72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.

Кейнсіанство як напрям ек-ної думки відвграло важливу роль у розв-ку західної ек-ної теорії. Во-но зробило спробу відповісти на ряд важливих питань, що виникли у зв’язку з кризовим станом кап-ого госп-ня у 30-х роках. Кейнс вказав на ряд слабких сторін буржуазної екон. науки свого ча-су, звернувши увагу на такі сторони кап-ної дія-льності, які раніше ігнорувалися ек-стами; зробив спробу внести нові елементи в аналіз кап-ної ек-ки, наблизив екон. науку до потреб госп-ого розв-ку, відшукав нові тенденції у розв-ку кап-зму та обгрунтував необхідність участі держави в екон. житті. Ідеї Кейнса беруться на озброєння керівни-ми органами кап-них країн. Особливо це стосує-ться теорії нац-ого доходу, теорії циклу, теорії зростання. Саме від теорії Кейнса бере свій по-чаток широке впровад- ження у життя державно-го регулювання ек-ки. Помітне місце кейнсіанство займало в екон. теорії та практиці США. У період Нового курсу були запозичені ряд заходів з запа-сів кейнсіанства: організація сус-но-громадських робіт, фінансування держ. будівництва ряду госп-ких об’єктів, курс на дефіцитне фінансування, ряд заходів для забезпечення планового розв-ку ек-ки.

До початку 60-х років головним мотивом для зді-йснення заходів екон. політики була загроза кри-зи або криза. Це було поштовхом для прийняття заходів, спрямованих на стимулювання зростан-ня ек-ки. Кейнс мало приділив проблемі циклу, його концепція позначилася на розробці теорії цього питання і на спрямування так званих анти-циклічних заходів. Метою є послабленння його сили і пом’якшення руйнівних наслідків для ек-ки. Америк. ек-сти та політичні діячі у боротьбі проти криз розраховували на автоматичне застосуван-ня податкової та бюджетної політики для врегу-лювання циклу.

Досвід 2-ої пол. 50-х років показав, що антикри-зові заходи не забезпечують тривалого піднесен-ня, високих та стійких темпів екон. зростання. Не-обхідно сконцентрувати увагу на заходах щодо стимулювання зростання, які одночасно спрямо-вані і проти криз. Основний вплив на ек-стів, що створили концепцію зростання, якою керувався америк. уряд, здійснило неокейнсіанство, теорії екон. зростання та праці самого Кейнса. Необхід-ність стимулювання ек-ки обумовлювалися наяв-ністю та величиною розриву між потенціальним та реальним ВНП. Екон. політика у 1-ій пол. 60-х років була спрямована на досягнення зниження безробіття до рівня 4% робочої сили, забезпече-ння щорічного реального екон. зростання темпа-ми не менш ніж 4% та щорічного збільшення ВНП приблизно на 50 млрд доларів у цінах того періоду.

На межі 70-х років важливе місце в екон. намірах уряду зайняла проблема контролювання інфля-ції. Кейнсіанські ідеї все більше проникають у госп-ке життя Німеччини. В середині 60-х років тут проявилися ознаки екон. кризи. Уряд почав вживати антикризові заходи, використовуючи де-фіцитне фінансування, помірну інфляцію, манев-рування ставкою відсотка. Панівним напрямом екон. думки Німеччини стає синтез неолібераліз-му з кейнсіанством, з визначенням необхідності держ. регулювання ек-ки.

Кейнсіанські концепції використовувались і в ін. кап-них країнах, зокрема на батьківщині її автора – Великобританії. Тут була опублікована урядова Біла книга “Політика у сфері зайнятості”. У ній підкреслювалась необхідність вживати заходи для забезпечення максимального використання трудових ресурсів, досягається шляхом підтри-мування на високому рівні урядових видатків з метою забезпечення попиту. Були здійснені ши-рокі заходи з метою переведення під контроль держави ряду галузей госп-ва.

На рубежі 70-80-х років кейнсіанська теорія  і зас-нована на ній концепція держ. регулювання ек-ки зазнали серйозних випробувань. Глибока світова криза 1974-1975 рр. показала слабкість і уразли-вість практичних рекомендацій кейнсіанства. Кризу пережила концепція широкого держ. регу-лювання ек-ки.

Кейнсіанство і його модифіковані версії – неокей-нсіанство та посткейнсіанство – не дали тих рез-тів, на які вони розраховували. Заходи держави, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та гармонійних темпів розв-ку, виявилися марними.

Нині кейнсіанство як теоретична сис-ма і як кон-цепція екон. політики втратило минулі позиції і з багатьох питань знаходиться в опозиції до пану-ючої за сучасних умов консервативної ортодоксії. Але кейнсіанська школа створила сис-му катего-рій та взаємозв’язків, без яких сьогодні нав-ряд чи можна уявити екон. теорію і екон. політику Заходу.