21.Еволюція класичної ПЕ в Англії в І пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.

З розв-ком кап-зму виникає потреба узгодження абстракцій ПЕ з проблемами ек-ної практики, на-буття ПЕ практичної ф-ції з метою пояснити при-роду ек-них явищ, дати практичні рекомендації для подолання суперечностей, що притаманні кап-зму й загострюються з його розв-ком. Тому для цього періоду хар-ним є спрощення та пере-гляд висновків Сміта і Рікардо. Джона Стюарта Міль(1806-1873), ”Принципи ПЕ”(1848) – своєрі-дний підсумок розвитку ПЕ І-ої пол. 19ст.,”Про свободу”(1859). Важливим вважає співвідношен-ня факторів В. Аналіз процесу В починає з хар-ки 2-х його компонентів – праці та природних ре-сурсів. Праця і природа поєднуються у процесі В товарів, жодна з них не може бути єдиним дже-релом В. Розрізняє прод-ну працю, яка створює багатство, й непрод-ну – таку, що не робить світ багатшим у мат плані, а навпаки, збіднює його на величину спож-ня мат благ тими, хто зайнятий цією працею. 3-тім фактором В. вважає капітал, який називає раніше нагромадженим матеріалі-зованим продуктом праці. Гроші не є капіталом і не виконують жодної з його ф-цій. Вони є лише відображенням реального капіталу, а отже, зар-пл виплачується з капіталу. Капітал авансується на придбання засобів В та робочої сили, це рез-т заощаджень, утримання від споживання. Теореми про капітал:1.залежність ек-ного розв-ку від наявності капіталу, неінвестований капітал стримує розв-к;2. капітал формується за рахунок заощаджень: вони перетворюються на капітал у процесі виробничого спож-ня;3. відкладене май-бутнє спож-ня забезпечується прод-ним виробни-чим спож-ням;4. капітал – це засоби, витрачені на організацію й підтримання прод-ної праці. От-же, Мілль розглядає капітал як основну умову В. Він розрізняє основний та оборотний капітали і вважає, що їх раціональне поєднання визначає-ться рівнем розв-ку В. За зростання обсягів капі-талу й інвестицій В. може зростати необмежено, але є і стримуючі чинники. Зар-пл. ЇЇ розміри впливають на обсяги прибутку, а відтак і інвести-цій, тому важливо, щоб вона формулювалася відповідно до потреб В. Запроваджує сукупні фо-нди – це частина виробничого капіталу, що йде на виплату зар-пл. Природна, або необхідна, зар-пл визначається в-стю життя робітника. Ринкова зар-пл та сукупні фонди орієнтуються на цей рі-вень. Прибуток капіталіста – це винагорода за утримання від спож-ня. Розмір прибутку зале-жить від розмірів зар-пл, прибуток зростає тоді, коли зменшується в-сть праці. Основний висно-вок Мілля: від розмірів прибутку залежать зао-щадження, а відтак і розміри капіталу. Ціна може означати як кор-сть, так і купівельну спромож-ність, тобто ціну користування й ціну обміну. Його ціна – це завжди ціна обміну, вона не є синоні-мом в-сті, а визначає тільки в-сть речей щодо грошей: к-ть грошей, які можна обміняти на річ, або її в-сть у грошовому вираженні. Ціна визна-чається витратами В. Цінність, або обмінна ціна речі, - це її властивість задовольняти потреби й бути рідкісною. Мінова в-сть (ціна) встановлюєть-ся в точці врівноваження попиту і пропозиції, а витрати В є тим фактором, що регулює пропози-цію. Для ціноутворення має значення й конкурен-тна боротьба, яка впливає на пропозицію та сту-пінь покриття витрат В. Ціна в нього трактується як в-сть або мінова в-сть, а в-сть визначається через витрати. Мілль не розмежовував категорії ціни і в-сті, бо вважав, що суттєвою формою, в якій виступає в-сть – ціна. Міжнародна торгівля. Розвинув теорію Сміта та Рікардо і пішов далі. Заперечує тезу, що з-ни обміну, які діють в ме-жах 1-єї країни, чинні у міжнародних відносинах, а гроші відіграють ту саму роль у міжнародному обміні, котру виконують у межах власної країни. Переваги обміну між націями означають можли-вість отримувати більшу к-ть товарів за незмінної к-ті праці та капіталу, тобто кожен виграє, коли за таких самих витрат можна придбати більшу к-ть товарів, ніж виробити у власній країні. Основна теза: не можна орієнтуватися на показник пере-ваги обсягу ввезення над вивезенням, чи навпа-ки, а треба порівнювати віддачу (рівень економії витрат та праці, який реалізований в галузях). Вважав, що конкуренція між країнами на тому самому ринку веде до зниження цін. Якщо дер-жава не в змозі забезпечити продаж власних то-варів, то вона створює перешкоди для імпорту. Теорія міжнародної торгівлі ґрунтується на конк-ретному ситуаційному аналізі, визначає межі втручання держави в ек-ку. Показники сус-ого розв-ку. Суттєвим показником динаміки розв-ку Мілль вважав зростання ділової активності осно-вної маси населення, створення умов для спіль-них дій (кооперації), що веде до виникнення акці-онерних компаній та асоціацій, а відтак до проце-су усуспільнення В та спож-ня. Розробляючи тео-рію прогресу він сформулював з-н-тенденцію но-рми прибутку до спадання і з-н-тенденцію до зро-стання зар-пл, особливо – ренти. Основою прог-ресу вважає зростання діючого капіталу, яке не стримується тяжінням до заощадження через ни-зьку норму прибутків, а стимулює вкладання гро-шей у В. Вважається 1-им із засновників теорії ек-ого зростання. Роль держави. Розглядаючи проблеми впливу держави на прогрес сус-ва, Мілль виділяє обов’язкові та  необов’язкові її ф-ції. Основним ек-ним важелем впливу держави на процеси В та розподілу вважає податки, полі-тика яких не шкодила б підприємництву та сприя-ла б прогресу нових галузей, забезпечувала кон-курентоспроможність товарів на світовому ринку. Водночас він рішуче заперечує втручання держа-ви в ек-ні процеси, посилаючись на великий об’є-книвний з-н – з-н особистої заінтересованості, згі-дно з яким усе раціональне через зіткнення інте-ресів торує собі шлях. Саме індивідуалізм проти-діє втручання держави в ек-ну сферу. Мілль пе-реконаний послідовник Рікардо, але його теорія в багатьох аспектах відхиляється від класичних традицій. Вчення Мілля було підхоплено і розви-нуто послідовниками не тільки класичної школи.