93. Концепції футурології
Серед багатьох проблем сучасності однією із це-нтральних є проблема майбутнього.
Марксистсько-ленінською концепцією сус-ого розв-ку, в основі якої лежить зміна сус-но-ек-них формацій, передбачається побудова комунізму як майбутнього людства. Цій концепції протисто-ять концепції футурології (науки про майбутнє) західних ек-стів. О. Флехтхейм у праці «Історія і футурологія» (1966) визначає футурологію як за-сіб переборення «старих ідеологій». У 60—70-х рр. виник справжній «футурологічний бум». Ек-сти, філософи, соціологи починають активно про-гнозувати майбутнє. Виникає низка урядових і позаурядових організацій, які займаються моде-люванням і прогнозуванням майбутнього.1-єю з 1-их таких міжнародних організацій був «Римсь-кий клуб» (1968). 1974 року було утворено «Все-світню федерацію досл-нь майбутнього». Вини-кають наукові центри під егідою 00Н, ЮНЕСКО. Над створенням моделей і прогнозів майбутньо-го працюють наукові центри при університетах, міжнародних концернах, банках. Учені намагаю-ться осмислити ек-ні, екологічні, енергетичні, де-мографічні та ін. проблеми, які постали перед людством на глобальному і регіональному рів-нях. У футурологічних концепціях немає єдиної методологічної основи. Футурологи обмежуються фрагментарною характеристикою сус-ва, зводять до абсолюту 1-у його сторону, рису. Досить умов-но можна виокремити 2 основні напрями сучасної футурології — індустріальний і конвергентний. Прихильники теорії конвергенції намагалися спрогнозувати процеси сус-ого розв-ку, виходячи з існування 2 протилежних сис-м. У межах індус-тріального напряму футурологічний хар-р мають різноманітні теорії так званого постсус-ва. Основ-ний методологічний принцип -технологічний де-термінізм, тобто твердження, що розв-к техніки визначає розв-к сус-ва незалежно від його соц-но-ек-ної структури. Роль науки, техніки, техноло-гії в розв-ку сус-ва гіперболізується. В основу ха-рактеристики сус-ва майбутнього беруться різні ознаки. К-ть ознак неоднакова у різних авторів. Проте майже всі наголошують на розширенні сфери послуг, зростанні ролі науково-технічної інтелігенції, пишуть про загальний добробут, мо-жливість задоволення різноманітних інтересів. У працях 70—80-х рр. Г. Кан розвиває оптимістичні прогнози щодо дальшого розв-ку сус-ва. Екологі-чні проблеми розвинутих країн Кан сподівався вирішити перенесенням «екологічно брудних» В у країни, що розвиваються. Соц-на спрямова-ність оптимізму Кана знайшла прояв у таких пра-цях, як: «Світовий ек-ний розв-к 1979 і далі» (19 79), «Прийдешній бум» (1982), «Роздуми про неймовірне в 1980-ті» (1984). В останній праці провіщає неминучість війн, зокрема, термоядер-них, і намагається довести, що вони не означа-ють кінця цивілізації До концепції «постцивіліза-ції» Г. Кана близька концепція «технотронної ери» 3. Бжезинського. У багатьох своїх працях, зокрема «Америка в технотронний вік» (1967), «Між 2-а віками. Роль Америки в технотронній ері» (1970), не лише прогнозує майбутнє, а й роз-виває думку про провідну роль США в цьому мА-йбутньому, називаючи їх «соц-ною лабораторією світу» . США під впливом НТР вступили в нову еру — «технотронну». Він поділяє думку про те, що саме техніка (особливо електроніка) стають основним фактором, котрий визначає соц-ні зру-шення, зміну звичаїв, соц-ної структури, ціннос-тей, сус-ва в цілому . Конструюючи ек-ну сис-му «технотронного сус-ва», виділяє в ньому 3 секто-ри: 1) технотронний, в якому зосереджено нові галузі В, засоби масової інформації, сферу нау-ки; 2) індустріальний, де сконцентровано традиці-йні галузі, робітники яких є добре мат забезпече-ними; 3) доіндустріальний, що в ньому переважа-ють робітники з низькою кваліфікацією, низькими доходами. Як визначальні риси «технотронного сус-ва» називає: переважання сфери послуг, розв-к індивідуальних здібностей людини, досту-пність освіти, заміну мотиву нагромадження осо-бистого багатства «моральним імперативом ви-користання науки в інтересах людини», ліквіда-цію «персоналізації» ек-ної влади, тобто втрату власниками капіталу позицій в управлінні В. Цю роль відіграє «еліта технотронного сус-ва», тобто організатори В та вчені, що утворюють «верхівку панівного класу». У «технотронному сус-ві» соц-ні конфлікти виникають лише в до індустріально-му секторі, але їх завжди можна усунути, збіль-шуючи доходи осіб цього сектора. Це не стано-вить проблеми, оск «амер. сус-во в цілому досяг-ло небаченого достатку, що стосується всіх кла-сів».
1-им із найбільш яскравих представників футуро-логії є амер. соціолог Д. Тоффлер, який конста-тує наявність кризових явищ в індустріальній сис-мі. Ці явища зв'язані з тим, що індустріальний світ вступає в нову стадію історичного розв-ку, стадію технологічної цивілізації, яка вже не під-лягає правилам індустріалізму. Цей перехід буде періодом переворотів, він буде супроводжувати-ся падіннями, ек-ними катастрофами, воєнними конфліктами. Праця «Майбутній шок» (1970). Просування до «нового сус-ва» відбувається в процесі розв-ку «суперіндустріальної революції». Створене цією революцією «абсолютно нове сус-во» позбавить народні маси голоду та хвороб, створить «чудові можливості для розквіту індиві-дуальностей», «задоволення психологічних пот-реб». Перехід до «суперіндустріального сус-ва» повинен бути чітко спланованим, потрібна розро-бка його моделі, або слід «спроеціювати нову ци-вілізацію». Проте щодо екологічного майбутнього сус-ва стоїть на позиціях соц-ого песимізму. У книжці «Третя хвиля» (1980) він змальовує катас-трофічий стан планети. Вихід із ситуації, що склалась, бачить знову-таки у розв-ку техніки і технології. Саме ці категорії є в нього визначаль-ними у конструюванні схеми розв-ку людства. Однак «індустріальна вісь» є лише загальним ор-ієнтиром сус-ого прогресу. Наголошує на необхі-дності враховувати «переоцінку цінностей», тоб-то зміну уявлень про моральні цінності. Зміни, які відбуваються у свідомості людей, певні супереч-ності, якими вони супроводжуються, — є явищем прогресивним. Зав-ня полягає лише в тім, щоб «пристосувати» поведінку людей до нових соц-но-ек-них і культурних реалій. Саме з цих позицій виходить Тоффлер, розробляючи схеми сус-ого розв-ку в праці «3-я хвиля. Від індустріального сус-ва до більш гуманної цивілізації» (1980). Про-голошує крах індустріалізму і народження «нової цивілізації», пов'язаної з послідовною зміною «хвиль перемін». 1-а хвиля — аграрна хвиля ци-вілізації. Пром-ва революція породила 2-у хвилю — індустріальну цивілізацію. З початку 60-х рр. почалось наближення 3-ої хвилі — хвилі комп'ю-терів, комунікацій і утвердження суперіндустріа-лІзму. У «цивілізації 3-ої хвилі» суттєво зміниться життя людей, стануться разючі зміни в сімейних і міжнародних відносинах, поліпшиться сис-ма ос-віти й виховання. У молоді буде менше спож-ких настроїв, посилиться роль моральних цінностей. Такі самі ідеї розвиває Тоффлер і в книжці «Пе-редбачення і передумови» (1983). Щоправда, тут він особливу увагу звертає на формування різних структур «інформаційного сус-ва». «Інформацій-не сус-во» є гетерогенним, неоднорідним. Ця ге-терогенність «передбачає обмін інформацією на якісно новому рівні, який відрізняється від гомо-генної інформації традиційного масового сус-ва». У праці «Зрушення влади. Знання, багатство і на-сильство на порозі XXI століття» (1990) майбутнє зв'язує з побудовою «цілісної гуманної цивіліза-ції». Перехід до неї відбудеться через «револю-цію влади», яку називає 1-єю з найважливіших революцій. Він визнає, що досі вчені аналізували перетворення у техніці, сус-ві, навколишньому середовищі, культурі і не приділяли уваги владі, а саме вона є рушійною силою багатьох ін. пере-мін. Основним фактором «революції влади» є знання. Саме їх розв-к і поширення, що охопили все світове співтовариство, стали вибуховою хвилею, яка спричинила всі сучасні процеси. Ан-алізуючи події, що відбуваються у сучасному сві-ті, автор прогнозує їх розв-к, спираючись на ам-ер. досвід. І «цілісна цивілізація майбутнього» — це теж поширення на всі країни досвіду США.
Майбутнє сус-во Тоффлер наділяє багатьма ри-сами, що їх уже розглядали інші футурологічні концепції. Але особливо детально він аналізує проблему інформатизації сус-ва, яка досліджува-лась і в попередніх його працях. Він підкреслює, що знання, інформаційна революція загрожують фінансовій владі більше, ніж профспілки. Той, хто контролює знання, контролюватиме владу.
Прогнози майбутнього розробляв і французький ек-ст Жан Фурастьє. НТР знімає проблему кла-сової боротьби і забезпечує автоматичне виріше-ння всіх соц-них проблем завдяки утворенню «сус-ва спож-ня», так званої третинної цивіліза-ції, де переважатиме сфера послуг. Критикує ор-тодоксальну ПЕ за її статичність і наголошує на необхідності опрацьовування прогнозів, орієнта-ції на майбутнє. Це майбутнє він зв'язує з техніч-ним прогресом, ек-ним зростанням. У книжці «Цивілізація 1995 року» (1970) пише, що життя нації не можна поліпшити за рахунок революцій-ного переділу нац-ого багатства. Цю мету здат-ний забезпечити тільки ек-ний прогрес, який створить «цивілізацію дозвілля». Виділяє в розв-ку сус-ва кілька стадій і наголошує, що в «сус-ві дозвілля» станеться перехід до «четвертинної цивілізації», де основною метою стане отриман-ня знань. Але він змушений визнати, що творча праця й там буде привілеєм еліти, а не мас.
Дальша еволюція концепцій технологічного дете-рмінізму зв'язана з новим етапом НТР, який роз-почався на межі 80-х рр. У науковій літературі йо-го називають «ре індустріально-ресурсозберігаю-чим». Новий етап НТР знову породив зливу фу-турологічних прогнозів. З'явилися концепції «те-лематичної», «мікроелектронної», «кабельної», «інформаційної» революцій, які усувають необ-хідність революції соц-ної. Значного поширення набула, зокрема, теорія «інформаційного сус-ва». Її прихильники вважають, що інформатика радикально змінить становище людини в сус-ві. В «інформаційному сус-ві» розвинуті інформацій-ні сис-ми даватимуть змогу безконфліктно вирі-шувати всі проблеми. Деякі західні ек-сти вбача-ють прообраз «інформаційного сус-ва» в Японії, котра досягла значних успіхів у багатьох сферах електроніки. Деякі теоретики зв'язували май бут-нє із соціалізмом.
Так, амер. соціолог К. Келлі заявляв про зміну хар-ру власності, зміну мети В заради прибутку і настання «гуманістичного соціалізму», щоправ-да, в далекому майбутньому Шведський дослід-ник І. Гальтунг писав, що і США і СРСР розвива-ються у «післяреволюційне комуністичне сус-во». Дж. Гелбрейт у праці «Ек-ка і сус-на мета» роз-робив концепцію «нового соціалізму», який у ньо-го виступає як реформована в «єврокомуністич-ному дусі» амер. ек-ка.
Американський ек-ст П. Дракер проголошував «пенсійно-фондовий соціалізм». При цьому він посилався на К. Маркса, який зв'язував соціалізм із власністю робітників на засоби В. А в США во-на становить понад 35% — це пенсійні фонди. Отже, США, заявляє Дракер, — «1-а справді со-ціалістична країна»,
Проблема майбутнього — складна і багато гран-на. Крім теорій, які виникають в рамках так зва-них ортодоксальних напрямів, з'явились альтер-нативні ідеї сус-ого розв-ку. У них наголос усе бі-льше переноситься з відносин між людьми і бага-тством, на відносини між людьми у найширшому розумінні. Це концепції «якості життя», «етики розв-ку», «екорозв-ку», «соц-ого розв-ку». Вони включають не лише ек-ні, а й соц-ні, політичні, психологічні та інші аспекти.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 Наверх ↑