34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
Має заголовок «Процес обігу капіталу».
Розглянувши проблеми В капіталу, Маркс, визнача-ючи його суть, указував, що капітал виникає в обігу та поза обігом одночасно. Обіг зумовлюється В і на-бирає тих форм, які відповідають вимогам В. Пробле-ма — це визн-ня ролі обігових форм у створенні до-даткової в-сті та капіталу, а також досл-ня суперечно-стей обігу за капіталізму. Визначаючи сферу обігу ка-піталу, починає аналіз із вивчення руху абстрактного сус-ого капіталу, який він розглядає як суму індивіду-альних капіталів. Цей капітал зазнає під час обігу ни-зки перетворень. На 1-ій стадії він виступає в грошо-вій формі. Натомість робоча сила та засоби В перебу-вають на ринку праці та товарів у товарній формі. Ка-піталіст купує робочу силу та засоби В, перетворюю-чи капітал із грошового на товарний і закладаючи пе-редумову для об'єднання робочої сили та засобів В, тобто створення прод-ого капіталу. 2-га стадія є тим-часовим припиненням процесу обігу, переходом това-рного капіталу у виробничу, прод-ну форму. Під час цієї стадії відбувається об'єднання 2-х видів товарної форми капіталу — робочої сили та засобів В, що є об-ов'язковою умовою здійснення процесу В. Створені під час В товари мають вже ін., більшу, ніж початко-ва, в-сть, оск в процесі В додаткової в-сті робочої си-ли та засобів В приєднується додаткова в-сть. Власне, заради зростання в-сті відбувається рух капіталу. 3-тя стадія — це відновлення процесу обігу і продаж капі-талістом вироблених товарів, тобто зворотний процес перетворення товарної форми капіталу на грошову, але тепер капіталіст має в своєму розпорядженні біль-шу суму. 1-ша та 3-тя стадії руху капіталу належать до сфери обігу, 2-га, де відбувається реальна зміна форм, — до В. Капітал послідовно змінює 3 форми: грошову, прод-ну, товарну і перебуваючи в кожній з них, виконує особливу ф-цію, а тому Маркс називає їх функціональними формами капіталу, відокремлю-ючи капітал-власність від капіталу-ф-ції, засоби В від капіталу, гроші від грошового капіталу, чого не зро-били його попередники і що логічно випливало з тео-рії Сміта та Рікардо. Робить висновок, що загальний рух капіталу підпорядковано єдиній меті й мотиву кап-ого В — виробництву додаткової в-сті. Цю мету прямо відображено в процесі обміну, а її суть розкри-вається в процесі В. Єдність процесу В та процесу об-ігу забезпечує зростання в-сті. Далі Маркс докладно аналізує функціональне призначення кожної з форм. Він розмежовує поняття грошей та грошового капіталу, пояснюючи це їх різним призначенням та викону-ваними ф-ціями. Грошовий капітал реалізує основ-ну ф-цію — самозбільшення і передбачає існування ринку праці, тоді як гроші — ринку товарів. Крім то-го, гроші здійснюють 5 ф-цій, а капітал лише 1.
2-га функціональна форма — прод-ний капітал, на відміну від грошового та торгового капіталу, що пе-ребувають у сфері обігу, він є основною формою, що зумовлює й забезпечує існування інших форм через В додаткової в-сті. Товарний капітал відрізняється від грошового та прод-ого капіталів як за формою, так і за в-стю. Товар стає товарним капіталом завдяки то-му, що включає в себе додаткову в-сть, яка служити-ме надалі базою для розширеного відтворення, вико-навши ф-цію носія додаткової в-сті у процесі реаліза-ції. Пром-вий капітал у процесі свого руху перебу-ває одночасно в усіх формах і на всіх стадіях. Особ-ливо це стосується сус-ого капіталу, оск індивідуаль-ні капітали можуть тимчасово припиняти свій рух, наприклад, коли товар не реалізовано і немає додаткових засобів для відновлення В, чи в періоди криз надВ. Послідовну зміну форм від грошової через то-варну та прод-ну знову до товарної та грошової Маркс називає кругообігом капіталу. Крім послідов-ної зміни форм, Маркс розглядає окремо кругообіг кожної з них, їхній рух від початкової до кінцевої ве-личини, яка вже включає додаткову в-сть. Він визна-чає особливості кожної з них і вказує на проблеми, що виникають. Робить висновок, що безперервність кругообігу капіталу залежить від виробничого та ін-дивідуального спож-ня. Розглядаючи капітал як без-перервний рух в-сті, в рез-ті якого створюється додат-кова в-сть, Маркс доповнив вчення меркантилістів, які визнавали лише існування товарного капіталу, і вчення Сміта та Рікардо, які визнавали лише безпере-рвність руху прод-ого капіталу. Єдність кругообігів 3-х форм визначає існування капіталу. Визначає кате-горію обороту капіталу: кругообіг капіталу, узятий не як окремий акт, а як періодичний процес. Час, за який авансований капітал проходить сферу В та обігу і повертається з додатковою в-стю, він назвав часом обороту капіталу. Тобто, час обороту, за визн-ням Маркса, включає час В та час обігу. Швидкість обо-роту вимірюється к-тю оборотів за певний проміжок часу. Детально розглянуто проблему морального та фізичного зношування капіталу На 1-ій та 3-ій ста-дії капітал перебуває у сфері обігу, що означає вилу-чення його зі сфери В. Маркс називає його капіталом обігу (обіговий капітал). Зробив висновок, що мат основа ек-них криз криється в масовому оновленні основного капіталу та в суперечності між обсягами В і платоспроможністю. Цей висновок є актуальним і сьогодні. Він уможливлює розмежування циклічних криз надВ та структурних і проміжних криз. Його визнають всі школи ПЕї. Досліджуючи рух індивідуа-льного капіталу зробив низку припущень, у тім числі таке, що умови відтворення індивідуального капіталу не перешкоджають метаморфозам форм капіталу сус-ого. Однак у сус-ві, побудованому на приватному ін-тересі, важливе значення мають взаємовідносини всієї сукупності індивідуальних капіталів, їхня пове-дінка на спільному для всіх ринку. Тому Маркс ще раз повертається до проблеми руху всього сус-ого ка-піталу. Він стверджує, що нормальний процес відтво-рення сус-ого капіталу може відбуватися лише тоді, коли товарний капітал усіх капіталістів набере грошо-вої форми. Головна проблема будь-якого товарного В — це перетворення товару на гроші. Тому основна умова відтворення сус-ого капіталу — вирішення проблеми реалізації сукупного сус-ого продукту, ве-личезної маси різнорідних товарів. Для забезпечення цих умов необхідно, щоб ринок пропозиції точно від-повідав ринкові попиту (тоді реалізацію товарів буде гарантовано) та щоб було витримано необхідні про-порції в сус-ому В. За кап-зму, коли панує анархія, створення таких умов неможливе, але Маркс вихо-дить з припущення, що кожен товар на ринку знахо-дить свого покупця. З важливих припущень, необхід-них для теоретичного аналізу умов відтворення сус-ого продукту, можна також назвати: поділ сус-ого продукту на 2 великі підрозділи — засоби В(І) та предмети спож-ня (II) і співвіднесення їх із в-сною формою; відповідність цін і в-стей; існування лише 2-х класів у кап-ому сус-ві — капіталістів та найманих робітників; постійна величина норми прибутку; не-змінність органічної будови капіталу; абстрагування від різниці між основним та оборотним капіталом та від кредитних грошей, міжнародної торгівлі, невиро-бничої сфери, оподаткування, земельної ренти. Крім того, Маркс спочатку аналізує умови реалізації сус-ого продукту за простого відтворення і лише потім будує схему обміну за розширеного відтворення. Він доводить, що помилкою А. Сміта було зведення всьо-го сус-ого продукту лише до нової створеної в-сті (чистого продукту, чи нац-ого доходу), що призвело до ігнорування фактора виробничого спож-ня. На думку Маркса, саме цей вид спож-ня відіграє виріша-льну роль у формуванні пропорцій сус-ого відтворен-ня. Маркс формулює умови реалізації сус-ого продук-ту для простого та розширеного відтворення, підкрес-люючи, що обмін продуктами праці в межах підрозді-лу та між підрозділами сус-ого В має сприяти відшко-дуванню спожитих факторів В в натуральному та в-сному виразі. За простого відтворення всі обмінювані частини мають бути тотожними. За розширеного від-творення, яке відбувається через нагромадження, ка-піталізацію частки додаткової в-сті, ці співвідношен-ня можна математично виразити нерівностями, оск сус-во створює більше засобів В, ніж потрібно для за-міщення зношених. Різниця визначається розмірами нагромадження, його нормою. Порушення ек-ної рів-новаги в сус-ві призводить до загострення не лише ек-них, а й соц-них суперечностей.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 Наверх ↑