Законом СРСР "Про державний нотаріат" від 19 липня 1973 року і Законом УРСР "Про державний нотаріат" від 15 грудня 1974 року.

Органи прокуратури. До прийняття Конституції УРСР 1978 року республіканська прокуратура діяла на підставі Положення про прокурорський нагляд СРСР від 24 трав­ня 1955 року. З усіх правоохоронних органів, що діяли в СРСР, прокурорська система була найбільш централізова­ною. Цей факт підтвердила і Конституція УРСР, де визна­чалося, що найвищий нагляд за точним і єдиним виконан­ням законів усіма міністерствами, державними комітета­ми і відомствами, підприємствами, установами і орга­нізаціями, виконавчими і розпорядчими органами місцевих Рад, колгоспами, кооперативними та іншими громадськи­ми організаціями, службовими особами, а також громадя­нами на території України здійснюється Генеральним про­курором СРСР та підлеглими йому Прокурором УРСР і нижчестоящими прокурорами.

Районні та міські прокурори призначалися Прокурором УРСР і затверджувалися Генеральним прокурором СРСР.

Прокурора УРСР і прокурорів областей призначав Гене­ральний прокурор СРСР. Термін повноважень прокурорів усіх ланок — п'ять років.

Відповідно до Конституції СРСР ЗО листопада 1979 року приймається Закон про прокуратуру СРСР.

Органи внутрішніх справ. Централізація органів внут­рішніх справ була завершена створенням у 1966 році со­юзно-республіканського Міністерства охорони громадського порядку СРСР. В листопаді 1968 року його знову перейме­новують у Міністерство внутрішніх справ СРСР. Відповідно були перейменовані і міністерства союзних республік. До відання МВС відносилися: міліція, виправно-трудові зак­лади, пожежна охорона, слідство, штабні служби.

Важливе значення для удосконалення діяльності міліції мали указ Президії Верховної Ради СРСР "Про основні обов'язки і права радянської міліції по охороні громад­ського порядку і боротьбі з злочинністю" від 8 червня 1973 року і Положення про радянську міліцію.

Міліція поділялась на територіальну і транспортну і складалася з наступних підрозділів: карний розшук, БРСВ, ДАІ, адміністративна (зовнішня) служба, відомча міліція.

Адвокатура. Діяльність адвокатури регулювалася По­ложенням про адвокатуру УРСР 1962 року із змінами і доповненнями від 15 червня 1965 року. За Положенням колегії адвокатів були добровільними об'єднаннями осіб, які займаються адвокатською діяльністю. Адвокати здій­снювали захист на попередньому слідстві та в суді, пред­ставництво з цивільних справ у суді та арбітражі, а також надавали юридичну допомогу громадянам, підприємствам, установам, організаціям і колгоспам.