83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
Наприкінці 70-х рр. на Заході, передовсім у США, відбувається відродження консервативних тради-цій в ек-ній теорії. Вони впевнено захоплюють ко-лишні позиції кейнсіанства та соціал-реформізму.
Засади неокласичних ідей відображувалися в не-оліберальних теоріях та теоріях ек-ого зростан-ня, використовувались як методологічна база досл-нь у контексті визн-ня меж регулюючого впливу держави. Проте самі доктрини «неокласи-чного відродження» хар-ся крайнім радикалізм-ом, заперечують необхідність втручання держави в ек-ку і за теоретико-методологічними підходами є суто неокласичними. Незважаючи на певні від-мінності, їм притаманний ряд спільних ознак: вони виходять з того, що життєздатність кап-ної сис-ми зумовлюється внутрішніми стимулами ек-ого розв-ку; головна цінність сус-ва — не соц-на справедливість, а свобода; гарантом загальної свободи є ек-на свобода, яка ототожнюється з ринком, конкуренцією. Представники цього крила неокласичної школи рішуче виступили проти ак-тивного втручання держави в ек-ку, не погоджую-чись навіть на ту обмежену роль, яку визнавав за нею, наприклад, Фрідмен. Ідеї консерватизму вті-лено в низці ек-них теорій, у тім числі в теоріях «раціональних очікувань» та «ек-ки пропозиції».
Теорія раціональних очікувань. У 60-х—70-х рр. зростає розуміння того, що регулюючого впливу держави недостатньо для забезпечення збалансованого та стабільного ек-ого зростання, оск такий вплив не враховує дії чинників, що не підлягають к-сному оцінюванню, наприклад, ін-формації і прогнозів. Існує 2 підходи до оцінки очікувань: «адаптивні очікування» і «раціональні очікування». «Адаптивні очікування» спираються на колишній досвід: знання наслідків певних ек-них дій, урахування колишніх помилок. На підста-ві «адаптивних очікувань» фірми пристосовують-ся до ек-ної ситуації, виробляють стратегію пове-дінки. «Раціональні очікування» базуються на на-укових прогнозах, що враховують функ-ня реаль-ної ек-ної моделі: динаміку цін, витрат, рівень ставки процента, наслідки конкретної ек-ної полі-тики, вплив урядових рішень на макроек-ні показ-ники. Загальновизнаним автором ідеї «раціона-льних очікувань», відповідно до якої очікування визнають раціональними, якщо вони збігаються з прогнозом, отриманим на підставі аналізу моде-лі, уважають Дж. Мута, який сформулював 1965 р. цей постулат і відобразив його в побудованій ним моделі. Лише через 10 років до цієї ідеї повернувся і використав її Р. Лукас.
Ек-ка пропозиції. За докладнішого аналізу ек-ки, коли до уваги беруться суб'єктивні та об'єктивні чинники, науковці дійшли висновку, що політика стимулювання попиту менш ефективна, ніж мож-на було б сподіватися. Вона прискорює темпи ін-фляції, забезпечуючи лише короткочасний пози-тивний вплив на В та зайнятість. Але, з ін. боку, і монетаристська модель, що уможливлює контро-лювання темпів інфляції, призводить до дестабі-лізуючого зростання безробіття у разі, коли ринки є не досить чутливими до кон'юнктури. Напрошу-вався висновок, що самої лише політики фінан-сового та грошового впливу не досить для стабі-лізації ек-ки. Тому багато ек-стів вирішило, що політику впливу на попит треба замінити політи-кою впливу на пропозицію. На відміну від кейнсі-анців, які вважали, що попит породжує відповідну пропозицію, вони висунули тезу про залежність сукупного попиту від сукупної пропозиції. Саме цю ідею було покладено в основу дебатів з проб-лем «ек-ки пропозиції», спрямованих на визн-ня напрямків стабілізації ек-ки. Авторами цієї ідеї були спочатку політики, які, критикуючи чинну сис-му взаємовідносин держави та ринку, розро-бляли заходи для її реформування, виходячи з принципу визначальної ролі В щодо розподілу і спож-ня та розглядаючи пропозицію як 1 з елем-нтів саморегуляції.
Основа моделі - не під-во, не фірма, а індивід - індивідуальний капітал та індивідуальна праця, які виробляють з певною метою. Тому держ. ре-гулювання ринку має бути спрямоване на підви-щення прибутковості, дохідності, на розв-к В, а не виходити з проблем бюджету та вирішування їх за допомогою оподаткування.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 Наверх ↑