38. Процесуальне право в 17-18 ст.

Процесуальне право також зазнало змін. Відбувалися часті реорганізації судів, проводилися судові реформи тощо. Суди не відокремлювалися від адміністрації. Не було поділу процесу на цивільний та кримінальний. Всі справи розглядалися за одним процесуальним порядком. Процес цивільних справ починався з подання позовної заяви, де називали предмет спору або наявні докази. Від­повідача викликали до суду, вимагали від нього пояснен­ня, визнання позову чи подання доказів про заперечення позову. Доказами вважалися показання сторін, свідків, котрі не могли бути родичами або зацікавленими у судо­вому спорі. Доказами вважалися також речі, документи, присяга. Сторони могли примиритися тільки до суду і тільки тоді, коли відповідач визнавав себе винним.

Кримінальні справи порушувалися зацікавленими осо­бами чи державними органами. Потерпілий публічно ого­лошував про злочин, його шкоду, про те, щоб відшукати свідків. Попереднє слідство проводив суддя. Він збирав у «добрих людей» відомості про особу злочинця, робив необ­хідні письмові запити у місцеві судово-адміністративні органи і до осіб духовного сану. На початковій стадії розслідування застосовувались побиття і тортури, для чого існували спеціальні кати. Звільнялися від тортур переваж­но панівні верстви. На вимогу судді місцева влада про­водила розшук чи обшук, а потерпілий разом з понятими робив «трус села».

Після розшуку і встановлений вини злочинця віддава­ли до суду. Розпочинався процес судового розгляду. При винесенні вироку на рішення суду могли вплинути про­хання потерпілого чи громади пом'якшити покарання, жін­ки —- віддати злочинця їй в чоловіки тощо.

Рішення і вироки можна було оскаржити у вищестоящі інстанції.

Отже, зміни в основних сферах права, що діяли в Ук­раїні до кінця XVIII ст., служили зміцненню кріпосництва і самодержавної влади.