5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.

Могутність Стародавнього Риму зв'язано зі зміц-ненням і роз­квітом античного способу В, за якого основними відно­синами були відносини рабів і рабовласників. Цент­ральне місце серед соц-но-ек-них проблем Стародавнього Риму займали проблеми рабства й аграрні проблеми, особливо пи­тання раціональної організації рабовласниць-ких госп-в. Саме вони насамперед знайшли відо-браження в з-нах, аграрних проек­тах, спеціаль-них творах, які є важливими джерелами з історії ек-ної думки.

Катон написав трактат «Землеробство», він уза-гальнює досвід і містить практич­ні рекомендації щодо ведення натурального рабовласницького гос­п-ва з певною ринковою орієнтацією. Вважав землеробство за найпочесніше й найшляхетніше заняття. Зразкове госп-во — це переважно само-забезпечуване натуральне госп-во, власник яко-го купує лише те, чого не можна виробити у вла-сному маєтку, а продає тіль­ки надлишки. Не на-даючи великого значення засобам В, виняткову увагу приділяє рабам і організації їхньої праці.

Брати Гракхи Тіберій і Гай пропонували аграрні реформи. Вони полягали по-1-е, у відновленні та зміцненні дрібного землеволодіння; по-2-е, у по-верненні зубожілих дрібних виробників до госп-кої діяльності; по-3-є, у обмеженні розмірів земе-ль­них ділянок, що можуть бути у розпорядженні 1-ого господаря (однієї родини).

 Також аграрні проблеми досліджував Варрон. . Називав 2 цілі, досягнення яких мають прагнути землевлас­ники — користь і задоволення.  Дохід-ність маєтку визначається його агрокультурою, але передовсім — властивостями грунту. . Визн-аючи вплив ринку на організацію госп-ва, визнав-ав потребу його ринкової орієнтації. Вважає рабів «знаряддями, що говорять».

Колумелла розглядає античне с-г в період кризи рабовласництва. Головну причину цього занепа-ду справедливо бачить у недоліках госп-ня, наса-мперед через недбале ставлення рабів до праці. Узагальнивши тогочасну с-г практику, він запро-понував цілу сис-му заходів для раціональнішої організації рабовласницького госп-ва.

6.Ек-на думка Середньовіччя.

Після падіння Римської імперії (V ст.) починаєть-ся до­ба середньовіччя, що триває аж до XVII ст. Ек-ка цього періоду була переважно аграрною, панувало натуральне госп-во. Мис­лення серед-ньовічної людини мало теологічний хар-р. Ек-на думка ще не відокремилась у самостійну галузь знань. Цей про­цес почався лише в період пізньо-го середньовіччя (XVI — XVII ст.). Те, що можна розглядати як прояви ек-ної думки, просякнуто духом практицизму. Середньовічні трактати міс-тять численні конк­ретні госп-кі поради, різномані-тні практичні рекомендації, але надто мало тео-ретичних узагальнень і спроб осмислення ек-­них процесів та явищ. У добу не лише раннього (V — Х ст.), а й на­віть класичного середньовіччя (XI — XV ст.) так і не з'явилося жод­них теоретичних творів з ек-них питань. Основними джерелами ек-ної думки середньовічного сус-ва є юри­дичні кодекси й церковні пам'ятки. Ек-ні уявлення наро-дних мас відбилися в різних «єресях» та ек-них вимогах селянських повстань. Відмітна риса ек-ної думки Сходу в середні віки полягала в тім, що вона приділяла увагу власне тим самим проб-лемам, що і в давні часи, насамперед питанням управління країною, організації с-г як головної галузі ек-ки, ремесла й торгівлі як допоміжних.

Твори: Коран, твори Ібн Хальдуна

У  Західній Європі в добу раннього середньовіч­чя під впливом християнства висловлюються ідеї про рівність лю­дей перед Богом, про працю як єдине джерело існування, про необ­хідність діли-тися майном з бідними.

Твори: “Салічна правда” “Капітулярій про вілли” твори Фоми Авінського, “Руська Правда” “Повість времєнних літ”