1. Місце і роль праці в суспільстві. Соціально-економічна і психофізіологічна суть праці

Перш за все, економіка праці – це конкретна економічна наука. Економіка праці вивчає: загальні закономірності організації праці як в суспільстві, так і на підприємствах або організаціях. Тобто можна виділити макроекономіку і мікроекономіку праці.

Макроекономіка і мікроекономіка – це два рівня аналізу.

Рівень макроекономічного аналізу відносять або до економіки держави в цілому, або до основних її підрозділів, таких як державний сектор і приватний сектор.

Макроекономіка охоплює аналіз таких величин як загальний обсяг продукції, загальний рівень зайнятості, продуктивності, загальний обсяг доходу, середній рівень заробітної плати.

Мікроекономічний аналіз має справу з конкретними економічними одиницями, тобто окремими підприємствами. При цьому увага зосереджується на таких величинах як виробництво і ціна конкретного продукту, чисельність робітників, які зайняті в одній фірмі, продуктивність і доходи працівників даної фірми. Цих рівнів аналізу ми будемо дотримуватись при розгляді тем курсу. Однак не існує різкого розподілу на макроекономіку і мікроекономіку праці – багато тем могли б відноситись до обох цих сфер. Наприклад, безробіття можна розглядати як макро- і як мікроекономічну проблему.

Перше систематизоване викладання питань, яке відноситься до даної дисципліни, проходило в часи так званої "індустріальної (промислової) революції" – в Західній Європі (XVIII ст.)  в часи бурхливого розвитку промисловості.

В 1776 р. Адам Сміт опублікував свою відому роботу "Добробут націй"/ "Багатство народів". Саме в цій книзі, серед багатьох інших, вперше була висунута ідея про те, що добробут (багатство) націй залежить від здібності організовувати свої виробничі сили в більшій мірі ніж від кількості матеріальних ресурсів. Розвиваючи цю ідею, Сміт стверджував, що багатство націй базується  на внеску тих, хто безпосередньо виконує роботу, тобто головної виробничої сили – праці (світовий досвід це підтверджує).

Тобто, коротко ідею А.Сміта можна сформулювати наступним чином: праця -  головне джерело багатства країни. Це вірно і зараз. Особливу актуальність уявляють ці питання для господарства України. Воно має достатню кількість природних багатств (наприклад, найцінніша земля - чорнозем), але наша економіка знаходиться в дуже важкому, кризовому стані і одна з основних причин тому – невміння, неспроможність організувати виробничі сили (в першу чергу працю людей).

Економіка праці вивчає багато суперечних проблем. На думку західних економістів, проблеми праці не залежать від політико-ідеологічного базису економіки, багато з них є загальними для всіх країн і економічних систем. При цьому більшість економічних конфліктів і проблем, які виникають при капіталізмі і при соціалізмі, і в період переходу до ринкових відносин, стосуються питань праці. Те, як вирішуються ці проблеми, визначає  рівень добробуту, темпи економічного росту, економічну стабільність господарства країни.

Проблеми праці важливі не тільки для працівників і підприємців (роботодавців). Вони діють на кожного члена суспільства, який виступає в ролі виробника, споживача, вкладника грошових коштів (у вигляді акцій), людини, яка сплачує податки.

Так, робітники і службовці домагаються підвищення заробітної плати, скорочення робочого часу, покращення умов праці і безпеки праці.

Підприємці (роботодавці) повинні наймати, навчати і перевчати робочих, забезпечувати їм необхідний рівень заробітку, створювати кращі умови праці, щоб подолати конкуренцію (бути конкурентоспроможними на ринку).

Споживачі також зацікавлені в підвищенні якості трудових ресурсів, регулюванні проблем праці, яке сприяє підвищенню продуктивності праці, скороченню витрат і відповідно зниженню цін на товари.

Вкладники грошових коштів, тобто ті, хто держить акції, зацікавлені в одержані більшого доходу на вкладений капітал, а це знову ж залежить від рівня продуктивності праці і від стану трудових ресурсів.

Уряд, який відображає інтереси народу, повинен формувати суспільну політику по таких напрямках:

· підвищення освітнього рівня трудових ресурсів;

· мобільність робочої сили між професіями, галузями і регіонами;

· визначення рівня заробітної плати, охорони здоров’я і безпеки роботи;

· контроль за створенням пенсійного фонду, забезпечення рівних умов праці;

· контроль управлінських конфліктів і страйків робітників,

· турбота про хворих і малозабезпечених верств населення.

Головним вирішальним елементом трудового процесу є робоча сила. Як вже відмічалось, праця відіграє виключно важливу роль в існуванні і розвитку людського суспільства. Дякуючи праці, створено матеріальне і духовне багатство країн.

Праця – це умова існування людей, вічна природна необхідність. Які б перетворення не стались в економіці країни, завжди питання праці будуть знаходитись на першому плані.

Природно, що процес переходу до ринку вимагає особливої уваги до цих питань. Але зверніть увагу: економіка праці – це наука не про саму працю, а про суспільний устрій праці.

Таким чином, економіка праці вивчає соціально-економічні відношення людей, які пов’язані з працею.

Розглянемо окремо, що таке праця. Досить цікаве визначення дав А.Маршал.

По визначенню А.Маршала: праця – це всяке розумове і фізичне зусилля, яке застосовується частково або повністю з метою досягнення будь-якого результату, не рахуючи задоволення, яке одержується безпосередньо від самої виконаної роботи.

Працю як складну категорію, можна розглядати з різноманітних сторін: соціальної, економічної, психофізіологічної.

З економічної точки зору:

Праця – це цілеспрямована діяльність людини з перетворення предметів природи для задоволення потреб, або праця – це цілеспрямована діяльність людей з створення матеріальних і культурних цінностей.

Працею люди не тільки забезпечують своє існування, але й створюють умови для розвитку і прогресу суспільства.

Так як праця виконується спільно, в колективі, то в її процесі люди вступають в соціальні відносини, які відображають соціальний (тобто суспільний) бік праці.

З психофізіологічної точки зору, праця – це витрати життєвої енергії людини (фізичної і нервової) для перетворення предметів праці.

Приведемо класифікацію соціально-трудових відносин в сфері праці.

1. За змістом діяльності:

· виробничо-функціональні;

· професійно-кваліфікаційні;

· соціально-психологічні;

· суспільно-організаційні.

2. ЗА суб’єктами:

· міжорганізаційні (організація – організація);

· внутрішньоорганізаційні;

· внутрішньовиробничі (організація – особа; особа – особа – особа).

3. За об’ємом владних повноважень:

· відношення по горизонталі;

· відношення по вертикалі.

4. За характером розподілу доходів:

· у відповідності з трудовим внеском;

· не у відповідності з трудовим внеском.

5. За ступенем регламентування:

· формальні (офіційно оформлені);

· неформальні (офіційно не оформлені).

6. За способом спілкування:

· безособисті;

· міжособисті.

Будь-який процес праці передбачає наявність предмета праці, засобів праці, технології і самої праці як діяльності по приданню предмету праці необхідних людині властивостей.

Предмети праці – це все те, на що спрямована праця, вони зазнають зміни для придбання корисних властивостей для задоволення тим самим людським потреб.

Засоби праці – це те, за допомогою чого людина діє на предмети праці. До них відносяться: машини, механізми, інструменти, пристрої і т.ін., а також будівлі і споруди, які створюють необхідні умови для ефективного використання цих засобів.

Засоби виробництва – це сукупність засобів праці і предметів праці.

Технологія – це спосіб дії щодо предмету праці, порядок використання засобів праці. В результаті закінчення процесу праці створюються продукти праці – предмети або інші об’єкти, які володіють необхідними властивостями і пристосовані до людських потреб.

Отже, процес праці – явище складне, багатоаспектне. Основними формами прояву праці є:

1. Витрати людської енергії. Це психофізіологічна сторона трудової діяльності, яка виявляється у витратах енергії м’язів, мозку, нервів, органів почуття. Витрати енергії людини визначаються ступенем важкості праці і рівнем нервово-психологічної напруги (втома і стомлення). Від рівня витрат людської енергії залежать працездатність, здоров’я людини і її розвиток.

2. Взаємодія працівника із засобами виробництва – предметами і засобами праці. Це організаційно-технологічний аспект трудової діяльності. Він визначається:

· рівнем технічного оснащення праці;

· ступенем  механізації і автоматизації праці;

· удосконаленням технології, організації робочого місця;

· кваліфікацією працівника, його досвідом;

· прийомами і методами праці, які він застосовує і т.ін.

Організаційно-технологічні параметри діяльності пред’являють вимоги до спеціальної підготовки працівників, до їх кваліфікаційного рівня.

3. Виробнича взаємодія працівників один з одним як по горизонталі (відношення в єдиному трудовому процесі), так і по вертикалі (відношення між керівником і підлеглим) визначає організаційно-економічну сторону трудової діяльності. Вона залежить від рівня розподілу і кооперації праці, від форм організації праці – індивідуальної або колективної, від чисельності працюючих, від організаційно-правової форми підприємства (установи).

Роль праці в розвитку людини і суспільства виявляється в тому, що в процесі праці створюються не тільки матеріальні і духовні цінності, які призначенні для задоволення потреб людей, але й вдосконалюються самі працівники, які отримують нові навички, розкривають свої  здібності, поповнюють і збагачують знання.

Творчий характер праці знаходить своє відображення в народженні нових ідей, появі прогресивних технологій, більш удосконаленого і високопродуктивного знаряддя праці, нових видів продукції, матеріалів, енергії, які, в свою чергу, приводять до розвитку потреб.

Таким чином, наслідком трудової діяльності стають, з одного боку, насичення ринку товарами, послугами, культурними цінностями, з іншого – прогрес виробництва, поява нових потреб і їх наступне забезпечення.

В свою чергу, розвиток і удосконалення виробництва впливає на відтворення населення, підвищення його матеріального і культурного рівня. Наприклад, Україна за рівнем природного скорочення населення посідає одне з перших місць у світі.

Ідеальна схема впливу праці на людину і суспільство.

Праця ® Розвиток людини, її фізичних і духовних якостей ® Виробництво матеріальних і культурних цінностей ® Задоволення матеріальних і духовних потреб людини і суспільства ® Відтворення населення ® Науково-технічний прогрес ® Ріст продуктивності праці ® Праця в її новій якості.

Слід мати на увазі, що на подібні процеси сильно впливає політика міждержавних і міжнаціональних відносин. В світі не таке вже благополуччя, як виглядає на схемі. Але, загальна тенденція розвитку людського суспільства спрямована в бік прогресу виробництва, росту матеріального добробуту і культурного рівня людей, осмислення прав людини як вищої цінності на землі.

Тепер можна, виходячи з усього сказаного, дати визначення праці.

Праця – це процес перетворення ресурсів природи в матеріальні, інтелектуальні і духовні блага, який виконується і (або) управляється людиною, чи по примушенню (адміністративному, економічному), чи по внутрішньому прагненню, або по тому й іншому.

Що стосується задоволення, яке одержується від процесу праці, про яке говорив Маршал, то воно істотно залежить від долі творчості в даному виді діяльності. Чим більше задоволення одержує людина від процесу праці, тим більше в нормальних соціальних умовах користі і підприємству, і суспільству.