30. ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, Ш. Фур`є.

По-новому зображаючи кап-зм і висвітлюючи йо-го вади, утопісти привертали увагу до проблем, властивих кап-зму, що, у свою чергу, потребува-ло докорінного перегляду як методології ПЕ, так і відкритих нею з-нів. Головною особливістю утопі-чного соціалізму було те, що його автори намага-лись вирішити проблеми побудови справедливо-го су­с-ва негайно, спираючись на тогочасні сус-ні інституції — державу, науку, мораль, політику та тогочасну ек-ну базу. Во­ни вірили, що сус-во мо-жна вдосконалити, впливаючи на люд­ську свідо-мість, використавши силу держави. Соціалісти-утопісти шукали виходу в просвітительстві: пот-рібно, щоб сус-во — а під сус-вом вони розуміли найбільш освічену його частину — усвідомило, що кап-ний лад супе­речить людській природі.

Утопічний соціалізм з'являється майже одночас-но в 3-х фор­мах: у Франції — сенсімонізм і фур'є-ризм, а в Англії— оуенізм. 1-ми з 1-их науково обгрунтованих соціалістиних докт­рин, що базу-вались на критиці приватної власності, на кон-цепції її трансформації, були ідеї соціалістів-утопістів Сен-Сімона та Фур'є.

Анрі Клод де Рубруа Сен-Сімон (1760—1825)  Праці: «Про пром-ву сис-му», «Про стару і нову політичну сис-му», «Катехизис промисловців», «Нове християнст­во».Теоретичні підходи до аналізу сус-ва базува­лися на історичному мето-ді. Вирїшує питання докорінної перебудови сус-ва, але щодо загальнотео­ретичних поглядів він вимагає, щоб минуле людства і його сучасне ви-вчалося як єдиний безперервний процес прогре-сивного розв-ку сус-ва. Будь-який аналіз сучасно-го, узятий ізольо­вано, може призвести лише до дуже поверхових або навіть хибних висновків, і якщо не вивчати минуле, то неможливо відрізни-ти соц-ні елементи сис-ми, яка має зникнути, від елементів тієї сис-­ми, яка повинна утвердитись.

Сус-во, цілісна сис-ма політики, економі­ки і знан-ня, у своєму історичному розв-ку проходить 3 фо-рмації: рабовласницьку, феодальну та індустріа-льну. Кожна з них характе­ризується відповідним рівнем розв-ку знань, політики та госп-ва, що, у свою чергу, проходять 2 стадії: органічну, чи врів-но­важену, та критичну, коли попередню рівнова-гу порушено. Ек-ка і політика, з 1-го боку, і знання — з ін., розви­ваються паралельно. Під час орга-нічної стадії при владі перебуває клас, який відіг-рає найважливішу госп-ку роль у даний період, а в критичній стадії на ек-ну владу пре­тендує ін. клас, госп-ка ф-ція якого зростає. Клас, що наро-джується, протистоїть тому, що вже існує. Проя-вом цього про­тистояння є політична боротьба, яка завершується виникненням но­вої формації.

Кап-не сус-во - проміжна ста­дія між феодалізмом та індустріалізмом. Кап-зм поєднує ознаки розк-ладу попереднього періоду та елементи нового — індустрію. Хар-ка кап-зму грунтується на ана-лізі його супе­речностей, ролі приватної власності та індустрії, що народжувалась. Головна вада -  від­сутність у організуючої, об'єднуючої основи. Наслідк – у В панує приватна власність і пород-жувана нею анархія; ек-ку й політику відокремле-но 1-у від 1-ої, і обид­ві — від науки. За його визн-ням, період, коли ек-ка й полі­тика існують авто-номно, є перехідним. Саме тому кап-зм він відно-сить до критичного періоду, перехідного від орга-нічного фео­далізму до майбутньої органічної на-уково-індустріальної сис-ми. Визнає дію природ-них ек-них сил, але вважає, що саме вони і є при-чиною всіх пороків кап-зму, зу­мовлюють його мА-йбутню руйнацію. Буржуазне сус-тво він критикує ще й за те, що в ньому індуст­рія не посіла відпо-відного місця. У кап-ому середовищі вона стає такою самою причиною криз, як і приватна влас-ність, сприяє розшаруванню сус-ва на класи, яке з часом стає все глибшим. Сучасне йому сус-во він поділяє на 2 класи: на індустріалів (елемент майбутнього) і власників (неп род-ний клас, еле-мент феодалізму), між якими точиться боротьба за ек-ну владу. Індустрія будує ек-ні передумови для формування нового сус-ва: готує капітали до усуспільнен­ня, забезпечує високий рівень спож-ня, створює умови для об'єднання трудівників на новій, індустріальній основі, для розв-ку науки. Необхідно лише сформувати відповідне соц-но-політичне середовище, що привело б ек-ку, полі-тику та науку у відповідність, і тоді кап-зм пере-росте в наступну стадію. Ек-ний устрій сус-ва індустріалів. Ек-ною формою нового сус-ва, що вирішить проблему узгодження 3-х складових сус-ого розв-ку стане асоціація, формування яких  відбуватиметься створенням пром-вих угру по-вань на базі існуючих капіталів та В - це об'єдна-ння промисловців, торговців, банкірів, фермерів, робітників і вчених. Завдяки асоціації приватна власність трансформується в ко­лективну. Спочатку В стане сус-ним лише в межах асоціа-ції, відносини між окремими асоціаціями будува-тиму­ться на приватних засадах. Але в майбут-ньому, коли все сус-во стане єдиною асоціацією, він передбачає остаточне усуспільнення, націо-налізацію власності. Асоціація змінить форму розподілу. Капітал, власність під-ця — члена асоціації, є основою функ-ня індустріальної си­с-ми Сен-Сімона, служить її розв-кові. Капітал має таке саме право на винагороду, як і праця. Прибуток визначається як сукупний дохід, що розподіляється відповідно до праці і вкладеного капіталу. Під-ць не тільки власник, а й керів­ник пром-ого під-ва, а отже, його доходи— природна винагорода за висококваліфіковану працю. Справедливий розподіл благ у майбутньому сус-ві розуміє не як зрівнялівку, а як розподіл за внеском у спільне В, проте, частина отри­маного прибутку в асоціації використовуватиметься для задоволення суспільних потреб. Коли асоціація набере планетарного масштабу, розподіл узагалі здійснюватиметься за потребами. Асоціація лікві-дує також і конкуренцію. Пром-стю керува­тимуть з 1-го центру за 1-им планом, що його розробля-тимуть учені. Політичний устрій сус-ва обме-жує колектив­ним управлінням асоціацією впов-новаженими індустріалами. Вико­навчу владу бу-де доручено палаті депутатів, її буде також наді-лено повноваженнями опрацьовувати з-ни, що стосуватимуться ви­ключно проблем зростання добробуту країни. Політика не зникне, а змінить свою сутність. Вона стане позитив­ною наукою про В. Шляхи переходу до індустріального ла-ду. Досягнення мети є можливим лише тоді, коли за справу візьметься держава, і поряд із ф-цією організатора асо­ціацій виконуватиме також ф-цію духовного перевиховання чле­нів сус-ва, сприяти-ме відновленню сус-ної моралі. Саме ідеї та док-трини мають стати вирішальними агентами соц-ної трансформації. Лише свідома діяльність за-безпечує порядок і добробут сус-ва.

Шарль Фур'є (1772—1837). Праці - «Теорія 4-ох рухів і загальних доль», «Трактат про домашню і земле­робську асоціації», «Новий пром-вий і сус-ний світ», 2-томна збірка статей «Фальшива пром-сть, роздроб­лена, відразлива, брехлива, і протиотрута — пром-сть природ­на, злагоджена, приваблива», в якому відображено основні його ек-ні погляди. Соц-на гармонії, що мо­жлива лише в сус-ві, побудованому на засадах справедли-вості й рівності. Кап-зм, в основу якого покладено приватну власність, породжує конкуре­нцію, анар-хію і соц-ну нерівність, потребує обов'язкового ре­формування. Вихід він бачить у запровадженні сус-ної власності на засоби В. Метод досл-ня. Концепція Фур'є — двоїста. З 1-го бо­ку, він вихо-дить у своїх концепціях з нібито постійної і нез-мінної «природи людини». З ін. — погляди Фу-р'є пройняті історизмом ще більше, ніж погляди Сен-Сімона: в доктрині Фур'є ідея розв-ку сус-ва і генетичного прогресу його форм займає 1-не з ключо­вих місць. Для Фур'є нього кап-зм — лише 1-а з численних і аж ніяк не остання фаза, з тих, що їх пройшло людство на своєму довгому історичному шляху. За основу періодизації історичного розв-ку бере рівень розв-ку пром-ті. Він пропонує схему, що досить точно відображає ек-ний розв-к людства. Увесь попередній хід істо-рії людського сус-ва він поділяє на 4 стадії розв-ку: дикість, патріархат, варварство і цивілізацію. Робить висновок, що в кожному сус-ві існують  риси, запозичені з минулих або майбутніх періо-дів. То­му, комбінуючи їх, можна свідомо форму-вати сус-во. Приваблива праця — основа сис-ми Фур'є. У так званих циві­лізованих сус-вах, так само як і у варварських чи рабовласни­цьких, пра-ця залишається відразливою. Людина працює лише через примус, намагання задовольнити власні інтереси або через загрозу бідності. Вва-жає ворожим природі людини сус-ний стан, який примушує її працювати. За наявності за безпече-ного кожному мінімуму засобів до існування праця втрачає свій примусовий хар-р. Асоціа-ційоване В з високим рівнем поділу праці дасть змогу кожному знайти собі місце за здібностями.

Асоціації — єдиний сус-ний лад, для якого із са-мого початку створено людину. Хар-ка кап-зму. Кап-зм разом з патріархатом і варварством від-носить до тієї епохи, пром-сть якої ха­р-ся як во-рожа людині. Часто звертається до сфери обі­гу. Бачить в торгівлі джерело всіх пороків су­с-ва. То-рговельний капітал — це провідна фор­ма капіта-лу. Суть суперечностей 3-ої фази цивілізації — кап-зму, полягає у боротьбі між виробниками і то-рговцями. Об'єднує фабрикантів і робітників в 1-н клас, оск вони є об'єктом експлуатації агентів обі-гу, тобто торговців та банкірів. Майбутній сус-ний лад. Відкрив нової форми організації су­с-ва — асоціації, яку він називав Соц-ною Гармонією.

Первинною госп-кою од. асоціації є фа­ланга. Для неї хар-ні сус-на форма В на підставі спільної власності та розподіл відповідно до внеску кож-ного у В. Фаланга займає площу близько 1-єї кв. милі і складається приблизно з 1500 осіб. Госп-кою основою фалан­ги є агроВ в різних його ви-дах, з особливим ухилом у бік землеробства і са-дівництва. Різні види пром-сті є лише підсо­бними промислами для с-г. Проте фаланга Фур'є — це не просто кооперація, яка передбачає поділ пра-ці і спеціалізацію. Це щось на зразок акціонер-ного товари­ства, але частину витрат фаланги становлять витрати на сус-ні потреби — вихован-ня дітей, утримання дитячих дошкільних закла­дів та шкіл. Отже, госп-ку сис-му нового сус-ва він бачив як су­купність окремих, ек-но відособлених од. — фаланг, хо­ча й підкреслював, що для загальносус-них великомасштабних робіт будуть створюватись міжфалангові «пром-ві армії». Ек-ною основою майбутнього ладу  вважає сус-ну власність на засоби В, але трактує її досить ори-гінально. Державними засадами організації сус-ва він поступає­ться на користь об'єднань, що перебуватимуть між собою у товарних відноси-нах. Власність усуспільнюється не державою, а окремими товариствами — фалангами, які і ста-ють реальними влас­никами. Але і в фалангах Фур'є зберігається приватна власність. Вона визначає пропорції розподілу продукту, хоч і не впливає на В, що функціонує в сус-ній формі. Ха-зяїном В є весь колектив фаланги, він управляє В, планує спільну діяльність. Розподіл здійсню-ється відповідно до внеску кожного. Найма-них робітників у фаланзі не буде, тому не буде й зар-пл. Припускав, що якщо й не всі, то переваж-на маса членів фаланги матиме частку в прибут-ку, котра визначатиметься водночас і працею, і капіталом, і талантом (знаннями). Крім того, час-тина спільного прибутку відраховуватиметься у фонди сус-ого спож-ня, забезпечуючи гаранто-ваний рівень доходів. Справедливий розподіл зробить працю привабливою для всіх. Шляхи пе-реходу до нового сус-ого ладу. Основною ру-шій­ною й організуючою силою сус-ва вважає си-льну владу, яку на період формування нового сус-ва буде репрезентувати держава. Саме дер-жава примусить робітників і капі­талістів до спіль-них дій із трансформування сус-ва, сприятиме організації фаланг. Спрямовуюча роль держави з остаточним фор­муванням фаланг поступово відімре, але сильна влада в фалангах зберіга-тиметься. Кошти на формування фаланг дадуть капіталісти—акціонери фаланг. З часом усе сві-тове госп-во перетвориться на сис-му фаланг. Фаланга Фур'є — це сприятливе середовище, де люди зможуть мати всі умови для праці й усебічного розв-ку. Саме тому, що вона не дот-римується комуністичних принципів.