20. Еволюція класичної ПЕ в Англії і І-пол. ХІХ ст. Джеймс Міль, Н.Сеніор.

Нассау Сеніор (1790-1864) англієць, праці були присвячені проблемам грошового обігу та мето-дології ПЕ. Підтримував класичну традицію і мав власний погляд на природу деяких ек-них явищ. На відміну від Сміта він не ставив перед собою зав-ня побудови повної соц-ної філософії, а об-межував предмет ПЕ як науки вивчення приро-ди В та розподілу багатства, наслідуючи Рікардо та Мальтуса. Теорія в-сті Об’єктом досл-ня ПЕ є багатство, що виступає у вигляді речей, які мо-жуть обмінюватись або мають в-сть. Розрізняє 3 властивості речей: в-сть, кор-сть та обсяг пропо-зиції, кожна з яких по різному впливає на процес обміну, але в сукупності вони визначають цін-ність багатства. Гранична (спадна) кор-сть: існує межа задоволення потреб, що її може забезпе-чити товар відповідного типу, і задоволення швидко зменшується задовго до досягнення цієї межі. Формулюючи теорію в-сті, великого значе-ння надає кор-сті, але не можна вважати заснув-ником суб’єктивної теорії в-сті, окреслює проб-лему в цілому, не вдаючись до детального ана-лізу. 1-им чинником в-сті (цінності) він вважає кор-сть, тобто попит; 2-им – рівень доступності блага, його пропозиція. Критикує обмежене визн-ня в-сті Смітом та Рікардо, які зводять фак-тори в-сті лише до витрат праці. Він вважає, що трудова теорія в-сті звужує можливості пояснен-ня багатьох ек-них явищ.  Витрати В включають 2 елементи – працю та капітал. Визначає їх че-рез суб’єктивну категорію утримання, тобто жер-товності обох суб’єктів В – капіталіста та найма-ного робітника. Праця – це пожертва робітника, який втрачає свій час та спокій, а капітал – це пожертва капіталіста, який відмовляє собі в ра-дощах спож-ня й перетворює частину свого осо-бистого доходу на капітал. Утримання само по собі не створює багатства, але дає право на ви-нагороду як капіталісту (прибуток), так і робітни-кам (зар-пл). В-сть – синтез категорій мінової в-сті та ціни. Ціноутворення. Ціна товару – сума утримання капіталіста та робітника, сума капіта-лу та праці, або сума зар-плат та прибутків капі-таліста, які треба сплатити, щоб виробники про-довжували свою діяльність. Сума зар-плат та прибутків залежить від цін, що визначаються спі-ввідношенням попиту та пропозиції. Стверджує, що витрати В є лише регулятором цін, а остато-чне визн-ня їх залежить від попиту та пропозиції, але це лише за умов вільної конкуренції. Моно-полізація В визначає, який із 3-ох факторів (витрати, попит чи пропозиція) більше впливає на ціну. Ціна, визначена під впливом конкуренції між виробниками, є базовою на ринку. Але в рез-ті протистояння виробника і спож-ча ціна за-фіксується на рівні в-сті чи витрат В. Підійшов до визн-ня в-сті через витрати В, які фіксуються в ціні величинами утримання з боку спож-ча та виробника. Капітал.  Людську працю та природні ресурси він розглядав як первинні фактори В, 3-ім (вторинним) фактором є утримання. Капітал – це поєднання 3-х факторів: землі, праці та утри-мання. Природні  ресурси – це мат його напов-нення, а утримання – це відмова від його неви-робничого використання, праця ж – спосіб його зберігання та формування. Доходи. Теоретично обґрунтовував правомірність видів доходу: зар-пл, ренти, процента, а особливо – прибутку, який включає 2 види винагороди, а, отже, Сеніор розрізняє 2 види доходу капіталіста – під-кий (плата за працю) і процент (плата за капітал). У визн-ні ренти звернувся до монополії, як часто робив при поясненні суперечливих категорій. Отже, рента – залишок, різниця між ціною і в-стю В, яка привласнюється завдяки повній або част-ковій монополії, не зв’язана з жертовністю, тобто із власними зусиллями. Висвітлив положення про взаємозв’язки прибутку, процента і зар-пл. Основою зростання В є прибуток, який перство-рюється на заощадження, а згодом – на витрати В.Тому зростання прибутку й зар-пл залежить від утримання капіталіста. Оск з часом ціни зафі-ксовуються на рівні витрат В, то зар-пл відпові-дає витратам праці, і її формування залежить від розмірів прибутку капіталіста. Теорія гро-шей. Гроші є товаром, який набрав особливої форми в процесі еволюції обміну. Основне їх призначення – обслуговувати кредит, оск гроші є виразником в-сті, універсальним засобом обмі-ну, універсальним вимірювачем в-сті, що робить можливим майбутні платежі.  Вважав, що лише держава має здійснювати емісію, що контролю-вати в-сть паперових грошей через формування податкової сис-ми та підтримання постійного співвідношення з міжнародними обмінними кур-сами.

Джеймс Мілль(1773-1836) в своїх теоріях відш-товхувався від потреб дійсності, базувався на фактах. “Історія Британської Індії”(1817) та ”Еле-менти ПЕ”. Суворо дотримувався доктрини Рікад-ро, але вніс деякі доповнення. Теорія в-сті Як і Рікардо, не бачить різниці між в-стю та ціною В. Праця та капітал є різнорідними учасниками ви-робничого процесу, бо капітал – це колишня на-громаджена, уречевлена праця, що також є дже-релом в-сті, створює її. Трудове походження в-сті пояснював, що не праця обмінюється на капітал, а товар на товар. Робітник і капіталіст спочатку виступають співвласниками ще не створеного то-вару, 1-а частина якого належить капіталісту, який авансує капітал, а інша – робітнику, що ава-нсує власну працю, тобто продає її капіталісту за зар-пл, тобто за грошовий еквівалент, що буде відшкодований капіталістом після реалізації час-тини товару, створеного живою працею. Зар-пл. Міль є прихильником теорії фонду зар-пл, який формується за рахунок авансованої частки капі-талу, яка призначена на придбання праці, тому середня зар-пл залежить від розмірів цієї частки та к-ті зайнятих. Прибуток. У процесі розподілу 2-гу частину в-сті товару отримує капіталіст у виг-ляді доходу, що містить у собі прибуток – продукт функня капіталу. Прибуток і зар-пл протистоять один одному як рез-т 2-х форм праці і виконують різні ф-ції: прибуток використовується для від-творення уречевленої, а зар-пл – живої праці. Рента утворюється без участі землевласника, є наслідком ціноутворення, і тим вища, чим більше перешкод існує на шляху до обробітку земель, і вказує, що землевласнику вигідно створювати ці перешкоди. Теорія грошей. К-ть грошей у обігу має важливе значення для стабільності ек-ого розв-ку. Вказував на закономірні наслідки збіль-шення к-ті грошей у обігу – зростання цін, падіння в-сті паперових грошей, дестабілізація В. Описав згубні для В наслідки інфляції, зазначив, що з-ни грошового обігу діють на всьому ринковому прос-торі однаково, а інфляція в 1-ій країні може спро-вокувати інфляцію в інших. Мілль погоджувався з теорією народонаселення та ренти Мальтуса.