92. Теорії «індустріального сус-ва»

НТР справила великий вплив на всю си­с-му суча-сної ПЕ. Своєрідно відобразив її інституційна-лізм, породивши новий, так званий соц-ний нап-рям інсти­туціоналізму. Його адепти, використову-ючи принцип технологічного детермінізму, поча-ли розробляти різні типи індустріальних концеп-цій трансформації кап-зму. Основи індустріальної концепції було закладено ще у працях Веблена. У 40—60-х рр. вона знов набула актуальності у зв'язку з роз­гортанням НТР. Родоначальником концепції «індустріального су­с-ва» вважають ам-ер. ек-ста П. Дракера, який у 40-х рр. опублікув-ав кілька праць, присвячених цій проблемі: «Май­бутнє індустріальної людини» (1942), «Ідея кор.-порації» (1946), «Ве­ликий бізнес» (1947), «Нове сус-во. Анатомія індустріального ладу» (1949). Становлення «індустріальної сис-ми» він відно-сить до XX ст. Її основу створюють великі під-ва й корпорації, що здійсню­ють масове В. «Індустрі-альна сис-ма» знаменує перехід до «індустріаль-ного сус-ва». Центральним інститутом «індустріа-льного сус-ва» є велике спеціалізоване під-во. Визначає 2 різновиди «індустріального сус-ва»: кап-не й соціалістичне. Кап-не «Індустріальне сус-во» називав «вільним», а соціалістичне — «рабським». У 60-х рр. теорію «індустріального сус-ва» розвинули аме­р. соціолог і ек-ст Уолт Ростоу, французькі соціологи Жак Еллюль і Раймон Арон.

Ростоу опублікував книжку «Стадії ек-ного зрос-тання. Некомуністичний маніфест» (1960), який виклав власну концепцію су­с-ого розв-ку, як аль-тернативу марксистській формаційній те­орії. Він виділяє 5 стадій ек-ого зростання: 1) традиційне сус-во, 2) підготовка передумов для піднесення, 3) піднесення, 4) рух до зрілості, 5) ера високого масового спож-ня.  «Традиційне сус-во» хар-ся примітивною ручною технікою, ручною працею, переважанням с-г. 1-а стадія хронологічно охоп-лює всю історію людства до XVII ст. 2-а стадія зростання — це сус-во в перехідному стані. На цій стадії створюються передумови для піднесен-ня. Визначаль­ною рисою стадії є утворення цент-ралізованих нац-них дер­жав. В ек-ці з'являються «нові типи підприємливих людей ... які бажають мобілізувати заощадження й узяти на себе ризик, праг­нучи прибутку або модернізації». На 2-гій стадії виникають бан­ки, зростають інвестиції, по-жвавлюється зовнішня та внутрішня торгівля.

3-я стадія, стадія піднесення, визначається тим, що сили ек-ого прогресу починають домінувати в сус-ві. Відбуває­ться розв-к в інтересах усього сус-ва. Цю стадію різні країни пройшли в історик-но різні відрізки часу. 4-а стадія хар-ся постійним прогресом, удоско­наленням техніки, поширенням нової технології на всю сферу гос­п-кої діяльності, більш швидким зростанням випуску продук­ції по-рівняно зі зростанням к-ті населення. Саме цю стадію називає «індустріальним сус-вом». Най-характернішою рисою 5-ї стадії ек-ого зростання є випуск товарів тривалого користування. На цій стадії змінюються пріоритети сус-ва. На 1-ий план виходить не В, а «спож-ня і благоденство в самому широкому розумінні». 5-ю стадією не за-вершує періодизацію сус-ого розв-ку. Майбутнє сус-во він зв'язує зі стадією «за спож-ням», якої ніби вже досягнуто у США. Для неї характерним є пе­реважання сімейних та інтелектуальних цін-ностей над спож-­ням. Вважає, що високе масове спож-ня стане загальним і закликає людство при-скорити цей процес.

Раймон Арон. Свою концепцію індуст­ріального сус-ва він виклав у таких творах: «18 лекцій про ін­дустріальне сус-во» (1962) та «3 нариси про ін-дустріальну епоху» (1966). Індустріальне сус-во він визначає як таке, у котрому най­більш поши-реною формою В є велика пром-ть. Такому сус-ву притаманні повне відокремлення від сім'ї, тех­нологічний поділ праці, нагромадження капіталу, концентрація ро­бітників. Отже, визн-ня індустріа-льного сус-ва є досить розпливчатим, поверхо-вим. Він також виділяє 2 типи інду­стріального сус-ва: кап-не й радянське. Різницю між ними він бачить у формі власності на засоби В і способах регулювання ек-ки. Кап-ому типу ек-ки притаман-на приватна власність на засоби В, децентралі-зоване регулювання ек-ки, по­діл сус-ва на най-мачів — власників засобів В і найма­них робітни-ків, гонитва за прибутком як рушієм В та циклі­чні коливання ек-ки. Ці ознаки властиві суто кап-ому типу індустріального сус-ва — чистому кап-змові. Реальний же кап-зм не можна вважати «чистим», оск за низкою ознак він наближається до соціалі-зму. З соціалізмом його зближує хар-р власності, використання прибутку, розподілу. Щодо власно-сті, то схожість бачить в існуванні на Заході так званої «колективної власності», що виникла в рез-ті націо­налізації деяких галузей пром-ті після 2-ої світової війни. Прибуток — категорія, прита-манна будь-якому індустріальному су­с-ву, і не є особливістю тільки кап-зму. Схожість у розпо­ділі полягає в тім, що і в плановому, і в кап-ому сус-­ві зберігається різниця індивідуальних доходів, го-ловним джерелом якої є різна зар-пл. Для мето-дології Арона, як І для Ростоу, визначальним є техноло­гічний підхід до аналізу ек-них процесів, коли рівень розв-ку сус-ва, його тип і соц-на стру-ктура виводяться з рівня роз­в-ку техніки. Щопра-вда, сам Арон вважав такий метод недоскона-лим, оск він ігнорує різницю у формах власності і класову структуру сус-ва. Проте це не заважало йому користуватися таким методом. Він навіть категорично заявляв, що хар-р ек-ки не можна визначати хар-ром власності на засоби В, як це робив К. Маркс. У межах ек-ки, що базує­ться на приватній власності на засоби В і децентралізо­ваному регулюванні, має місце безліч варіацій В, прод-ності, що унеможливлює об'єднуван­ня їх поняттям «кап-зм». Тобто Арон намагається за­перечити факт різного рівня ек-ого розв-ку в ме-жах кап-ної сис-ми. Ставить за мету зблизити кап-ну й соціалістичну сис-ми, оск вони обидві визначаються поняттям індустріаль­них сус-в. Ві-дтак він сподівається, що його критичний аналіз, спрямований проти кап-зму, такою самою мірою буде спрямова­ний і проти іншого режиму, тобто соціалізму.

Жак Еллюль Розробив концепцію «технологічно-го сус-ва». Основою «технологічного сус-­ва» у нього є техніка, яка панує над сус-вом і людиною. Вона розвивається за власними з-нами і не під-владна людині. Вона ав­тономна і щодо ек-ки та політики.  У концепції Еллюля має місце не лише фетишизація, а й універ­салізація техніки. Техніка в його розумінні не обмежується маши­нами й те-хнологією, а охоплює всі сфери людської діяль-ності: 1) ек-на техніка (зв'язана з В), 2) техніка ор-гані­зації (включає комерційну і пром-ву діяль-ність, державу, полі­цію, військову справу), 3) лю-дська техніка (охоплює медицину, ге­нетику, про-паганду). Надаючи техніці роль вирішального фактора ек-ого роз­в-ку, Еллюль з'ясовує, як її розв-к позначається на ек-о­му розв-ку сус-ва. Са-ме розв-к техніки зумовлює перехід: 1)від індиві-дуального підприємництва до «ек-ки корпора-цій»; 2) від «ліберальної» ек-ки до державне ре­гульованої; 3) від ринкової до планової ек-ки. Цей процес він пояснює розв-ком техніки, збільшен-ням її в-сті, зростанням ін­вестицій. За цих умов ек-на діяльність виходить за межі інди­відуальних можливостей. Техніка передбачає централізацію, а та, у свою чергу, планування. Планування він визнає не за прерога­тиву соціалізму, а за необхі-дну умову функ-ня «технологіч­ного сус-ва». Вис-тупає проти індикативного планування. Щоб бути ре­алізованим, план має поєднуватись із апара-том примусу. У тодішньому сус-ві виділяє 2 сис-ми: «корпо­ративну» (кап-ну) і «планову» (проле-тарську). Обидві сис-ми споріднені, оск ґрунтую-ться на техніці, а відтак утворюють майже іденти-чні сус-ні структури, котрі очолює тех­нічна еліта.

Ефективніше функ-ня ек-ки за­безпечує саме «планова ек-ка», проте майбутнє сус-ва він з нею не зв'язує. Розуміючи під «плановою ек-кою» со-ціалісти­чну, він називає її авторитарною й анти-демократичною, яка перебу­ває в руках держави й технічної еліти, котрі експлуатують народ. Ціка-во, що в «корпоративній», тобто кап-ній, ек-ці він таких вад не помічає. Технологічний детермінізм, притаманний розглянутим концепці­ям, у Еллюля виявляється максимально виразно. Він підносить тех­ніку до абсолюту, а цивілізацію сучасного сус-ва пояснює тіль­ки розв-ком техніки.

Дж. Гелбрейт виступив зі своєрідним різновидом теорії «індуст­ріального сус-ва», яка підсумовува-ла й розвивала цей науковий напрям. Він спробу-вав розробити «синтетичну», як він казав, тео­рію, котра б охоплювала всі найважливіші закономір-ності сучасного кап-зму. + Питання 89.