46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
Спираючись на нові методологічні принципи марж. створили цілісну теоретичну сис-му. У 90-х рр. 19ст. вона будучи доповненою А. Маршаллом елементами Рікардіанства, а також оснащена розробленим матем. апаратом одержала назву неокласичного напряму. Вважається, що саме Кемб.шк. поклала початок цьому новому напряму в ек. теорії. Головна проблема – задоволення потреб людини.
Визначаючи цілі ек-ні науки неокл. говорили про вплив різних факторів на ек-ний добробут. На 1-ий план висували кор-сть благ і попит на ці блага з боку спож-ча. Виходили з того, що ек-ні з-ни є однаковими для будь-якого сус-ва, як для індиві-дуального госп-ва так і для сучасних досить складних ек-них сис-м
Центральною є ідея ек-ної рівноваги, яка досягається завдяки мех-му ціноутворення у ринковому госп-ві. У цілому до вчених неокл. відносять усіх ек-тів, які починаючи з 2пол. 19ст. Використовували постулати класичн.шк. про ек-ну свободу, про автоматичне саморегулювання ек-ної системи та небажаність втручання держави.
Неокл. напрям не є однорідним. Теорія неокл. не являє собою якоїсь єдиної завершеної концепції, хоча й виробила, певною мірою, апарат загаль-них понять та спирається на деякі принципи, які визнаються більшістю її представників. Ек-ти-неокл. займаються розробкою різних проблем і являють практично не 1-ну, а різні школи зі свої-ми теоріями. Вони розрізняються сферою інте-ресів, глибиною аналізованих проблем, виснув-ками, рекомендаціями.
Засновник та голова кембріджської школи був Маршалл(1842-1924). А. Маршалл (слідом за Джевонсом) запропонував замість поняття «ПЕ» поняття «економікс» і дав власне визначення цієї науки: ПЕ, або економікс, — це наука, що вивчає людство в його повсякденному житті; вона роз-глядає ту частину індивідуальних або сус-них дій, котра «якнайтісніше зв'язана з придбанням і спож-ням мат атрибутів добробуту» . Це визн-ня суттєво відрізнялось від тих, що давали його попередники, які обмежували предмет ПЕ лище наукою про багатство. Маршалл підходить до трактування її предмета ширше. У центрі нау-кових пошуків Маршалла — ціна продукту, яку він розглядав як найважливіший елемент ринкової ек-ки. Суть його теорії ціни полягає в синтетичному поєднанні 2-х груп факторів, що впливають на ринкову ціну. З 1-го боку, є ціна по-питу. Вона формується під впливом попиту на товар, який визначається кор-стю продукту. Ця група факторів має ринкове походження. З іншого — є ціна пропозиції, яка залежить від витрат В, тобто зв'язана з процесом В. Середню ціну (в-сть) Маршалл трактує як рез-т ціноутво-рення, коли перетинаються на ринку ціна попиту і пропозиції.
Фактори В — земля, праця, капітал і організатор-ські здібності — визначають ціну пропозиції. Він визнає наявність певних труднощів формування ціни пропозиції на деякі товари і фактори В, які зв'язані з так званою фіксованою пропозицією. Так, земля є одним із факторів, пропозиція якого фіксована, і контролювати її людина не в змозі. Але елемент часу, вважає він, допомагає пояснити відмінності між фіксованою й еластичною пропозиціями.
Поряд з теорією ціни ек-не вчення А. Маршалла суттєвого значення надає теорії розподілу. Головні її моменти: кожний із факторів В — земля, праця, капітал і під-ка діяльність — також підлягають дії попиту і пропозиції. Використання факторів визначається загальними умовами попиту щодо пропозиції, виходячи з того, що кожний з них використовується тільки до моменту, коли його гранична прод-сть стане = його граничній в-сті. Кожний фактор В має ціну попиту, яка встановлюється його граничною прод-стю, і, з іншого боку, ціну пропозиції, яка встановлюється граничними витратами на нього.
Важливим чинником організації та ефективного управління ек-кою є людський капітал. Маршалл дотримувався думки, що здібності людини є так само важливі, як засоби В, як і будь-який інший вид капіталу. Визнання освіти, фахової підго-товки, навичок та здібностей капіталом дало йому змогу по-іншому трактувати рікардіанську динаміку капіталу, що базувалася на неухильному спаданні граничної прод-сті капіта-лу. Кінцевий рез-т залежить від способу застосування знань. Якщо капітал потрапить до рук обдарованих людей, то вони примножать його , якщо ні — вони його знищать. Отже, Маршалл диференційовано підходив до аналізу динаміки капіталу. Спадання граничної прод-сті капіталу він зв'язував із його уречевленою формою і стверджував, що ця тенденція спостерігається в тих галузях і видах В, де природні фактори відіграють велику роль. У технологічно складних галузях обробної пром-сті, в яких значну роль відіграє людина, діє з-н зростання віддачі капіталу. Внесок А. Маршалла у розв-к ек-ної теорії справді важко переоцінити. Його книга «Принципи ПЕ» є одним з найвизначніших творів з ек-ної теорії за останні сто років, і її спра-ведливо вважають класичною.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 Наверх ↑