5.  Державна політика регулювання зайнятості

Таким чином, різні види безробіття обумовлені різними причинами. Економічна наука прийшла до висновку, що у ринковому господарстві неминуче існує певна кількість безробітних і відповідно природний рівень безробіття. В будь-який економіці завжди є люди, які бажають змінити місце роботи, або шукають роботу після закінчення навчального закладу чи виховання дитини. На це потрібний певний час, що породжує плинне безробіття. "Структурним" і "технологічним" безробітним необхідний час, щоб придбати необхідну кваліфікацію. Частина людей вважає за краще жити на допомогу. Тому західні економісти вважають, що природний рівень безробіття дорівнює сумі рівнів плинного, інституціонального, технологічного і структурного безробіття.

Природний рівень безробіття може змінюватись в залежності від діючих законів та складу робочої сили. Так, в США за останні 30 років природний рівень безробіття збільшився через зростання питомої ваги жінок і молоді у складі робочої сили та збільшення допомоги. В західних країнах природний рівень безробіття становить 4-7%, в Україні за оцінками фахівців – 2,5-3% ( з урахуванням низької мобільності робочої сили).

Фактичний рівень безробіття дорівнює природному при рівноважному ринку праці, коли кількість осіб, що шукають роботу дорівнює кількості вільних робочих місць.

Фактичний рівень безробіття більший за природний, коли кількість осіб, що шукають роботу, перевищує кількість вакансій  на фазі спаду в економічному циклі. Наприклад, в 30-х роках в США фактичний рівень безробіття був 25%.

Зараз в Україні фактичний рівень безробіття з урахуванням прихованого набагато перевищує природний.

Загострення проблеми безробіття супроводжується певними соціально-економічними втратами:

- зменшення ВНП, його відставання від потенційного ВНП (за припущення існування природного рівня безробіття). Такий взаємозв’язок виражає закон Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то відставання обсягу ВНП становить 2,5%;

- звуження споживчого ринку (криза надвиробництва);

- втрата безробітними професійних навичок;

- зростання злочинності.

Фактичний рівень безробіття може бути нижчим за природний, коли кількість вакансій більша за кількість безробітних, наприклад, в США в часи Другої світової війни, коли потреби  військового виробництва привели до необмеженого попиту на робочу силу (рівень безробіття знизився до 1-2%).

На думку західних економістів, зайнятість стає ефективною, коли рівень безробіття наближається до природного і тоді забезпечується гнучка реакція  ринкової економіки на підвищення попиту, тоді як повна зайнятість призводить до росту заробітної плати та інфляції.

Вчені виявили залежність між інфляційним зростанням цін та рівнем безробіття, яка має назву "крива Філіпса", згідно з якою залежність між безробіттям та інфляцією обернена рис. 4).

Рис. 4. Крива Філіпса.

На практиці не завжди спостерігається це співвідношення, тому що деякі інші фактори (ріст цін на сировину, енергію, збільшення заробітної плати, зниження продуктивності праці, девальвація валюти) спричиняють зміщення кривої Філіпса.

До цього призводить і намагання держави знизити фактичний рівень безробіття за природний, тому що зростання інфляції супроводжується ростом інфляційних очікувань та вимогами працівників про підвищення заробітної плати, розбалансуванням ринку праці та зростанням рівня безробіття. В результаті одночасно відбувається інфляція та зростання безробіття (стагфляція). Економіка знов повертається до природного рівня безробіття, але при більш високому рівні інфляції.

Таким чином, державна політика, спрямована на штучну підтримку низького рівня безробіття, призводить до прискорення інфляції та до зростання безробіття до природного рівня.

Як же будувати таку державну політику зайнятості, що не призводить до інфляції?

Закордонні вчені запропонували три варіанти такої неінфляційної політики:

1) усунення дисбалансів та обмежень на ринку праці через:

- розвиток системи перепідготовки;

- удосконалення інформації про вільні робочі місця;

- забезпечення географічної міграції працівників;

- усунення дискримінації при найманні на роботу за статтю, національністю та ін.;

- регулювання мінімальної заробітної плати для молоді та інвалідів;

- регулювання розмірів допомоги та оподаткування;

- застосування гнучких форм зайнятості (неповна зайнятість, надомна праця, праця за викликом, гнучкий робочий час);

2) державне обмеження росту цін і заробітної плати;

3) стимулювання підприємницької активності за рахунок зниження податків при обмеженні росту грошової маси, підтримка малого бізнесу (стимулювання самозайнятості).

Особливості політики зайнятості в Україні.

Для України характерний дисбаланс ринку праці, невідповідність професійно-кваліфікаційного складу безробітних  структурі потреби в робочій силі. Характерними є структурне (конверсійне) та приховане безробіття, яке занижує офіційний рівень безробіття.

На думку наших вчених, закордонні методики обмеження заробітної плати та соціальних виплат не підходять для України, тому що через специфіку економіки, її монопольний характер не можливо швидко перебудувати її структуру, а заробітна плата знаходиться на такому низькому рівні, що люди не зможуть вижити при її обмеженні.

Окрім цього, такий високий рівень прихованого безробіття не є характерним для країн з розвинутою ринковою економікою. Тому наведені вище заходи державного впливу на рівень безробіття не можуть бути ефективними. Спочатку необхідно забезпечити ефективне функціонування ринкових механізмів. Це призведе до зниження прихованого безробіття, яке перейде у відкрите, явне, у вигляді технологічного, структурного та ін. Тоді держава зможе застосувати наявні засоби боротьби із безробіттям.

Переведення прихованого безробіття у відкрите повинно проходити поступово, потребує обережності, тому що такі заходи можуть викликати соціальне напруження. Це добре розуміють за кордоном і враховують при плануванні скорочення працівників. Так, після закриття одного із неконкурентоспроможних філіалів фірмі "Дженерал електрик" належало звільнити 900 працівників і замість того, щоб позбавитися них за один день, фірма провела звільнення в три етапи протягом трьох років. Спочатку фірма створила для звільнених працівників навчальний центр, який був оснащений системою тестування та виявлення потенційних здібностей людей до нового роду діяльності. Окрім цього, завданням центру був пошук робочих місць будь-якими можливими способами, аж до об’яв, що рекламують професійний рівень та здібності працівників в засобах масової інформації. Створення центру сприяло поліпшенню морального клімату в колективі та підвищенню престижу фірми.

Поряд із регулюванням безробіття, важливою функцією держави є соціальний захист потерпілих від безробіття людей.