38.Марксизм і сучасність

Визнаним вкладом в ек-ну науку є теорія реалізації Марк­са, яку було також сформульовано з позицій трудової теорії в-­ті. Маркс не наполягає на абсолюти-зації в-сних показників, він указує лише на те, що во-ни відображають тенденцію, котра є об'єктивною і, здійснюючись, спричиняє обов'язкові наслідки на ма-кроек-ому та мікроек-ому рівнях. Він пояснює приро-ду циклічності, криз надВ, визначає фази циклу, ана-лізує наслідки цих явищ. Усе це високо оцінюється сучасною ек-ною наукою.

Схеми реалізації сус-ого продукту, в яких відображе-но рух усіх частин в-сті створеного продукту, є знач-ним внеском у до­сл-ня проблеми пропорційності, то-бто рівноваги сус-ого В. Висновки, зроблені Марк-сом, узяли на озброєння не лише ортодоксальні марк-систи. Його теза про визначальну роль В засобів В і їхнього розподілу щодо В та розподілу предметів спож-я є вихідною для багатьох су­часних (особливо кейнсіанських) теорій.

На основі теоретичних абстракцій Маркс створив ши-року за­гальну картину кап-ого відтворення та його чинників. У межах теорії розширеного відтворення капіталу він зробив ряд ви­сновків стосовно нагромад-ження, його визначальної ролі та факто­рів, висновків, що є актуальними і сьогодні, коли йдеться про проб­леми ек-го зростання і його джерел, про роль ефекти-вного попиту та інвестицій.

Висновки з теорії будови капіталу, що розглядала зростання органічної будови капіталу як наслідок на-уково-технічного прогре­су й розв-ку прод-них сил, повторюються в сучасних неокла­сичних та кейнсіан-ських теоріях ек-ого зростання.

Маркс і його послідовники у своїх досл-нях відштов-хува­лись від трудової теорії в-сті, критикуючи теорію граничної кор-сті, теорію факторів В. Та в сучасному макро­ек-ому аналізі ці теорії посідають чільне місце саме тому, що марксистська трудова теорія в-сті не може бути базою для при­кладних досл-нь, не дає змо-ги простежити з допомогою к-с­них показників і зоб-разити у вигляді лінійних моделей процеси нагромад-ження, розподілу сус-ого продукту, ек-ого зро­стання, закономірності й фактори ціноутворення, тобто про-цес від­новлення ек-ної рівноваги.

У Маркса визн-ня в-сті легко пов'язується з визн-­ням ціни та доходів, оск грунтується на визнанні лише 1-го фактора В, а сучасна ек-на думка базується на ба-гатофакторному аналізі. Серед цих факторів — праця, капітал, зем­ля, під-цькі здібності. Тому в центрі досл-ня опиняєть­ся вже не в-сть, а ціна та її зміни під впливом змін у розв-ку факторів.

За кап-зму рух товарів відбувається не за взстю, а за ціна­ми, які постійно відхиляються від взсті. Сам Маркс визнав це у 3-ому томі «Капіталу», сформулю-вавши вчення про ціну В, у якому стверджував, що ціни формуються під впливом ін­ших, ніж в-сть, фак-торів, а в-сть є лише 1-єю з характерис­тик природи цін. Цю закономірність ураховує сучасна ек-на наука, яка позитивно сприймає висновки марксистської тео-рії цін, але досліджує фактори їх формування з пози-ції теорій граничної ко­р-сті та факторів В.

Теза про державну форму власності, що часто трапля-ється в Маркса, також є неоднозначною, адже він пи-сав, що бюрократія «має в своєму володінні державу, ...це і є її приватна власність». Розглядаючи державу як механізм диктату одного з класів сус-ва, Маркс звичайно мав на увазі, що її існування є тимчасовим, от­же, державна форма власності також є скоромину-щою.

Як бачимо, висновки Маркса щодо проблеми транс-формування сус-ва були неоднозначними, залишали великий простір для вибору форм соц-них перетво-рень та значну можливість для різ­номанітного їх тра-ктування. Однозначним і категоричним був лише вис-новок про об'єктивну необхідність цих перетворень. Ортодок­сальні послідовники марксизму тільки це і взяли на озброєння і зро­били все, аби втілити в жит-тя. Проте ідеї Маркса-політика виявили­ся значно менш життєздатними, ніж ідеї Маркса-ек-ста. Внесок марксистської ек-ної теорії в науку визнано ек-стами всіх поколінь і всіх наукових напрямків. Багатьма ас-пектами теоретико-ек-ної концепції, запропонованої Марксом, науковці корис­туються й досі, бо ця конце-пція є логічною, побудованою з допомо­гою методу, який базувався на принципах діалектичності та істо-ри­чності, поєднання теорії та практики, зіставлення та порівняння, використання статистики та моделю-вання. У багатьох випадках Маркс був провісником сучасних ек-них теорій. Тому маркси­стську ек-ну те-орію можна вважати плідним напрямком роз­в-ку ек-ної думки.