57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.

Носієм революціино-демократичної тенденції сус-ого розв-ку в пореформений період було ре-волюційне народництво, яке виступало з позицій пореформеного селянства, боротьба якого спря-мовувалась проти залишків кріпосництва.

Народники України організаційно були міцно зв'я-зані з народницькими гуртками Росії, але не зва-жаючи на спільність як у теоретичних питаннях, так і в практичній організаційній діяльності, котра існувала між укр. і російськими народниками, мА-ли місце і деякі особливості, що хар-ризували народницький рух в Україні.

В Україні не було общинної форми землеволо-діння, властивої великоруським губерніям, що й зумовило певну різницю теоретичних засад росі-йських та укр. народників. Відповідно і соціалісти-ні ідеали селянства останні бачили не в общині, а у зрівняльному подушному переділі землі. Де-які укр. народницькі гуртки з різними формами землеволодіння навіть зв'язували питання про політичну боротьбу. З відсутності общини в Укра-їні вони робили теоретичний висновок про без-плідність і шкідливість тут політичного переворо-ту, який нібито віддалить революцію. У районах же з общинним володінням землею політичний переворот може привести і до ек-ого звільнення народу. 2-им моментом, що хар-ризував народ-ницький рух в Україні, був зв'язок частини його учасників з українофілами, тобто з буржуазним нац-но-визвольним рухом, зокрема з його лівим (демократичним) крилом. Українофіли, як і народники, вели пропаганду на селі, розповсюд-жували нелегальну літературу. Їхня діяльність у цьому напрямку майже нічим не відрізнялась від народницької. Певний вплив на народників в Ук-раїні мала й діяльність ліберальних елементів, яка посилювала опозиційний рух. Не пройшли повз увагу народників і конституційні домагання укр. буржуазної інтелігенції.

Серед найбільш відомих представників народництва можна виділити: Ф. Волховського, К. Бреш-ко-Брешковська,  братів Жебуньових, С.А. Подо-линського, В. Навроцького.