47. Ек-на теорія Маршалла
У своїх працях, особливо у книжці «Принципи ПЕ» (1890), він намагався розробити універсаль-ну ек-ну концепцію, об'єднавши різні ек-ні теорії. Найбільшою його заслугою є створення синтети-чної теорії, яка поєднала елементи трудової тео-рії в-сті і «теорії граничної кор-сті», що збагатило науку більш глибоким аналізом взаємозв'язку В й обміну на підставі функціонального методу досл-ня. Зборов суперечності теорії граничної кор-сті й теорії факторів В і сконцентрував основну увагу на розробці теорії ціни. Основні його теоретичні надбання витримали іспит часом і користуються популярністю й дотепер.
А. Маршалл запропонував замість поняття «ПЕ» поняття «економіко» і дав власне визначення цієї науки: — це наука, що вивчає людство в його по-всякденному житті; вона розглядає ту частину ін-дивідуальних або сус-них дій, котра «якнайтісні-ше зв'язана з придбанням і спож-ням мат атрибу-тів добробуту. Це визн-ня суттєво відрізнялось від тих, що давали його попередники, які обмежу-вали предмет ПЕ лище наукою про багатство. Маршалл підходить до трактування її предмета ширше. У центрі наукових пошуків — ціна про-дукту, яку він розглядав як найважливіший еле-мент ринкової ек-ки. Суть його теорії ціни полягає в синтетичному поєднанні 2-х груп факторів, що впливають на ринкову ціну. З 1-о боку, є ціна по-питу, яка формується під впливом попиту на то-вар, що визначається кор-стю продукту. Ця група факторів має ринкове походження. З ін. — є ціна пропозиції, яка залежить від витрат В, тобто зв'я-зана з процесом В. Середню ціну (в-сть) трактує як рез-тат ціноутворення, коли перетинаються на ринку ціна попиту і пропозиції.
Був переконаний, що його теорію ціни спрямова-но на пошук усіх факторів, які ціну визначають. Він заявляв, що оск ринкові ціни складаються під впливом попиту та пропозиції, це, у свою чергу, потребує виокремлювання суми факторів, від яких залежать зміни як попиту, так і пропозиції, їхнього взаємозв'язку на будь-якому ринку. Підк-реслювалося, що дія як попиту, так і пропозиції щодо ціни є однаковою за умови вільної конкуре-нції. Незаперечна його заслуга полягає також у тім, що він визначив умови, необхідні для пере-ведення попиту в ціну. У нього граничною ціною попиту стає ціна, за яку було придбано останній куплений товар.
Аналізуючи фактори, що впливають на величину попиту на товар на ринку, він виводить головний з-н попиту: чим більша к-ть товару, який треба продати, тим нижча має бути ціна його пропону-вання з тим, щоб товар знайшов покупця; або, інакше кажучи, потрібна к-ть товару збільшується зі зниженням ціни і зменшується з її зростанням . А. Маршалл 1-им із 1-их зв'язав із ціною товару еластичність попиту на нього. Він склав діагра-ми, які показують зміни в ціні й к-ті продукту для товарів з різним ступенем еластичності: від низь-кої до високої.
Виводить поняття споживчого надлишку – додат-кова сума до сплачуваної ціни, яку спож-ч згоден виплатити замість того, щоб відмовитися від речі. Фактори В — земля, праця, капітал і організато-рські здібності — визначають ціну пропозиції. Він визнає наявність певних труднощів формування ціни пропозиції на деякі товари і фактори В, які зв'язані з так званою фіксованою пропозицією. Так, земля є одним із факторів, пропозиція якого фіксована, і контролювати її людина не в змозі. Але елемент часу допомагає пояснити відміннос-ті між фіксованою й еластичною пропозиціями.
Ринок - високоорганізована інституція, де взає-модіють попит і пропозиція і встановлюються ці-ни. На ринку в процесі й під час обміну товарами пропозиція й попит перебувають у тимчасовій рівновазі.
Розрізняв дію 3-х періодів часу. Протягом коро-ткого періоду пропозиція товару обмежується йо-го запасом. Ціна визначається цим запасом і не відбувається змін у обсязі В. Протягом тривалі-ших проміжків часу пропозиція залежатиме від витрат на В товару. У процесі В можливі підви-щення його ефективності й залучення додатко-вих виробничих факторів. У дуже тривалих часо-вих масштабах ціна залежатиме від витрат на підготовку робочої сили і виготовлення обладна-ння, необхідного для В цього товару. Це дає змо-гу вносити зміни у витрати на всіх стадіях В. От-же, чим коротший період, тим більший вплив по-питу на в-сть, і навпаки — за більш тривалих пе-ріодів зростає значення витрат у в-сті продукту.
Зветається до з-ну заміщення: виробники завж-ди, коли це можливо, замінятимуть дорогі факто-ри й методи В дешевшими. Тому міра можливого заміщення фактора визначає його еластичність. Цей з-н можна застосовувати майже в усіх сфе-рах ек-ого досл-ня. У сукупності з еластичністю цінового попиту й залежністю пропозиції від часу він становить макроекономічну основу діяльності власника чи розпорядника капіталу. Припускає, що сили попиту і пропозиції працюють цілком ві-льно і що ні з боку продавців, ні з боку покупців немає жодних спеціальних домовленостей; обом сторонам ціни відомі настільки добре, що підсум-кова ціна саме і буде ціною рівноваги. Звертає увагу на залежність ціни від граничних витрат з боку пропозиції і від граничної кор-сті з боку по-питу; витрати на В граничної од. товару і виторг від його продажу будуть однакові.
Суттєвого значення надає теорії розподілу. Го-ловні моменти: кожний із факторів В — земля, праця, капітал і під-ка діяльність — також підля-гають дії попиту і пропозиції. Використання фак-торів визначається загальними умовами попиту щодо пропозиції, виходячи з того, що кожний з них використовується тільки до моменту, коли його гранична прод-сть стане = його граничній в-сті. Кожний фактор В має ціну попиту, яка вста-новлюється його граничною прод-стю, і ціну про-позиції, яка встановлюється граничними витратами на нього.
Зар-пл по відношенню до праці, процент до капі-талу і рента — до землі визначаються таким самим способом. Прибуток, проте, не можна про-аналізувати так однозначно, як віддачу від ін. фа-кторів В. Він змінюється зі зміною цін, і його роз-мір визначається багатьма причинами, серед яких не останнє місце належить «природним вла-стивостям» адміністратора або бізнесмена. При-буток не є гарантованим доходом під-ця.
Капітал вкладається в під-во переважно з метою «перспективи вигоди», яка приваблює вкладників до цього починання. Вкладники мають бачити ймовірність прибутку від такого вкладення, нехай навіть у довгостроковому масштабі. Необхідні або мінімальні прибутки входять до витрат В, то-ді як чисті прибутки є надлишком щодо них.
Указував на те, що земля, праця, капітал як фак-тори В виконують подвійну ф-цію. Вони й конку-рують, і доповнюють 1-н 1-ого; часом вони ста-ють суперниками у пошуках зайнятості, допуска-ючи обмежену взаємозамінність, але, з ін. боку, вони забезпечують «поля зайнятості» 1-н 1-ому. Загальний національний дохід є рез-том дії всіх факторів і зростає зі збільшенням пропозиції фа-кторів. Фактори В (включаючи працю) створюють справжню в-сть В, яку відображено в ціні їх про-позицій. Ціна попиту відображає їхню граничну прод-сть. Розроблена для пояснення формуван-ня в-сті теорія стала застосовною до будь-якого фактора В. Таким чином, теорія розподілу є до-повненням до загальної теорії в-сті. Рушійною силою ек-ки вважав свободу й конкуренцію. Ве-ликого значення він надавав також грошам.
Важливим чинником організації та ефективного управління ек-кою є людський капітал. Дотриму-вався думки, що здібності людини є так само ва-жливі, як засоби В, як і будь-який інший вид капі-талу. Визнання освіти, фахової підготовки, нави-чок та здібностей капіталом дало йому змогу по-іншому трактувати рікардіанську динаміку капіта-лу, що базувалася на неухильному спаданні гра-ничної прод-сті капіталу. Кінцевий рез-т залежить від способу застосування знань. Якщо капітал по-трапить до рук обдарованих людей, то вони при-множать його , якщо ні — вони його знищать.
Отже, Маршалл диференційовано підходив до аналізу динаміки капіталу. Спадання граничної прод-сті капіталу він зв'язував із його уречевле-ною формою і стверджував, що ця тенденція спостерігається в тих галузях і видах В, де природні фактори відіграють велику роль. У технологічно складних галузях обробної промисловості, в яких значну роль відіграє людина, діє з-н зростання віддачі капіталу.
Цей принцип визначає різницю між великим і ма-лим бізнесом. Малі під-ці домагаються економії за рахунок наближення їхнього В до ринку, неве-ликого бухгалтерського штату, заміни праці най-маних робітників власною. Великі під-ці, у свою чергу, мають переваги завдяки масштабам В, спеціалізації праці тощо. У цілому ці взаємні пе-реваги майже врівноважуються.
Аналогічний підхід застосовується і щодо викори-стання знань (інновацій). Головна ф-ція під-кої діяльності — полегшити вільне здійснення вели-кого принципу заміщення.
Внесок А. Маршалла у розвиток ек-ної теорії справді важко переоцінити. Його книга «Принци-пи ПЕ» є одним з найвизначніших творів з ек-ної теорії за останні сто років, і її справедливо вва-жають класичної.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 Наверх ↑