64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у ХХ ст., її основні напрями.
Наприкінці XIX — на початку XX ст. перед ек-стами світу постають нові проблеми, нові зав-ня. Значного розвитку набуває теоретична розробка ек-ки окремих галузей В. Змінюється і сама про-блематика ПЕ. Замість детального аналізу ек-них категорій на 1-ий план виходять питання ек-ної політики. Посилюється вплив нових напрямків ПЕ, зокрема австрійської школи та німецької істо-ричної школи. Причому цей вплив не був однобі-чним. Зокрема, російські ек-сти розробляли низку проблем у руслі цих напрямів і здобули високу оцінку на Заході.
У кінці XIX і на початку XX ст. в ПЕ набувають значного поширення нові напрями. Складається так званий і соц-ний напрям (соц-на школа) ПЕ, представники якого соц-не протиставляли мат і на 1-ий план висували правові, етичні відносини людей. Формуються також психологічний та ма-тематичний напрями.
Психологічний напрям почав формуватися в пра-цях українських ек-стів і згодом поширився в Ро-сії. Його представники розвинули далі суб'єктив-ну теорію цінності, запровадили поняття об'єкти-вної й суб'єктивної госп-кої цінності, поширили суб'єктивні принципи психології окремої людини на психологію «колективності», застосовуючи та-кі поняття, як «соц-ні оцінки», «сус-на гранична кор-сть». 1-н із представників цього напряму В. С. Войтинський пропагував поєднання психо-логічного напряму з історичним.
Широкого поширення набув математичний нап-рям, представники якого, наслідуючи німецького статистика Енгеля, переконували у плодотворно-сті застосування математичних методів до вивче-ння ек-них явищ.
Можна сказати, що розв-к ПЕ в ХХ ст. в різних країнах і мав свої особливості, проте вцілому відбувався в єдино напрямку.
39. Започаткування сис-ми нац-ної ПЕ в Ні-меччині
Поширення ідей побудови єдиної могутньої нім. держави, що передувало зародженню нац-ної ек-ної теорії в Німеччині, дістало назву «роман-тичного руху». Романтизм базувався на вченні філософа й історика Іммануїла Канта (1724—1804), який наголошував на значенні морального закону й морального самовизначення і стверджу-вав, що держава існує для забезпечення розквіту нації. Людину створено для сус-ва, а не сус-во для людини. Свобода, рівність і щастя можуть бути забезпечені лише державою й колективною волею. Науково обгрунтована ек-на теорія, спря-мована проти класичної доктрини, виникла в Ні-меччині і мала великий успіх не лише на батьків-щині, а й у США. Її основні принципи побудовано на філософії, яка не визнавала ідей невтручання держави у приватні справи, принципів індивідуа-лізму та космополітизму. Вона ставила нац-ну ідею в опозицію до індивідуальних інтересів. Ав-тором нової теоретичної сис-ми був Фрідріх Ліст (1789—1846) Визнає ліберальні ідеї в тій їхній ча-стині, що стосується розв-ку кап-ної пром-ті, і за-кликає до реформ, перешкодою для яких є внут-рішня митна політика Німеччини. 1819 р. під кері-вництвом Ліста у Франкфурті було засновано «Генеральну асоціацію нім. промисловців і коме-рсантів» для впливу на конфедеративний уряд. Сам він звертається з петиціями до урядів Мюн-хена, Штутгарта, Берліна, Відня, друкує статті в газетах із закликами до ліберальних реформ. Після обрання депутатом Палати Вюртемберзь-ких штатів у 1820 р. досить різко критикує реакці-йний уряд країни за бездіяльність.
Основною працею є книжка «Нац-на сис-ма ПЕ, міжнародної торгівлі, торгова політика й нім. мит-ний союз» (1841), що ввібрала всі ідеї, викладені ним у безлічі памфлетів та статей. Цю книжку спрямовано на захист протекціонізму як обов'яз-кової умови становлення ек-ної могутності нації.
Ек-ний націоналізм. Класична ПЕ обгрунтувала космополітичну теорію, що розглядає індивідуа-льний інтерес кожної особи як основу розв-ку сус-ва, а саме сус-во — як загальносвітову спіль-ноту людей. ПЕ має бути саме тією наукою, кот-ра, «віддаючи належне сучасним інтересам і осо-бливому становищу націй, учитиме, як саме кож-на нація може піднестися до такого рівня ек-ної культури, щоб її союз з іншими націями був мож-ливим і корисним». Нація об'єднує людей в 1-е ціле і є рез-том попереднього розв-ку. Вона має власний хар-р, їй притаманні особливі надбання як мат, так і духовні. Вона прод-на настільки, на-скільки здатна організуватись для досягнення спільної мети. За основний метод досл-ня він бере «повчання історії», тобто історичні порівня-ння, історичний метод, які використовує для визн-ня тієї стадії розв-ку нації, яка найбільшою мірою сприятиме її згуртуванню, силі і стійкості. У своєму досл-ні звертав увагу на факти більше, ніж на теоретичний аналіз, його метод зовсім по-збавлений ознак абстракції: він виключає аналіз в-сті, підміняючи її ідеєю прод-них сил. Народи у своєму розв-кові проходять такі періоди: перви-нне варварство, скотарський, аграрний, аграрно-мануфак-турний, аграрно-мануфактурно-комер-ційний. Останній період — це ідеал, до котрого прямує нація у своєму розв-кові. Для його досяг-нення потрібні особливі умови, які мають не всі народи: великі території зі значними запасами природних багатств і можливостями для розв-ку індустрії, працьовита й об'єднана спільною ме-тою нація, що прагне створити могутню державу.
Німеччина має всі ці умови, крім достатнього роз-міру територій, які, проте, можна збільшити за рахунок невеликих держав-сусідів (наприклад Го-лландії і Данії), котрі однаково не мають таких блискучих перспектив, як Німеччина. Важливою умовою досягнення ідеального стану сус-ва є здатність нації до створення багатств, що є важ-ливішим за саме багатство. Тобто недостатньо, щоб праця й ощадливість забезпечували їй нео-бхідну к-ть товарів на даний момент, вона має бути здатною на жертву заради великого зав-ня — здобути ті інтелектуальні та соц-ні сили, які на-зиває «прод-ими силами сус-ва». До прод-них сил сус-ва відносить різноманітні сус-ні інститу-ти: уряд, преса, духовні заклади, мораль, мисте-цтво, суд — немат чинники, які забезпечують сві-доме створення високорозвиненого сус-ва. У по-няття капіталу він включає мат багатство, приро-дні та набуті здібності людей. Поєднання фіксо-ваного капіталу та прод-них сил є умовою розв-ку В. Але визначальним уважає відповідний рівень організаційно-ек-них відносин: мануфактурну ін-дустрію й розвинену транспортну інфраструктуру (особливо залізниці). Створенню мат підґрунтя розв-ку прод-них сил надає такого самого значе-ння, як і формуванню ліберального спрямування морального духу нації. Головний предмет досл-нь ек-ної теорії бачить у визн-ні ролі держави в конкретній історичній ситуації, її діяльності зі «збудження» нац-них прод-них сил сус-ва. ПЕ має визначити, що саме треба зробити державі на конкретному етапі розв-ку, аби прод-ні сили в межах даної країни забезпечили ек-ний розквіт.
Хоча Ліст і не заперечує підходів класичної ПЕ, але вважає, що вона майже непридатна для зас-тосування в перехідний період розв-ку нац-ної ек-ки Німеччини. Роль держави і теорія протекці-онізму. Держава в перехідний до вищої стадії розв-ку період мусить здійснювати ф-цію органі-зації, об'єднання, виховання та захисту нації. По-літичне сильна держава може цю ф-цію реалізу-вати і виконати зав-ня щодо створення умов для ек-ого прогресу. Сприятиме досягненню мети протекціоністської політики держави, яка захища-тиме молоду індустрію від конкуренції. Зазначає, що прийняття ліберальних митних з-нів (за моде-ллю Прусської держави) поставило Німеччину в умови конкурентної боротьби, яка була непідси-льною для нерозвиненої ще індустрії. З ін. боку, Англія та Франція самі перешкоджали експорту нім. продуктів землеробства. Підкреслював, що наслідування принципів лібералізму й бажання більшу частину свого спож-ня забезпечити за ра-хунок імпорту зробить націю залежною. Крім то-го, вільна торгівля перешкоджатиме формуванню нац-них галузей пром-ті, що забезпечують пере-хід до індустріальної стадії розв-ку, сприятиме ві-дпливу нац-них капіталів за кордон. Звичайно, протекціонізм не є вічним: після створення конку-рентоспроможної індустрії він необхідно поступи-ться місцем міжнародній конкуренції. Але доти всі зусилля держави мають бути спрямовані на створення умов для власного ек-ого розв-ку. Се-ред заходів, які має застосовувати держава — протекціонізм, духовне та індустріальне вихован-ня нації. Нація має бути готовою до сприйняття ідеї побудови незалежної індустрії, із розумінням ставитися до протекціоністської політики держави. Але розуміння нацією протекціоністської полі-тики можливе лише за умови її відсталості в інду-стріальному відношенні. У цьому разі не виклика-тиме сус-ого протесту навіть демпінг. Саме через протекціонізм держава реалізує ф-цію індустріа-льного виховання нації. Наголошує, що протекці-онізм виправданий як засіб індустріального вихо-вання, коли в нації є перспективи (географічні, сировинні та ін.) і схильність (особливості нац-ого хар-ру) до мануфактурного розв-ку. Винятком з політики протекціонізму є с-г, продукція якого за-вжди конкурентоспроможна, а, крім того, воно за-лежить від успіхів індустрії, а не навпаки. Держа-ва відповідає перед нацією за успіхи індустріалі-зації. Коли держава регламентує діяльність яко-їсь ек-но важливої галузі, вона має взяти на себе відповідальність за розв-к ін. Стимулюючи розв-к мануфактурної індустрії, вона мусить знайти як-ісь способи забезпечення балансу галузей, оск протекціонізм такому балансові не сприяє. Полі-тикою протекціонізму, отже, не вичерпується роль держави в нац-ній ек-ці. Її ек-ні ф-ції поляга-ють у формуванні раціональної виробничої струк-тури, інвестуванні розв-ку В-в, які страждають від протекціонізму. Для цього державі потрібне влас-не госп-во, тобто державний сектор ек-ки. Проан-алізував вплив єдності нації й державного управ-ління на ек-ний розв-к, на прикладах показав, як держава може, узгоджувати та спрямовувати дія-льність окремих ланок нац-ого госп-ва. Роль дер-жави у створенні прогресивної ек-ки вирішальна, але її діяльність має спиратися на об'єктивні ек-ні з-ни, «особливі для кожної з націй», і на те, що називають «духом (ментальністю) нації». Лише досягнувши певного рівня розв-ку, нація може ро-звиватись за космополітичними з-нами класичної школи.
Теорія Ліста — це меркантилізм XIX ст., пропо-відь політики нац-ної відокремленості в перехід-ний до вищої стадії період розв-ку. Вона збагати-ла ПЕ абстрактною теорією міжнародної торгівлі та протекціонізму. Це було оригінальне розумін-ня предмета ПЕ досл-ня, згідно з яким існують 2 різновиди лібералізму — для внутрішнього вико-ристання й космополітичного, 2 рівні природних ек-них з-нів — особливих для окремої країни і за-гальних для всіх ек-к, що перебувають на тій са-мій стадії розв-ку, 2 рівні ек-ки — макроек-ний та мікроек-ний. Зведення цих рівнів в одне ціле, на думку Ф. Ліста, має теоретично забезпечити ПЕ.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 Наверх ↑