4. Трудовий потенціал суспільства. Проблеми реалізації трудової активності населення

В попередніх параграфах ми розглянули в основному кількісні показники, що характеризують людські ресурси суспільства. Проте залежно від багатьох обставин можливості людських ресурсів як фактора економічного розвитку можуть бути більшими або меншими при тій самій кількості трудоактивного населення.

Трудовий потенціал - це гранична величина можливої участі працюючих у виробництві, інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, галузі, території, суспільства. Трудовий потенціал вимірюється за кількістю працездатних осіб та робочого часу (у людино-роках, людино-днях, людино-годинах) і залежить також від якісних характеристик: здоров’я, освіти, активності, професіоналізму, моральності, мотивованості, вміння працювати в колективі, творчого потенціалу, активності, організованості та ін.

На рівні суспільства ці компоненти можна приблизно оцінити певними узагальненими показниками. Здоров’я населення країни характеризується середньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за віковими групами в залежності від різних причин, розміром та часткою витрат на охорону здоров'я тощо. Моральність суспільства визначається його релігійністю, відношенням до інвалідів, дітей, престарілих, показниками соціальної напруги, злочинності тощо. Творчий потенціал і активність проявляються темпами науково-технічного прогресу в країні, доходами від авторських прав, кількістю патентів та міжнародних премій і т.ін. Організованість на рівні суспільства можна оцінити якістю і стабільністю законодавства, обов'язковістю дотримання законів і угод, стабільністю політичної ситуації, якістю доріг та громадського транспорту тощо. Рівень освіти населення характеризується середньою кількістю років навчання в розрахунку на одну людину, часткою витрат на освіту в державному бюджеті, доступністю різних рівнів освіти тощо.

На жаль, більшість цих показників за роки кризи значно погіршилася в Україні.

Так, очікувана тривалість життя при народженні (показник, що розраховується як кількість років, яку в середньому належить прожити даному поколінню народжених, якщо протягом всього їхнього життя при переході з одного віку до іншого рівень смертності буде дорівнювати сучасному рівню смертності населення в окремих вікових групах) зменшилася від 71 року (66 - чоловіки, 75 - жінки) в 1989-1990 роках до 67,9 року (62,4 - чоловіки, 73,6 - жінки) в 1999-2000 роках. Особливу тривогу викликає зростання на 31,6 % смертності населення працездатного віку, різке збільшення смертей від вбивств, самогубств, отруєнь алкоголем тощо, що свідчить про погіршення не лише фізичного, але і духовного здоров'я нації, її моральності.

Погіршилися також показники, які характеризують освіту населення. Як вже зазначалося, під дією економічних чинників все більше молодих людей заради заробітку відмовляється від продовження навчання. Недостатність державних асигнувань на освіту приводить до закриття або комерціалізації багатьох навчальних закладів (передусім професійно-технічних училищ). В результаті кількість осіб, які навчалися в 2001/02 навчальному році, зменшилася на 431 тис. порівняно з 1985/86 навчальним роком, а в розрахунку на 10 000 чол. населення — на 9 осіб, в тому числі зменшення на 75 осіб, що навчаються у загальноосвітніх навчальних закладах та збільшення на 105 осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах. Крім цих кількісних показників викликають тривогу і менш видимі, але не менш серйозні проблеми використання освітнього потенціалу (значна і все зростаюча частка людей з високим рівнем освіти не може знайти відповідну роботу), практична недоступність вищої освіти для малозабезпечених людей, корупція в навчальних закладах (як і в усьому суспільстві).