Рекомендація

Дисципліна “Економіка праці” пов’язана із функціонуванням головного елементу виробничого процесу - робітника. Рішення соціально-економічних проблем праці знаходиться в центрі уваги менеджера на підприємстві.

Економіка праці як наука вивчає економічні закономірності в сфері трудових відносин, в тому числі специфічні форми виявлення сутності праці, такі як ринок праці, зайнятість, ефективність, організація та оплата праці, соціальні аспекти трудової діяльності.

Вивчення категорій науки, її концепцій та прийомів застосування у тісному взаємозв’язку є необхідною умовою формування у майбутнього фахівця знань в галузі раціональної і ефективної організації праці та її оплати. Підготовка фахівця, що професійно займається економічною, маркетинговою та підприємницькою діяльністю, передбачає цілісне сприйняття всіх тем курсу, володіння культурою мислення, розуміння професії та її ролі у взаємозв’язку з іншими видами трудової діяльності.

Об’єктом вивчення дисципліни “Економіка праці” слугує праця – доцільна діяльність людей, яка спрямована на створення матеріальних благ і надання послуг.

Предмет економіки праці – це устрій праці та соціально-економічні відносини, які виникають з приводу використання праці.

Метою вивчення дисципліни “Економіка праці” є формування системи спеціальних знань та набуття практичних навичок з управління трудовими відносинами та організації оплати праці, які необхідні для успішної діяльності менеджера в умовах ринкової економіки.

Основним завданням вивчення дисципліни є набуття теоретичних і методичних основ економіки праці для забезпечення ефективного функціонування підприємства.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен

знати :

- чинники та тенденції динаміки трудових ресурсів;

- методи визначення оптимальної чисельності персоналу підприємства;

- показники та чинники росту продуктивності праці;

- сучасні багатоаспектні засоби мотивації праці;

- критерії вибору та методику оцінки ефективності форм та систем оплати праці;

- соціальні стандарти та умови.

уміти :

- приймати оптимальні рішення по забезпеченню виробництва трудовими ресурсами;

- визначати рівень продуктивності праці та резерви її підвищення на підприємстві;

- використовуючи діючу систему мотивації, добирати і впроваджувати ефективні заходи мотивування в колективі;

- визначати потреби працівників, використовуючи індивідуальний підхід, розробляти і впроваджувати комплексні сучасні мотиваційні заходи;

- визначати, добирати і впроваджувати різні форми і системи оплати праці.

- визначати ефективність використання діючих форм і систем заробітної плати, матеріального стимулювання, готувати пропозиції щодо їх удосконалення;

- забезпечувати соціальний захист працівників.