37. Розв-к В. І. Леніним марксистського ек-ого вчення

 Розвиток Леніним теорії марксизму полягав в до-веденні винятковості марксистського ек-ого вчен-ня, його справедливості щодо всіх етапів розв-ку кап-ого сус-ва. Повністю поділяв марксистське формаційне розуміння розв-ку сус-ва, в основу якого покладався, класовий принцип. В 1-ших своїх статтях він пише про зародження кап-них відносин в с-г та розшарування селянс­тва на класи внаслідок розв-ку товарного В. Він указує на невідворотність наступу кап-зму і його проник-нення в усі сфери ек-ого життя. Виходячи з тези про особливості розв-ку кап-зму в Росії, аграрній країні, в якій процес переходу від феодального устрою ще не завершився, Ленін намагається ви-значити перспективи роз­в-ку внутрішнього ринку. На прикладі с-гдосліджує процес відокремлення безпосереднього виробника товару від засобів В, що знаменує собою утвердження кап-них віднос-ин. Висновок про те, що внутрішній ринок для кап-зму створюється самим кап-мом в процесі його розв-ку, обґрунтовує у працях «З приводу так званого питання про ринки» (1893), «До хара-ктеристики ек-ого романтизму» (1897), «Розв-к кап-зму в Росії» (1899), «Зауваження щодо пита-ння про теорії ринків» (1898) та «Ще до питання про теорію реаліза­ції» (1899). Розкривши взаємо-зв'язок внутрішнього ринку і генези кап-з­му, ана-лізує процес становлення кап-них відносин у с-г Росії, характеризуючи механізм цього становлен-ня. У згаданих працях Ленін доповнив теорію від-творення Маркса міркуваннями про суть та особ-ливості кап-ого відтворення і криз за нових істо-ричних умов. У межах досл-ня суті кап-ого відтво-рення звертається до категорії в-сті сус-ого про-дукту, до питан­ня про роль його натуральної фо-рми, категорії нац-ого доходу, до характеристики відносин В і спож-ня за кап-зму, умов і наслідків розширеного кап-ого від­творення. Схему реаліза-ції продукту він моделює з урахуванням впливу динамічних факторів на цей процес у часі. Він до-сліджує, як зростання органічної будови капіталу, що відображає процес розв-ку прод-них сил, впливає на пропорції сус-ого від­творення. Сфор-мулював з-н про визначальну роль В засобів В щодо В предметів спож-ня та вплив 1-го під-розділу на формування загальної структури сус-ого В. Особливу увагу він звертає на аналіз супе-речностей кап-ого В, зауважуючи слідом за Мар-ксом, що вони не зводяться лише до проблем пропорційності, тобто співвідношення В та спож-ня. Ленін також досліджує процес формування внутрішнього та зо­внішнього ринків, що зв'язує з розв-ком сус-ого та міжнарод­ного поділу праці. Він уважав, що зовнішній ринок не має нічого спі-льного з проблемою реалізації, а розвивається відповідно до іс­нуючих традицій міжнародної то-ргівлі, внутрішніх диспропорцій, а також перерос-тання розширеним В меж окремої краї­ни. Тобто суперечності відтворення, а не проблеми реалі-зації, поро­джують боротьбу за зовнішні ринки.

Значне місце у творах Леніна присвячується до-веденню одноти­пності дрібнотоварного та кап-ого госп-ва, що було наслідком полеміки з народ-никами. Використавши метод Маркса, показав ге-нетичні джерела кап-ого товарного В. Внеском Леніна в розв-к ек-ної теорії можна вважати його аналіз монополістичної стадії кап-зму. Щопра-вда, ме­тод та мету досл-ня запозичено в Маркса, а ек-ну теорію спрямовано на доведення справе-дливості револю­ційної доктрини. Ця теорія була орга­нічно вписана в марксистську класову, фор-маційну ек-ну теорію. Її висновки збігалися з вис-новками «Капіталу». Вона була його прямим про-довженням і розв-ком його ідей. Водночас ця те-о­рія містить ряд положень і узагальнень, які ма-ють самостійну нау­кову вагу. Основні положення теорії викладено в його книжці «Імперіалізм як вища стадія кап-зму» (1917). Виходить з того, що монополістичний кап-зм не є но­вою сус-но-ек-ною формацією, оск він зберігає всі основні озна-ки кап-зму: приватну власність, анархію В, кризи та ін. Але ті зміни, що відбулися в ек-ній сфері, сприяли трансформації надбудови. За основну ознаку зміни стадій узяв перехід від вільної кон-куренції у сфері В та збуту до панування монопо-лій, що спричинило відповідні якісні перетворен-ня. Він простежує, як концентрація та централіза-ція В сприяють виникненню монополій, і зазна-чає, що конкуренція є одночасно чинником і на­слідком цього процесу. Досліджуючи форми мо-нополістичних утворень у пром-­ті, розглядає при-чини і напрямки монополізації як реакцію на об-меженість ринків сировини, збуту, як боротьбу за сталі гаран­товані прибутки, як засіб уникнення конкурентного протистояння. Тобто, суть монопо-лії — це можливість контролю над В та збутом.

Доводить, що монополія не знищує конкуренції, а лише змі­нює форми конкурентної боротьби, в рез-ті чого остання стає ще більш жорстокою.

Особливим видом панування монополій називає фінансову олігархію.  Її організаційною формою є фінансова група, що репрезентує і контролює мережу корпорацій, об'єднаних між собою взаєм-ними інтересами. Головні методи панування фі-нансової олігархії — це сис-ма участі, що зв'язує окремі під-ва в єдине ціле, та особиста унія (вза-ємо­залежність її членів). Існування фінансового капіталу зумовлює узурпацію ек-­ної та політичної влади. Не бачить інших способів протисто­яння цьому процесу, що загрожує демократії в політи-ці та ек-­ці, крім соціалістичної революції. Він виз-нає, що ціноутворення за умов вищої стадії кап-зму зазнає суттєвої зміни, але намагається пояс-нити його з позицій в-сті і додаткової в-сті, аби довести, що воно відбувається за об'єктивними ек-ими законами кап-ого В, довести, що основний з-н кап-з­му — В додаткової в-сті, з-н експлуатації — спра­ведливий і для цієї стадії. Досліджуються й інші ознаки та наслідки монополістичної ста-дії кап-зму. Це — вивезення капіталів, ек-ний та тери­торіальний поділ світу, формування колоніа-льної сис-ми та пере­творення кап-зму на світову ек-ну сис-му. Проблему вивезення капіталів вирі-шує, слідом за Марк­сом, з класичних позицій. Він розглядає причини вивезення капіталу як наслі-док його надлишку в експортуючій країні. Надли-шковий капітал вивозиться у 3-х основних фор-мах —товаринїй, прод-ній (робоча сила та засо-би В) і грошовій — приватними власниками та державою. Активізація процесу вивезення капіта-лу відбувалась одночасно зі зростанням к-ті та могутності монополій. Тому Ленін назвав експорт капіталу 1-єю з головних ознак цієї стадії кап-зму, її типовою рисою. Ек-ним наслідком вивезення капіталів є інтернаціоналі­зація ек-ки, що веде до утворення міжнародних монополістич­них союзів і поділу світу між ними. Ці процеси сприяють по-ширенню кап-них відносин та загостренню їх­ніх суперечностей, що для країн, котрі імпортують капітал, означає деформацію ек-ної структури, збільшення залежності від ек-ки розвинених кра-їн та перетворення на сировинний придаток ос-танніх. Він також визначає соц-ні наслідки цього процесу ви­ходячи з тези про посилення експлуа-тації. Утворення монополістичних союзів як нової форми концентрації капіталу Ленін розглядає у контексті поділу світу між союзами капі­талістів і зазначає, що боротьба за його переділ є визна-чальною ри­сою імперіалістичної стадії розв-ку кап-зму. Досл-ня імперіалізму завершує виснов-ками уза­гальнюючого хар-ру, визначаючи 5 його основних рис, що свідчать про приреченість кап-зму, оск в ек-ому відношенні цьому сприятиме монополізація, що означає перехід від свободи конкуренції до повного усуспіль­нення, а в політи-чному — війни, як засіб вирішення ек-них проб-лем. Аналізуючи ознаки та явища імперіалізму, постійно про­тиставляв марксистські методи ана-лізу ін. Ортодоксальне спря­мування ленінських теорій вплинуло на рівень науковості досл-ня, зу-мовило його певне обмеження. Так, Ленін не по-годжував­ся, що вивезення капіталу виконує ф-ції «переливання» капіталу і сприяє пом'якшенню циклічності розв-ку, що монополізація ек-ки ство-рює основи для її усуспільнення та плановості, що розв'язання окремих проблем кап-зму та його загальне вдоско­налення може виключити необхі-дність революційного перетворення сус-ва. Вод-ночас у книжці «Імперіалізм як вища стадія кап-зму» на­водиться низка суттєвих ознак монополі-стичної стадії, наголошує­ться на завершенні про-цесу формування світової кап-ної си­с-ми та супе-речливості її госп-кої будови, коли з монополісти-чними співіснують відносини вільної конкуренції і сама монополія посилює їх. Безперечно правиль-но визначається причина війн як засобу реалі-зації ек-них інтересів. У наступних працях, осо-бливо в «Державі і революції» (1917), визначає ще одну рису, притаманну цій стадії, — зародже-ння державно-монополістичної ек-ки, поєднання сили монополій із силою держави, створення пе-редумов для регулювання ек-ки з 1-го центру.

Одержавлення ек-ки характеризує як процес по­глиблення сус-ого хар-ру праці, створення умов для вико­нання державою нових ек-них, політич-них та соц-них ф-цій. Державно-монопо­лістичний кап-зм створює для соціалізму гото­ві форми.

Наступні праці було спрямовано на розв-к марк-систсь­кої теорії про ек-ні та політичні основи соц-іалістичного сус-ва, які грунтувалися на викорис-танні марксистського методу та на догматизації положень Маркса і Енгельса щодо структури ви­робничих відносин майбутнього сус-ва.