36. Цивільне право в 17-18 ст.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 106
Зміни у суспільно-політичному житті та соціально-економічній ситуації в період народно-визвольної війни відбилися на джерелах і розвиткові окремих галузей феодального права України. У цей період переважно зберегли чинність попередні джерела права. Припинили дію джерела права, які утверджували панування магнатів, польської шляхти, католицької церкви у Речі Посполитій:
«Устава на волоки», «Ординація війська Запорізького», сеймові та королівські конституції тощо.
Основні джерела продовжували діяти. Таким був Статут Великого князівства Литовського 1588 р. З нього вилучили тільки ті розділи й артикули, що визначали порядок створення і діяльність шляхетських станових судів. Окрім цього, магістрати керувалися «Порядком прав цивільних» та іншими джерелами права, які повністю зберегли дію.
Без суттєвих змін залишилися джерела церковного права.
Важливого значення набули правові звичаї. На їх основі регулювались порядок організації та структура козацького війська, порядок і основні принципи формування органів військово-адміністративної влади, судова система і судочинство, частина поземельних відносин, правове становище окремих станів і груп населення.
Найпоширенішою в адміністративних і судових органах при розв'язанні конкретних питань вважалася формула «за попередніми правами і звичаями». Звичаї були надзвичайно авторитетними. Вводилося навіть нове поняття — «козацьке право», під яким розумілася сукупність норм звичаєвого права, що виникла у Запорізькій Січі, а згодом — сукупність доповнених і розширених гетьманською владою і в практиці судової діяльності військово-адміністративних органів.
Чільне місце серед джерел права посідали універсали їх видавали гетьман, а іноді й полковники. Вони мали характер письмового розпорядження адміністративно-політичного акту. Найпоширенішими універсалами були ті, що регулювали питання про розподіл земельних володінь, підтвердження права власності на маєтки, недоторканість майна феодалів і підвладності селян, про встановлення повинностей і податків. Окрім цього, видавались універсали з військових питань, про призначення на посади тощо.
Гетьманські універсали — основне джерело, з допомогою якого затверджувалися зміни у суспільному ладі, правовому становищі окремих станів. Тільки за допомогою універсалів гетьмана регулювався і затверджувався процес становлення окремих елементів української державності. Визнання попередніх прав означало збереження основних інститутів цивільного, кримінального, процесуального та інших галузей права. У цивільному праві з'явилися нові правові норми, виникнення яких зумовлене деформуванням нового виду землеволодінь — рангових земель. Гетьманські та полковницькі універсали визначили правовий статус таких земель подібно до «держання» за литовським правом і «помість» за російським правом. Значно розширилося правове регулювання зобов'язальних відносин, зокрема у зв'язку з ліквідацією магнатського землеволодіння, передачі таких земель на ранг за службу чи в орендне користування. Інші інститути цивільного права суттєво не
Змінилися.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 106 Наверх ↑