11.Загальна характеристика і значення класи-чної ПЕ

Класична ПЕ зародилася в Англії в кінці XVII ст. та у Франції на початку XVIII ст., прийшовши на зміну меркантилізму. Уперше термін «класична ПЕ» ужив Маркс сто­совно школи, яка розпочала досл-ня внутрішніх закономірнос тей буржуазно-го сус-ва. Класики проголосили ідею природного порядку, дію об'єктивних ек-них з-нів. Класична школа проголосила принцип ек-ної свободи,  ек-ого лібералізму. Класики були про­тивниками про-текціонізму.  Представники -У.Петті, П’єр де Бу-агільбер, А.Сміт, Д.Рікардо - зробили спробу нау-кового аналізу сучасних їм виробничих відносин, використовуючи метод наукової абстракції. Дово-дили, що в ек-ому житті панують об’єктивні з-ни. Вони не залежать від волі людини, але можуть бути нею пізнані. Класична ПЕ проголосила прин-цип ек-ної свободи, максимального обмеження впливу держави на ек-не життя. ПЕ стала наукою про категорії й з-ни ек-ого життя.  В працях пред-ставників КПЕ був дан глибокий аналіз основних категорій товарного госп-ва: товару, грошей, цін-ності (в-сті), капіталу, прибутку зар-пл, ренти.

13. Виникнення класичної ПЕ у Франції П’єр де Буагільбер

У 1-ій пол. XVIII ст. зі втратою військової могутно-сті Франція втрачає і свої позиції у зовнішній тор-гівлі. Відтак ідеї мер­кантилізму також втрачають своє значення. У Франції формується класична ПЕ як альтернатива меркантилізму.  П’єр де Бу-агільбер (1646—1714) — засновник класичної ПЕ у Франції.  Праці: «Доклад­ний опис станови-ща Франції...» (1696), «Роздрібна торгівля Фран­ції» (1699), «Міркування про природу багатства, грошей і податків» (1707). Виступає з гострою критикою мерканти­лізму. Джерелом багатства вважає не обіг, а В, зокрема с-г. Він оголошує се-бе «адвокатом с-г» і вимагає від уряду всілякого сприяння аграріям. Теоретично обґрунтовуючи питання реформування ек-ної політики, як і Петті, ставить кілька проблем: чим визна­чається ек-не зростання країни, дією яких з-нів забезпечує­ться, що є джерелом багатства, що лежить в основі ці-ни. Проти втручання держави в ек-не життя. Справжнє багатство нації — це різні корисні ре-чі, а передовсім продукти землеробства. Джере-лом_багатства є праця. Виділяє ринкову ціну і «істинну», або «справедливу» в-сть товару. Ве-личину останньої він визначає витратами праці. Робочий час, який припадає на 1-у од. товару за умов такого поділу, і ста­новить його «істинну в-сть». Теорія грошей. Бере за основу прямий то-варообмін, а не гроші. Він вважає, що гро­ші вза-галі порушують природну рівновагу товарного об-міну відпо­відно до «істинної в-сті». Бачить у гро-шах джерело всіх нещасть товаровиробників. Єдина корисна ф-ція грошей — це полегшення обміну. Саме тому не має значення, який товар виконує ф-цію засобу обігу. Отже, золото і срібло можна замінити паперовими знаками.

Ек-ні ідеї Буагільбера сприйняли й розвинули да-лі фізіо­крати.

14. Ек-не вчення фізіократів.

Фізіократи  — французькі ек-сти 2-гої пол. XVIII ст., представники класичної ПЕ. Назва цієї науко-вої школи походить від грецьких слів «фізіс» — природа і «кратос» — влада.  Виступаючи проти мерканти­лізму, висували на 1-ий план аграрну проблему, розробили основи, хоча й суперечли-вої, проте прогресивної ре­форми, суть якої поля-гала в кап-ній реорганізації с-г. Основа вчення – чистий продукт. Казали, що багатство створюєть-ся у землеробстві і праця землеробства прод-на. Так досл-ня джерела багатства перенесли у сфе-ру В. Наукова обмеженість фізіократів полягала в тому, що прод-ною сферою вважалося лише зе-млеробство. Утворилась школа фізіократів нап-рикінці 50-х рокій-18ст. її представниками були: Франсуа Кене, Мерсьє де Ла Рів'єр, Жак Тюрбо.

Визнаним главою школи фізіократів був Ф.Кене. (1694-1774) Основний твір Кене – «Ек-на табли-ця». Фах і професійна діяльність Кене як лікаря визна-чили його методологічні підходи шодо досл-ня ек-них питань. Розглядав сус-во як жи-вий організм, розрізняв здоровий та хворий стан. Коли сус-во в здоровому стані – воно має рівно-вагу.  Кене зробив спробу показати стан рівнова-ги в своїй «Ек-ній таблиці» Великою заслугою є досл-ня ек-них процесів як природних, що мають свої внутрішні закономірності . Основою фізіокра-тів є теорія «чистого продукту». Чистий про-дукт – надлишок в-сті с-г продуктів над витрата-ми В. Пром-сть вважали безплідною тому, що тут не створюється чистий продукт, тобто відбуває-ться лише зміна форми багатства, але немає йо-го зростання. У землеробстві на відміну від пром-сті працює земля та природа. В «Ек-ній таблиці » вперше була спроба розглянути В як процес від-творення  і була встановлена класова структур-ра тогочасного сус-ва, в якій Кене виділив:

1 Прод-ний клас -  в землеробстві

2 Клас власників – монарх, церква, землевласни-ки

3 Безплідний – всі хто не зайняті в землеробстві, тому, що їх праця лише повертає витрати на В ні-чого не створюючи.

Кене проаналізував можливості простого відтво-рення, можливості реалізації сус-ого продукту, ек-ні зв’язки між класами. Це було значним внес-ком в ек-ну теорію тому, що  до Кене відтворення на макрорівні не досліджувалося. Послідовником і представником Ф. був А. Тюрго (1727-1781)

Ідеї Ф. одержали подальшого розв-ку, а теорети-чна сис-ма набула найбільш розвинутого вигля-ду. Твір – “Роздуми про створення та розподіл багатств”. Зар-пл – мінімум засобів для існуван-ня. Умова виникнення найманої праці – відокрем-лення виробника від землі як основного засобу В.

Чистий продукт – рез-т більшої прод-сті праці робітника в с-г.  Цінність зв’язана з кор-стю речі, суб’єктивна оцінка кор-сті. Капітал – нагромад-жена цінність, рухоме багатство (засоби В, гроші, предмети). Прибуток – самотійний вид доходу

Гроші – звичайний товар для полегшення обмі-ну. Будь-який товар може стати грошима. Тюрго був також практиком, намагався втілити в життя фізіократичні ідеї. Він був міністром фінансів Лю-довіка XVI Провів низку буржуазних реформ, що призвели до незадоволення знаті і краху фізіок-ратії.