16. Теорія в-сті А. Сміта

у Сміта «цінність»=«в-сть». Цінність у нього має 2 значення: кор-сть і можливість при­дбання ін. предметів. 1-ше він називає «цінністю у спож-­ні», 2-ге — «цінністю в обміні». Це фактичне визнан-ня споживної й мінової в-сті.  Для з'ясування ос-новних правил, що визначають мінову цінність товарів, Сміт ставить 3 зав-ня: 1) визначити спра-вжнє мірило мінової цінності, тобто визначити справжню ціну всіх товарів; 2) показати, з яких частин вона складається; 3) з'ясувати, через які обставини відбувається відхилення ринкової ціни від природної. Мінову, або природну, цінність товару Сміт, як і Петті, визначає через працю. На відміну від Петті каже, що праця є основою цін-ності в усіх сферах В. Сміт розрізняє кваліфікова-ну й просту працю і зазначає, що кваліфікована праця в од. часу створює більше цінності, ніж праця проста, некваліфікована.  У творах Сміта переплетені 2 погляди на цін­ність— суб'єктив-ний і об'єктивний. Суб'єктивний полягає в тім, що робітники оцінюють свою працю як жертву, як ви-мушену відмову від свободи й відпочинку. Водно-час він оцінює працю об'єктивно як основу багат-ства. Проте саму працю він не аналізує як субс-танцію в-сті, а звертає головну увагу на мінову в-сть, тобто на к-сний бік в-сті.  Основу цінності то-вару становить праця, уречевлена в това­рах, які одержують з допомогою обміну на даний товар.

Сміт вважав, що робіт­ники продають свою пра-цю, що, так само, як і інші товари, має «справжню й номінальну ціну» (номінальна й реальна зар-пл). За цих умов порушується з-н еквівалентного обміну. Робітник віддає більше живої праці, ніж одержує уречевле­ної. Цінність, яку робітник до-дає до матеріалів, складається з 2-х частин: зар-пл і прибутку капіталіста. 3-ою складовою ціннос-ті є рента. Отже, «3 першооснови будь-якого до-ходу, як і будь-якої мінової цінності, — це зар-пл, прибуток і рента». Відтак цінність Сміт визначає доходами. Визн-ня цінності як суми доходів свід-чить про те, що Сміт, проявивши геніальну неро-слідовність, заклав основи теорії факторів В, яка в XIX ст. стала панівною. Щодо 3-го зав-ня, то воно зводиться до з'ясування причин відхилення ринкової ціни від природної. Природна ціна у Смі-та — це, по суті, грошове вираження цінності. Природна ціна включає повну величину ренти, праці і прибутку. Ринкова ціна — та, за якою про-дається товар.

15. Ек-не вчення А. Сміта

Адам Сміт (1723—1790) — видатний англійсь-кий ек-ст мануфактурного періоду. У його працях і в працях його послідовни­ка Д. Рікардо класична ПЕ досягла найвищого роз­в-ку. Праці: «Досл­-ня про природу і причини багатства народів».1776 р

Сміт ставить перед собою нау­кове завдання ком-плексного досл-ня людини. У своїх працях він ро-з­глядає окремі аспекти, сторони людської приро-ди: моральні, гро­мадські, ек-ні. Сміт досліджує «людину ек-ну», однак не ізолює її від 2-х інших аспектів людської природи. Метод, який застосо-вує Сміт, можна назвати дедуктивно-індуктив-ним. . Він аналізує як внутрішні закономірності ек-них явищ, так і описує їхні зовнішні прояви. Розвиваючи вчення основоположників класичної ПЕ про «природний порядок», Сміт звільняє його від феодальних нашарувань. Він підкреслює, що за умов «природного порядку» (ві­льної конкурен-ції) складною взаємодією госп-кої діяльності лю-дей керує «невидима рука», тобто ек-не життя людей під­порядковується об'єктивним закономір-ностям. У трактуванні «при­родного порядку»  ви-ходить з 2-х принципів: об'єктивної за­кономірнос-ті природи — дії об'єктивних з-нів природи — «невидимої руки» і «природної свободи» людини. Він є прихильником ек-ого лібералізму, вільної гри госп-ких сил, невтручання держави в ек-не життя. Але разом з тим Сміт визнає роль держа-ви у виконанні нею таких ф-цій, як оборона краї-ни, правосуддя, народна освіта, утримання гро-мадських установ тощо. Він також висловлював-ся за державне регулювання норми процента й мінімуму зар-пл. Поділ праці і гроші Першодже-рело багатства — пра­ця. Вирішальним фактором зростання багатства й «загального добробуту» Сміт вва­жає поділ праці, який веде до «величей-ного збільшення прод-сті всіх різнобічних занять і мистецтв» Поділ праці й обмін передбачають на-явність знаряддя обміну. Таким знаряддям у Смі-та є гроші. Виникнення грошей Сміт прави­льно розглядає як об'єктивний процес, а не як рез-т домовлено­сті виробників. Гроші — це товар, який від­окремився від маси інших товарів в рез-ті розв-ку обміну. Гроші, як і інші товари, мають в-сть. Їх Сміт розглядає як засіб, що полегшує об-мін. Головна ф-ція грошей - засіб обігу. На відмі-ну від меркантилістів,  Сміт підкреслював, що до-хід сус-ва — це товари, а не гроші. Сміт вважає за доцільне заміну золота і срібла паперовими гро­шима для здешевлення обігу. Теорія в-сті.  У Сміта «цінність»= «вартість». Цінність у нього має 2 значення: кор-сть і можливість при­дбання ін. предметів. 1-ше він називає «цінністю у спож-­ні», 2-ге — «цінністю в обміні». Мінову, або при-родну, цінність товару Сміт, як і Петті, визначає через працю. Сміт вважав, що робіт­ники прода-ють свою працю, що, так само, як і інші товари, має «справжню й номінальну ціну» (номінальна й реальна зар-пл). За цих умов, пише Сміт, пору-шується з-н еквівалентного обміну. Робітник від-дає більше живої праці, ніж одержує уречевле­ної. Цінність, яку робітник додає до матеріалів, складається з 2-х частин: зар-пл і прибутку капі-таліста. 3-ою складовою цінності, за Смітом, є рента. Отже,  «3 першооснови будь-якого дохо-ду, як і будь-якої мінової цінності, — це зар-пл, прибуток і рента». Відтак цінність Сміт визначає доходами. Класи і доходи. 3 складові ціни є ви­дами доходів 3-х різних категорій персоніфікова-них ек-них ф-цій, що відповідають 3-ом факторам В: праці, ка­піталу й землі. Власники кожного із цих факторів утворюють відпо­відні класи: найма-них робітників, під-ців і землевласників. Це осно-вні класи сус-ва, їхні доходи є первинними. Усі ін. групи і прошарки отримують вторинні доходи внаслідок перерозподілу. Зар-пл — це продукт праці, природна винагорода за неї. За умов кап-зму найманий робітник отримує лише частину цінності, яку праця додає до матеріалу, що обро-бляється, ін. частину одержує власник капі­талу як прибуток. Сміт визначає «нормальний» рівень зар-пл к-тю за­собів існування робітника і його сі-м'ї. Сміт був при­хильником високої за-пл і вва-жав, що вона сприятиме зростанню прод-сті пра-ці.Прибуток — це різниця між заново ство­реною в-стю і зар-пл, рез-т неоплаченої праці. Земель-на рента  — це плата за користування землею. Її причиною він називає приватну власність на зем-лю. Капітал — це головна рушійна сила ек-ого про­гресу. Під капіталом він розуміє запас продук-ції, що приносить при­буток, або за допомогою як-ого працею створюються нові блага. Капітал він поділяє на основний і оборотний. До основного капі­талу належать машини й різні знаряддя пра-ці, пром-ві й торго вельні будівлі, склади. Оборо-тний капітал складається з грошей, запасів про-до­вольства, сировини і напівфабрикатів, а також готової продукції, що перебуває на складах і в магазинах. Заслуга Сміта полягає не лише в тім, що він започаткував систематизований виклад ПЕ. Сміт підкреслив значення особистого інтере-су як рушійної сили прогресу за умов, коли всім забезпечено однакові можливості.