65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у ХХ ст. та їх еволюція.

Сучасна західна ек-на теорія хар-ся неоднорідні-стю, наявністю багатьох напрямків, шкіл, течій. Така різноманітність є наслідком розбіжностей у визначенні предмета досл-ня й теоретичного трактування ек-них явищ, методу вивчення, з'я-сування основних способів впливу на соц-но-ек­-ні процеси та ролі держави у їх здійсненні. У сучасній ек-ній теорії видокремлюють 3 основні напрямки: неокласичний, кейнсіанство та інституціонально-соц-ий.

Основа неокласичного напрямку - принцип нев-тручання держави в ек-ку. Прихильники цього на-прямку вважа­ють, що вільна ринкова ек-ка («дос-коналий» ринок) без будь-якого зовнішнього втручання досягає ефективної алокації ресурсів. Можливість вільного вступу в обмінні відносини забезпечує досяг­нення на ринку стану рівноваги, тобто такої ситуації, коли за існую­чих у кожний конкретний момент цін величина попиту на кож-ний із створюваних в ек-ці товарів = величині йо-го пропози­ції. Ця рівновага хар-ся тим, що жоден з агентів уже не може виграти в рез-ті нових об-мінних операцій (на конкурентному ринку в пов-ній мірі реалізується потенціал відно­син вільного обміну і кінцева ринкова рівновага є ефективною) Втру­чання ж держави у відносини, що формують-ся на засаді вільної рин­кової взаємодії ек-них су-б'єктів, може спричинити порушення рівноваги, зниження ек-ної ефективності. Тому неокласики ви­ступають за свободу приватного під-тва, рин-кових сил. Об'єктом досл-ня - ринок, ринкова ек-ка (її статична модель, яка розглядається на рівні взаємодії окремих спож-чів та фірм. У нео-класичній моделі передбачається, що індивіди поводять себе раціонально і прагнуть максимі-зації власного добробуту, а метою фірм є мак-симізація прибутку, причому і фірми, і індивіди можуть без будь-яких перешкод вступати 1-н з 1-м у різні ек-ні відносини. Фундаментальною ос-новою неокласичного напрямку є теорія гранич-ної кор-сті та граничної прод-сті, їхніми ав­торами створено солідний математичний інструментарій, який з ус­піхом використовується для к-ного ана-лізу ек-них явищ. У цей же час зароджується інституціоналізм, прихильники якого в основу досл-ня беруть позае­к-ні фактори.

7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.

1-им проявом ек-них ідей буржуазного сус-ва став меркантилізм. У Зах. Європі він зародився вже у XV ст., але ве­ликого поширення набув у XVII ст. Головна передумова появи меркантиліз-му - розклад феодалізму та зародження кап-зму.

Прискорило розв-к кап-ого В ви­никнення світово-го ринку. (зі здійсненням великих географічних відкриттів XV — XVI ст). Після відкриття Америки й морського шляху навколо Африки почалося не-бувале пожвавлення зовнішньої торгівлі країн Зах. Європи. Меркантилізм відображав інтереси торгової буржуазії.

У центрі уваги мерканти­лістів опиняється «поро-дження» грошей гро­шима. Предмет досл-ня – сфера обігу. На­віть сам термін «меркантилізм», що виник у XVII ст., походить від італійського слова купець. Метод досл-ня — збирання й опи-сування реальних фактів та часткова їх класифі-кація, тобто вони прямують від конкретного до абстракт­ного.

Ідеологію меркантилізму розкривають такі го-ловні поло­ження:1). багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах, тобто багатство — це не що інше, як на-громадження грошей; 2). В створює потрібні пе-редумови для утворення багатства, а тому пот-ребує постійного заохочення й розвитку; 3). Без-посереднім джерелом багатства є сфера обігу, тобто сфера, де продукти перетворюються на гроші; 4). сфера обігу є водночас і джерелом при-бутку, що утво­рюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі; 5). не будь-який обіг товарів і грошей є джерелом бага-тства - джерелом багатства є лише зовнішня тор-гівля; 6). ба­ланс зовнішньої торгівлі має бути ак-тивним, тобто треба менше ку­пувати в іноземців і більше їм продавати (проте щодо розуміння ак-тивного балансу погляди ранніх та пізніх меркан-тилістів дуже рі­знилися).

Конкретна меркантилістська політика і теорія пройшли 2 етапи у своєму розв-ку. Це ранній ме-ркантилізм, (монетарна система), і розвинутий мерканти­лізм (мануфактурний).

Ранній виник іще до епохи великих географічних відкриттів. Представники - Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії. Ранній мерка-нтилізм грунтувався на теорії грошо­вого балансу, яка мала 2 зав-ня: по-1-е, залучити в країну яко-мога більше грошей з-за кордону; по-2-е — збе-регти гроші в самій цій країні. Відтак поставала вимога якнайменшого ви­трачання і якнайбільшо-го нагромадження грошей у країні з одночас­ною забороною їх вивезення.

Мануфактурний до­сяг свого розквіту у XVII ст. Представниками - Томас Мен у Англії, Антуан Монкретьєн у Франції, Антоніо Сєрра в Італії. Виникла власне сис-ма меркантилізму, для якої хар-рною є теорія торгового балансу. Пізні мер-кантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошо-вого обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм зав-ням забезпечення активного торгового саль­до.

Отже, в центрі уваги всіх меркантилістів була проблема збага­чення країни. У головному й ран-ні, і пізні меркантилісти єдині — основою основ всієї системи їхніх поглядів було уявлення, що єди­ним справжнім багатством країни є гроші. Всі меркантилісти виступають на захист максималь-ного нагромадження грошей. Основна відмінність полягала у різних поглядах на суть ак­тивного балансу.