28. Ек-ні погляди К. Родбертуса.

Карл Йоганн Родбертус-Ягецов (1805-1875)

Праці: "До пізнання нашого державно-ек-ого ста-ну", "Соц-ні листи до Кірхмана", "Капітал".

Виступає з проповіддю соц-них ідей. Проте його соц-зм, на відміну від марксистського мирно спі-віснує з німецькою монархією. Він прихильник су-то ек-них форм боротьби, виступає проти політи-чних дій пролетаріату. Погоджується з тим. що можливості втілення ідей соц-зму на той час бу-ли надто обмеженими. Але це не стосується тео-рії. Тут не повинно бути компромісів. Саме тому він гостро критикує теоретичні засади так званого катедерсоц-зму і разом з тим стає 1-м з осново-положних теорій "державного соц-зму". Рефор-мування сус-ва він сподівався здійснити з допо-могою зрівняльного розподілу. Захищаючи пере-важно інтереси дрібної буржуазії, він, проте, вис-тупає за виплату робітникові повного продукту його праці. Еволюція кап-ого В відбуватиметься через перетворення кап-ної власності на трудо-ву. Здійснити соц-ні реформи має держава.

Теорія в-сті. Стоїть на позиціях трудової теорії в-сті, хоч розробка і формування її є в нього де-що специфічне. У своєму аналізу ви-сті він виді-ляє такі категорії: "уживаність", "речі, придатні до вжитку", "споживні цінності" і "блага". "Ужива-ність"- це здатність речі бути засобом досягнення мети, задоволення потреби. Вона має об`єктивну основу. "Речі, придатні для вжитку" - ті, які мають названу об`єктивну здатність. Але не всі " речі, придатні для вжитку" є "споживним цінностями". "Споживної цінності" набувають лише ті речі, що в них є потреба. "Споживна цінність" є категорією суб`єктивною. "Блага" - це речі, що мають спожи-вну цінність і є рез-том людської діяльності. В-сть благ визн-ся лише працею. Ставить питання: чи включаються у в-сть, крім праці, безпосередньо вкладеної у В блага, також витратами матеріалу і знаряддя В? Відповідь є позитивною: включають-ся, але теж як попередні витрати праці. Матеріал сам  по собі не може бути відненсений до в-сті блага. У в-сть блага включається праця, витрата-ми якої визначається в-сть матеріалу. Праця, що визначає в-сть знарядь В, включається у в-сть блага або частково, залежно від міри його вико-ристання. Заслугою Родбертуса є те, що він виз-нає порівнювання цінностей, тобто визн-ня міно-вої цінності і самої цінності, її величини. Єдиною мірою цінності є праця, а одиницею її вимірюван-ня є час. Виходячи з трудової теоріїї в-сті, визнає за нетрудові доходи прибуток та земельну ренту. Він їх об`єднує в єдину категорію "ренти взагалі", яку визнає рівноцінною категорії додаткової в-сті.

Земельна рента. У його працях закладено осно-ви теорії абсолютної ренти. Середні ціни всіх то-варів, як пром-их, так і с-г, збігаються з їхніми трудовими в-стями. К-ть додаткової в-сті ("рен-ти") в обох галузях пропорційна створеним у них сумам в-стей.  Проте в с-г та сама сума в-стей, а отже і додаткової в-сті, створюється меншим ка-піталом, ніж у пром-сті, тому що тут немає сиро-вого матеріалу, сировини. Норма прибутку визн-ся пром-стю. Через те в с-г виникає певний над-лишок над прибутком, який і становить земельну ренту.  Земельну ренту приносять усі ділянки зе-млі. Що ж до диференційної ренти, то він її запе-речував, хоч і визнавав, що різниця в прод-ності і розміщенні земельних ділянок збільшує ренту. В його трактування ренти є певні заперечності. Не відповідає дійсності його твердження про те, що сировина відсутня в с-г В, насправді там теж ви-користовують насіння, добриво. Водночас сиро-вина відсутня в деяких галузях пром-сті, але там не виникає земельної ренти. Основою утворення земельної ренти називає приватну власність на землю. Вона є нетрудовим доходом власника землі. А привласнюється земельна рента земле-власниками на основі "позитивного права" через постійний примус. Розробляючи теорію земель-ної ренти, заперечував з-н спадної родючості гру-нту.

Проблема розподілу. Розглядаючи сус-во як ці-лісний соц-ний організм, утворений поділом пра-ці, наголошує на необхідності виконання сус-вом певних сос-них функцій. Одна з найважливіших - це справедливий розподіл сус-ного продукту. Справедлвий розподіл він називає основною проблемою, яку має вирішувати наука. Під спра-ведливим розумінням такий розподіл, який забез-печує одержання кожним робітником повного продукту своєї праці. Він підкреслює, що лишу робітник створює всі продукти. Власники землі і капіталу одержуюють частину продукту у вигляді процента і ренти. Отже, виділяє 2 сторони в роз-поділі багатства - ек-ну і соц-ну. Ек-на (через дію ринкових відносин) дає змогу власникам землі  та капіталу привласнювати частину сус-ого про-дукту. А соц-на - забирає у робітників частину створеного ним продукту, що є порушення спра-ведливого розподілу. Не приділяючи особливої уваги з`ясуванню пропорцій, які складаються в процесі розподілу між факторами В, основний наголос робить на проблемі пропорцій між трудо-вими і нетрудовими доходами в нац-ному проду-кті. Він робить висновок, що частка робітників у нац-ому продукті зменшується на користь капіта-лістів і землевласників. Виходячи з цього, визнає необхідність ліквідації приватної власності, що забезпечить ліквідацію трудових доходів. Але це справа далекого майбутнього. Намагається знай-ти компроміс між сучасним йому кап-зму і колек-тивістським сус-вом майбутнього. Цей компроміс він бачить в посиленні ролі держави в розподілі нац-ого продукту.