2. Економічно-активне населення, трудові ресурси та трудовий потенціал. Склад трудових ресурсів. Баланс трудових ресурсів.

Населення — це сукупність людей, що проживають на визначеній території (в країні, області, місті, районі, селі тощо). Нерідко в цьому ж розумінні в соціально-економічній літературі використовується поняття "народонаселення". Населення - це всі люди незалежно від їхніх характеристик, тобто це найширше поняття для означення людських ресурсів (рис.1).

 

Поділ за методикою МОП
Економічно активне населення (всі, хто працює або активно шукає роботу)		Економічно неактивне населення		Населення молодше 15 і старше 70 років
Зайняті	Безробітні
Поділ за традиційною методикою за традиційною методикою
Трудові ресурси (працездатне населення в працездатному віці + працюючі підлітки + працюючі інваліди + працюючі пенсіонери - непрацюючі пільгові пенсіонери)			Населення, що не належить до трудових ресурсів (діти та непрацюючі пенсіонери, в тому числі пільгові, підлітки, інваліди)

 

Рис. 1. Варіанти класифікації населення в економіці праці

МОП (Міжнародна організація праці) - спеціалізована установа (нині працює при Організації Об'єднаних Напій (ООЮ), утворена в 1919 р., що проголосила своєю мстою вивчення і покращання умов праці та життя трудящих шляхом вироблення конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавства. Місце перебування - Женева.

Разом з тим населення - це те джерело, той "матеріал", з якого утворюються всі інші групування людей (наприклад, ті, що в економіці праці позначаються економічно активним населенням, трудовими ресурсами). Тому вивчення чисельності, складу і динаміки населення (це є предметом дослідження науки демографії) надзвичайно важливе і для економіки праці. Економісти розглядають населення як джерело ресурсів для праці, як носія певних економічних відносин і, що дуже важливо, як споживача, що формує попит.

Чисельність, склад і показники природного руху населення України наведені в табл. 1.

Таблиця 1. Чисельність, склад і показники природного руху населення України

 

Показник	1992	1996	1997	1998	2000	2001
Чисельність населення, млн. осіб	52,1	51,3	50,9	50,5	49,5	48,7
в тому числі, %: • за віком
працездатного віку	55,7	55,9	56,0	56,1	57,2	57,9
Молодші	22,8	21,5	21,1	20,7	19,4	18,7
Старші	21,5	22,6	22,9	23,2	23,4	23,4
• за статтю
Чоловіки	46,5	46,6	46,6	46,5	46,5	46,5
Жінки	53,5	53,4	53,4	53,5	53,5	53,5
• за місцем проживання, %
міське населення	67,6	67,8	67,8	67,9	68,0	68,0
сільське населення	32,4	32,2	32,2	32,1	32,0	32,0
Кількість, тис. осіб
• народжених	596,8	467,2	442,6	419,2	385,1	376,5
• померлих	697,1	776,7	754,2	719,9	758,1	746,0
Природний приріст, тис. осіб на 1000 населення	-100,3	-309,5	-311,6	-300,7	-373,0	-369,5
• кількість народжених	11,4	9,1	8,7	8,3	7,8	7,7
• кількість померлих	13,4	15,2	14,9	14,3	15,3	15,3
• природний приріст	-2,0	-6,1	-6,2	-6,0	-7,5	-7,6

 

З даних таблиці бачимо, що чисельність населення України постійно скорочується (приблизно на 0,4 млн. осіб щорічно, починаючи з 1994 р.). Це скорочення викликане, з одного боку, зменшенням чисельності народжених і збільшенням кількості померлих (щорічне природне зменшення населення дорівнює приблизно в останні 2 роки 370 тис. осіб), а з іншого - від'ємним сальдо зовнішньої міграції (майже 100 тис. осіб щорічно). Ці дві причини обумовили дуже значне зменшення чисельності населення України за останнє десятиріччя. Інший тривожний показник у динаміці населення - збільшення частки людей пенсійного віку і зменшення частки молоді, що показує процеси старіння населення і зменшує джерела ресурсів для праці.

Міжнародною організацією праці рекомендована система класифікації, у відповідності з якою населення поділяється на економічно активне і економічно неактивне.

Економічно активне населення, або робоча сила у відповідності з методикою МОП, - це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою відносять чітко визначені групи людей.

Зайняті економічною діяльністю — це особи у віці 15 - 70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали протягом тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві - не менше 30 годин) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

Безробітні у визначенні МОП - це особи у віці 15 - 70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів. До цієї категорії відносяться також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

Економічно неактивне населення за методикою МОП - це особи у віці 15 - 70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До цієї категорії належать:

• учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;

• особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах;

• особи, що одержують пенсії за інвалідністю;

• особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;

• особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання;

• інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

У вітчизняній економічній літературі, статистичному обліку, державному регулюванні економіки для означення людських ресурсів використовується термін трудові ресурси, що виник в перші роки радянської влади для потреб централізованого управління.

Трудові ресурси - це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.

З цього визначення виходить, що трудові ресурси включають в себе як реальних працівників, що вже зайняті в економіці країни, так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати.

Щоб кількісно визначити межі трудових ресурсів, потрібно уяснити поняття "працездатне населення", "працездатний вік".

Працездатний вік визначається системою законодавчих актів. Нині в Україні працездатним віком вважається для жінок 16 - 54 роки, для чоловіків - 16 - 59 років включно. Нижня межа працездатного віку передбачає, що до початку трудової діяльності людина повинна здобути певний рівень фізичного та розумового розвитку, для чого потрібен час (мінімум перші 16 років життя). Верхня межа працездатного віку показує думку суспільства про те, в якому віці людина може претендувати на соціальну допомогу по старості. Для деяких видів трудової діяльності, що пов'язані з роботою у несприятливих умовах праці або вимагають від працівника якостей, що з віком помітно зменшуються (наприклад, спорт, балет), пенсійний вік настає раніше на 5-10 років, а інколи і більше. Такі люди звуться пільговими пенсіонерами. Найчастіше вони продовжують працювати і залишаються в складі трудових ресурсів.

Слід зазначити, що в багатьох розвинених країнах законодавче встановлена верхня межа працездатного віку на 5 - 10 років вища, ніж в Україні, але і середня тривалість життя там значно перевищує аналогічні показники нашої країни. Часто застосовується нижча межа пенсійного віку для жінок, хоча всюди середня тривалість життя чоловіків значно менша, ніж жінок.

Все сказане стосується працездатних, тобто людей, фізично і психічно досить здорових для того, щоб працювати. На жаль в кожному суспільстві є значний прошарок людей, не досить здорових для цього. Тобто є люди непрацездатні, хоча їхній вік працездатний. Такі люди одержують статус інвалідів першої або другої групи, що дає їм право на отримання пенсії незалежно від віку. Кількість і частка інвалідів серед населення країни складається під впливом комплексу умов, від яких залежить здоров'я. Величезне значення мають екологічна ситуація, рівень матеріального добробуту (якість харчування, витрата життєвих сил на роботі), доступність і якість медичного обслуговування, безпечність умов праці тощо. Не потрібно бути експертом, щоб констатувати значне погіршення всіх цих умов для абсолютної більшості населення України в останнє десятиріччя. Відповідно і кількість пенсіонерів за інвалідністю зросла з 1352 тис. осіб на початок 1986 р. до 2033 тис. осіб на початок 2002 р., тобто на 65%.

Слід сказати, що одним з принципів цивілізованого гуманного суспільства є створення умов для трудової самореалізації інвалідів. Наша держава зобов'язує роботодавців до 5% робочих місць виділяти для осіб з обмеженою конкурентоспроможністю на ринку праці (в тому числі інвалідів), однак на практиці проблеми працевлаштування інвалідів вирішуються дуже важко в результаті чого інваліди складають значну частку економічно неактивного населення. Майбутня динаміка чисельності непрацюючих інвалідів передусім залежить від покращання життя (і, відповідно, здоров'я) людей, а також від пристосування технології виробництва до працівника. Тенденцією економічно розвинених країн є зменшення частки непрацюючих інвалідів серед населення працездатного віку.

Разом з тим серед людей непрацездатного віку є чимала частка працездатних і бажаючих працювати. Працівників, молодших працездатного віку, звичайно називають працюючими підлітками, а старших - працюючими пенсіонерами. Історичний досвід переконливо доводить, що кількість працівників цих категорій обернено пропорційна рівню добробуту населення. У підлітків і пенсіонерів нижчі вимоги і до змісту праці, й до рівня її оплати, тому вони нерідко знаходять місце роботи навіть в умовах високого безробіття і беруть на свої плечі обов'язок утримання інших (часто працездатних, але безробітних) членів сім'ї. Тому в наш час зростає і кількість, і частка працюючих підлітків та пенсіонерів. Однак заради справедливості потрібно сказати, що додатковий заробіток є далеко не єдиною причиною трудової активності, особливо пенсіонерів. Певне значення має також бажаний і звичний ("молодий") спосіб життя, бажання бути в колективі, почуватися потрібним тощо. Як висновок зазначимо, що праця підлітків і пенсіонерів може приносити користь і їм самим, і економіці в цілому. Проте з урахуванням особливостей віку ця праця повинна бути організована (передусім державою) так, щоб не завдавати шкоди їхньому здоров'ю і не заважати працевлаштуванню молоді.

Таким чином, ми підійшли до кількісного визначення поняття "трудові ресурси". Вони складаються з населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів та пільгових пенсіонерів, і працюючих в економіці країни осіб молодших та старших працездатного віку.

Як бачимо, в економічній літературі використовуються різні показники для означення людських ресурсів. В табл. 2 наведені кількісні характеристики цих показників та їхніх складових. Важливо чітко уяснити їх смислове навантаження та межі використання. Поняття "трудові ресурси" ширше, ніж поняття "економічно активне населення", оскільки включає ще і працездатних непрацюючих людей та тих, що навчаються з відривом від виробництва. Реально за поняттям "трудові ресурси" стоїть чисельність населення, яке можна примусити працювати, тобто яке фізично здатне працювати. Поняття ж "економічно активне населення" - це та реальна частина трудових ресурсів, що добровільно працює або хоче працювати. Оскільки Україна обрала курс на побудову вільного демократичного суспільства, і в її Конституції проголошена заборона примусової праці, поняття "трудові ресурси" поступово втрачає своє економічне значення. Адже ресурсами можна називати лише реальні джерела задоволення потреби (в даному випадку - потреби в робочій силі). Тому нелогічно називати трудовими ресурсами ту частину населення, яку можна залучити до праці лише насильно. Реальними ж людськими ресурсами для праці (і це визнано на міжнародному рівні) є економічне активне або трудоактивне населення. Однак і поняття "трудові ресурси" має право на існування, оскільки показує максимально можливу (за екстремальних умов) кількість трудоактивного населення.

Таблиця 2. Кількісні характеристики людських ресурсів України

 

Показник	Рік
	1995		1998		2000		2001
	тис. осіб	%	тис. осіб	%	тис. осіб	%	тис. осіб	%
1. Все населення у віці  15-70 років	37672,1	100	36649,2	100	36402,7	100	36283,9	100
1.1. Економічно активне,	25562,1	67,9	25935,5	70,8	23127,4	63,5	22755,0	62,7
в тому числі: зайняті	24125,1	64,0	22998,4	62,7	20419,8	56,1	20238,1	55,8
безробітні	1437,0	3,9	2937,1	8,1	2707,6	7,4	2516,9	6,9
1.2.Економічно неактивне	12110,0	32,1	10713,7	29,2	13275,3	36,5	13528,9	37,3
2. Трудові ресурси в тому числі:	29929,8	100	29918,3	100	29961,1	100	…	…
у працездатному віці	27392,1	91,5	27291,9	91,2	27426,2	91,539	…	…
молодші	12,2	0,04	3,9	0,01	1,2	0,004	…	…
старші	2545,5	8,5	2622,5	8,8	2533,7	8,457	…	…

 

Баланс трудових ресурсів характеризує формування та розподіл трудових ресурсів. Він складається по Україні, областях, великих містах за рік.

Баланс включає дві частини:

- ресурсну;

- розподільну.

У ресурсної частини відображені чисельність та склад трудових ресурсів.

У розподільній – їх розподіл по видах зайнятості, сферах та галузях народного господарства.

В залежності від зайнятості у народному господарстві, у складі трудових ресурсів виділяють такі категорії:

1. Зайняті в народному господарстві, у тому числі:

а) у державних, колективних підприємствах та установах;

б) у суспільному господарстві, у селянських господарствах;

в) у приватних малих підприємствах;

г) зайняті індивідуальною трудовою діяльністю.

2. Учні у працездатному віці, які навчаються з відривом від виробництва.

3. Військовослужбовці.

4. Особи у працездатному віці, які зайняті в особистому підсобному та домашньому господарстві.

5. Безробітні.