35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
Процес руху капіталу, що розглядається Марксом як єдність процесу В та обігу, не може дати повного уя-влення про всі форми капіталу, що забезпечують сус-не відтворення. Тому Маркс повертається до аналізу процесу кап-ого В, взятого у єдності всіх його сторін.
Він намагається знайти і показати ті форми, що вини-кають з процесу руху капіталу, що проявляються на поверхні ек-них явищ унаслідок взаємовпливу різних капіталів та конкуренції між ними. Саме цим пробле-мам присвячено III том «Капіталу», що вийшов у світ 1894 р. під назвою «Процес кап-ого В, узятий в ціло-му». Увесь попередній аналіз кап-ого В будувався на припущенні, що в середньому всі ціни товарів, які ре-алізуються, = їхній в-сті. З цього випливало, що капі-таліст повинен отримувати стільки прибутку, скільки створено додаткової в-сті. Однак практика показува-ла, що маса прибутку не є в прямому зв'язку з величи-ною змінного капіталу (к-тю занятих у В), а залежить від розмірів усього авансованого капіталу та його ор-ганічної будови. Крім того, на розміри прибутку впливає низка ек-них та неек-них чинників. Маркс, наближаючись тим самим до неокласиків, визначає ціну товару як перетворену форму його в-сті, осно-ву якої становить не витрачена праця, а увесь капітал, котрий був використаний для В цього товару. З пог-ляду капіталіста варті уваги лише витрати В, оск саме вони зумовлюють отримання прибутку. Якщо ціна — це грошова оцінка в-сті товару, то прибуток є проя-вом реалізованої додаткової в-сті, а витрати В— су-мою постійного та змінного капіталу.Прибуток як перетворена форма додаткової в-сті є метою і моти-вом діяльності капіталіста, показником ефективності розв-ку кап-ого В. Відношення прибутку до витрат В (норма прибутку) сигналізує про доцільність діяльно-сті, віддачу од. капіталу та ступінь його зростання, стан справ на ринку товарів і, частково, на ринку пра-ці.Фактори, що визначають норму прибутку — це норма додаткової в-сті, швидкість обороту капіталу, органічна будова капіталу та ін. Особливу увагу він приділяє аналізу впливу органічної будови капіталу на зміну норми прибутку, зазначаючи, що зі зростан-ням розмірів постійного капіталу внаслідок запровад-ження досягнень НТП норма прибутку має тенденцію до спадання через збільшення витратної частини створюваної в-сті. Виникає конфлікт між розширен-ням В і самозростанням в-сті. Цей процес супровод-жується скороченням к-ті зайнятих у В, тобто змен-шенням використаної живої праці, а отже, створеної додаткової в-сті. Щоправда, існує ціла низка протиді-ючих чинників. З позиції теорії в-сті Маркс зміг пояс-нити, чому, коли товари продаються за їхньою в-стю, за різної органічної будови і різної швидкості оборо-тів у різних галузях В капіталісти на однаковий капі-тал отримують однакову норму прибутку, за рахунок яких чинників відбувається вирівнювання норми при-бутку. У 3-ому томі «Капіталу» показано механізми вирівнювання норми прибутку Маркс на теоретич-ному прикладі показав, що в рез-ті міжгалузевої кон-куренціі відбувається переливання капіталів до тієї галузі, яка гараніує.бідьший прибуток. Відтак забез-печуються такі пропорції у розподілі капіталів між га-лузями, що, незалежно від їхньої органічної будови і швидкості оборотів, однакові капітали забезпечують однаковий прибуток за рахунок перерозподілу ство-реної в масштабах сус-ва маси додаткової в-сті. Учен-ня про ціну В Маркс також використав для обгрунту-вання теорії класової боротьби: він стверджував, що експлуатація робітничого класу здійснюється не кож-ним окремо взятим капіталістом, а всіма ними разом, оск вони спільно перерозподіляють додаткову в-сть і заінтересовані у зростанні її маси. Як відособлені фо-рми пром-ого капіталу розглядає Маркс у 3-ому томі торговий та позичковий капітал, що мають свою специфіку. Він підкреслює різницю між товарним та торговим капіталом і показує механізм переходу 1-го в інший, що зумовлено розв-ком В та спеціалізації.
Показує процес утворення середнього прибутку та ці-ни В з урахуванням функ-ня торгового капіталу: ціна продажу фіксується на рівні ціни В, а прибуток є частиною додаткової в-сті, оск торговий капіталіст купує товар у пром-ого за ціну, нижчу від в-сті. Особливість торгового капіталу полягає в тім, що на відміну від пром-ого швидкість його обороту не впливає на нор-му прибутку. Затрачений капітал має приносити (і приносить) тільки середній прибуток. У зв'язку з про-блемами торгівлі Маркс досліджує перехідну до пози-чкового капіталу форму торгівлі грошима: грошово-торговий капітал. Особливу увагу приділено аналізу найбільш «фетишизованої» форми капіталу, що відо-собилась від пром-ого капіталу, — позичкової виникненням пром-ого В ця форма поступається місцем по-зичковому капіталу, що виконує ф-цію обслуговуван-ня В. Маркс зазначав у 2-ому томі, що частина грошо-вих засобів, які тимчасово вивільнились із В, перестає давати прибуток капіталісту, а отже, перестає бути капіталом. Тому ці гроші віддаються у позичку ін. ка-піталістам (пром-вим та торговим) для прод-ого вико-ристання. Це процес продажу грошей як особливого товару, а ціною його є процент, плата за користу-вання грошима. Ця плата залежить від попиту і про-позиції і коливається в межах середньої норми прибу-тку. Природа процента полягає в тім, що пром-вий ка-піталіст поступається частиною свого прибутку (при-власненої ним додаткової в-сті) на користь позичко-вого капіталіста. Таким чином, відбувається розподіл прибутку на процент та під-цький дохід. Маркс дос-ліджує чотири форми капіталу, що дають проценти:
позичковий, банківський, фіктивний та лихварський.
Банківський капітал він аналізує у зв'язку з розгля-дом кредитної форми позичкового капіталу, що має свої особливості й виступає у вигляді комерційного та банківського кредиту. Банки — це кап-ні під-ва, що торгують грошовими засобами у вигляді позичок чи кредиту і через це стають учасниками процесу сус-ого відтворення. Вони сприяють прискоренню В, концентрації та централізації капіталу, а відтак можуть стати дійовим важелем впливу на ек-ку. Логічним на-слідком розв-ку кредиту Маркс вважає виникнення акціонерного капіталу, що об'єднує кілька капіталів. Свідченням участі в акціонерному під-ві є цінний па-пір — акція, що дає право на частку доходу, пропор-ційну вкладеному капіталу. У відповідний момент цей цінний папір, так само як векселі, облігації, почи-нає власний незалежний від утіленого в ньому капіта-лу, рух на ринку цінних паперів, фондовій біржі. Так виникає фіктивний капітал, що не бере участі у В, але відіграє активну роль у розподілі доходів. Маркс ана-лізує кредит і грошовий обіг як реальну сис-му, що об'єднує капітали в 1-е ціле, робить їх взаємозалежни-ми та залежними від цієї сис-ми. 1-им із проявів цьо-го є інфляційні процеси, що також призводять до за-гострення соц-них суперечностей. Досл-ня перетво-рених форм додаткової в-сті завершується аналізом земельної ренти. Маркс показав, що розв-к кап-зму в землеробстві спричиняє відокремлення землі як голо-вного засобу В від її власника. Ек-но власність на зе-млю реалізується через рентні відносини. Маркс виз-начає 2 види ренти, що відображають 2 види віднос-ин: власника та користувача — абсолютну та дифере-нційну ренту. До Маркса ніхто не дав із позицій тру-дової теорії в-сті пояснення суті абсолютної ренти та її джерел. Маркс це зробив, користуючись запропоно-ваною ним категорією ціни В, через з'ясування особ-ливостей ціноутворення в с-г. На думку Маркса, при-ватна власність на землю як форма монополізму стри-мує вільну конкуренцію, створює перепони для включення с-г (як галузі В) у міжгалузеву конкурентну бо-ротьбу, оск є елементом некап-них відносин у межах кап-зму — замкненою сис-мою зі своїми принципами ціноутворення й особливою формою перерозподілу додаткової в-сті між класами (землевласники — оре-ндарі — наймані робітники), що її репрезентують. Крім того, теорія земельної ренти включає аналіз про-блеми формування цін на землю, ґрунтовне досл-ня впливу внутрішніх (ренти) та зовнішніх (ставка пози-чкового процента, попит і пропозиція, податки тощо) факторів. Ця частина досл-ня містить також ек-ний, історичний, ретроспективний та перспективний ана-ліз становлення кап-них відносин у с-г. Завершується досл-ня проблем, винесених у 3-тій том «Капіталу» розділом «Доходи та їх джерела», де Маркс протиста-вляє свою трудову теорію в-сті, відповідно до якої са-ме праця є основним джерелом усіх доходів кап-ого сус-ва, теорії 3-х факторів В. Він підкреслює, що об-грунтування джерел доходів з допомогою традиційної формули: земля — рента, капітал — прибуток, праця — зар-пл є помилковим, оск не враховує того, що право привласнення визначається способом В, за яко-го приватна форма власності зумовлює існування екс-плуатації найманої праці і визначає пропорції розпо-ділу її рез-ту (додаткової в-сті) відповідно до розмірів цієї власності. Маркс указує на історичну обумовле-ність існуючих форм розподілу та на їхню залежність від В.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 Наверх ↑