26. критичний напрям в ПЕ. Ек-ні погляди  С. Сісмоді.

Початок 19ст. ознаменувався бурхливим розв-ком кап-зму, що був прискорений пром-мим пере-воротом. Розв-к кап-них відносин супроводжува-вся занепадом і розкладом дрібного В, майновим розшаруванням і зубожінням значної частини населення. Кап-ну ек-ку починають розхристува-ти ек-ні кризи. Ідеї класиків ек-ого лібералізму щодо гармонії приватних і сус-них інтересів не пі-дтверджувались у реальному житті. За цих умов учні й послідовники класиків виступають з крити-кою кап-зму і класичної ПЕ.

Жан Шарль Леонард Сімонд де Сісмонді (1773-1842) Праці: "Про комерційне багатство, або Про принципи ПЕ в їхньому застосуванні до торгового законодавства", "Нові начала ПЕ, або Про багатства в його відношенні до народонасе-лення".

Він заперечує класичне визн-ня предмета  й ме-тоду ПЕ. Предметом ПЕ вважає "мат добробут людей, оск. він залежить від держави". Ек-ні про-цеси намагався дослідити як такі, що регулюють-ся державою. Його цікавить, як уряд повинен сприяти В й розподілу. ПЕ перетворюється у ньо-го з науки, що вивчає причинні зв`язки явищ, на найку, що визначає етичні норми госп-кої діяль-ності людей. Застосовувати також  інші методи досл-ня. Критикує  абстрактний метод класики, іг-норування ними  конкретно-історичних обставин. Ставить в центр своїх досл-нь становище люди-ни, наголошує на необхідності всебічного вивчен-ня  історичного розв-ку країни, де ця людина жи-ве. Відтак його можна вважати попередником іс-торичної школи. Виступає з безкомпромісною критикою кап-зму. Звернув увагу на тяжке і без-правне життя робітників. Спостерігаючи кап-не сус-во, він бачить формування 2-х абсолютно протилежних класів - робітників і власників - або багатіїв і бідників. Свободна конкуренція посилює цей процес. Саме вона призводить до руйнуван-ня дрібного В, тобто до відокремлення власності від праці. У цьому відокремленні вбачає головну небезпеку, оск. цей процес відбувається не лише в  пром-ті, а охоплює й с-г, деформується велика земельна власність і селяни  перетворюються на с-г робітників. Отже, Сісмонді вперше поставив питання, яких ПЕ раніше не розглядала. Він про-голосив протилежність інтересів багатих і бідних, що посилюватиметься із розв-ком В. Він розроб-ляє проект реформування кап-зму. Якщо розв-ток В за умов конкурентної боротьби посилює не-рівність у сус-ві, призводить до загострення супе-речностей, то немає сенсу дотримуватись ідеї ек-ого лібералізму, що її пропагували  класики. Дер-жава має  втручатися в ек-не життя. Передовсім треба відновити поєднання праці та власності. Для цього він пропонує поділити В між дрібними власниками, повернутись до дрібного В і в  с-г, і в пром-ті. Однак шляхів реального здійснення цієї програми він не тільки не запропонував, а й не бачив. Він був проти радикальних реформ, ог-олошує себе противником комунізму, а його соц-ні вимоги обежуються необхідністю запровад-ження робітничого законодавства.

Теорія в-сті, капіталу і доходів.  Вважав, що праця є єдиним джерелом багатства. В нього не-має визначення субстанції в-сті. Мінова в-сть то-вару визн-ся витратами праці на його В. Викорис-товує теорію в-сті здебільшого для того, щоб провести чітке розмежування між трудовими і не-трудовими доходами, підкреслити експлуататор-ський хар-р останніх. Капітал трактує як вироб-чи запаси, переважнго як засоби В. Видляє основ-ний і оборотний капітал. Нагромадження капіталу зв`язує з ощадливістю. Прибуток визначає як від-рахування від продукту праці робітника, підкрес-люючи його експлуатарську природу. Зар-пл і факторів, що її визн-ть, він спецально не дослід-жував, але ставить її у залежність від нагромад-ження капіталу і зростання народу населення. Ренту він розглядає як винагороду природи за виробничу діяльність. Критично ставився до тези Рікардо про те, що гірші землі ренти не дають.

Теорія відтворення і кризи. Метою кап-ого В називає спож-ня, а суперечність між В і спож-ням є основною суперечністю кап-зму. Такої супереч-ності не існує в ізольованому госп-ві Робінзона, не існує її у дрібному товарному госп-ві. Супереч-ність між В і спож-ням за умов кап-зму проявляє-ться у труднощах збуту товарів, у кризах. Вва-жає, що товари купуються на доходи. Звівши в-сть до суми доходів, він робить рацівника. Висно-вок, що для реалізації всіх виготовлених товарів необхідно, щоб В відповідало доходам сус-ва. Зменшення доходів відповідно зменшить попит на товари, і частина їх залишиться нереалізова-ною. З розв-ком кап-зму звужується внутрішній ринок. Зменшується дохід робітників, тому що частина їх витискується з В машинами, а зайня-тим у В капіталісти намагаються платити якомога менше. Не зростає ринок і за рахунок попиту з боку капіталістів, які частини свого доходу, що її мали б використати на спож-ня, нагромаджують. За цих обставин усе більшу й більшу частину сус-ого продукту стає неможливо реалізувати на внутрішньому ринку. Зовнішні ринки у зв`язку з розв-ком кап-зму в інших країнах також звужую-ться. До кап-зму такої проблеми не існувало, то-му що була велика маса спож-чів - дрібних това-ровиробників.  Але кап-зм руйнує дрібне В, зву-жуючи тим самим  внутрішній ринок. Він пород-жує загальне надВ, а відтак і кризи. Кризи - це рез-т внутрішніх суперечностей кап-зму,  рез-т загального надВ і відповідно недоспож-ня, а не диспропорцій в окремих галузях. Трактує кризи кап-зму як перманентні, що взагалі  унеможлив-люють його розв-к. Теорія відтворення має назву теорії " третіх осіб", оск кап-не В для реалізаціїї продукту не може обмежитись робітниками і капі-талістами, а потребує ще й наявності дрібних ви-робників.

Ідеї Сісмонді хоч і не мали великого впливу на  сучасників, проте сприяли певною мірою розви-ткові 3-х напрямків ек-ної думки. Його симпатії до робітничого класу, критику кап-зну сприйняли представники соц-них учень, а ідеї щодо предме-ту і методу ПЕ - представники історичної школи.  Його заклик до втручання держави в ек-не життя, критика ролі особистого інтересу як єдиної спону-кальної  сили ек-ного розв-ку започаткували кри-тичне ставлення до ек-ного лібералізму.