3.Фактори і резерви зростання продуктивності праці

На рівень продуктивності праці впливає велика кількість факторів.

У залежності від ступеня і характеру впливу на рівень продуктивності праці фактори можна об'єднати в три групи: матеріально-технічні, організаційно-економічні і соціально-психологічні.

Матеріально-технічні  фактори пов’язані з використанням нової техніки, прогресивних технологій, нових видів сировини і матеріалів.

Рішення задач удосконалювання виробництва тут досягається:

- модернізацією устаткування;

- заміною морально застарілого обладнання новим, більш продуктивним;

- підвищенням рівня механізації виробництва: механізацією ручних робіт, упровадженням засобів малої механізації, комплексною механізацією робіт на ділянках і в цехах;

-автоматизацією виробництва: установкою верстатів-автоматів, автоматизованого устаткування, використанням автоматичних ліній, автоматизованих систем виробництва;

- впровадженням нових прогресивних технологій;

- використанням нових видів сировини, прогресивних матеріалів і іншими заходами.

Науково-технічний прогрес - головне джерело всебічного і послідовного росту продуктивності праці. Тому для впровадження у виробничий процес досягнень науково-технічного прогресу в сучасних умовах потрібно направляти інвестицій, у першу чергу, на реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробництв, підвищення частки витрат на активну частину основних виробничих фондів - машин, устаткування.

Комплекс матеріально-технічних  факторів і їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати такими показниками:

- енергооснащеністю праці - споживанням усіх видів енергії на одного промислового робітника;

- електроозброєності праці - споживанням електроенергії на одного промислового робітника;

- технічною озброєністю праці - обсягом основних виробничих фондів, що припадають на одного робітника;

- рівнем механізації й автоматизації - часткою робітників, зайнятих механізованою й автоматизованою працею;

- хімізацією виробництва, застосуванням прогресивних матеріалів і хімічних процесів.

Одним з основних матеріально-технічних чинників є підвищення якості продукції - задоволення суспільних потреб меншими витратами коштів і праці, тому що вироби високої якості заміняють більшу кількість виробів низької якості. Підвищення довговічності виробів рівнозначно додатковому збільшенню їхнього випуску.

Матеріально-технічні чинники найбільше важливі, оскільки забезпечують економію не тільки живої, але і матеріалізованої праці.

Організаційно-економічні фактори визначаються рівнем організації праці, виробництва і управління. До них відносяться:

1. Удосконалювання організації управління виробництвом:

- удосконалювання структури апарата управління;

- удосконалювання систем управління виробництвом;

- поліпшення оперативного управління виробничим процесом;

- впровадження і розвиток автоматизованих систем  управління виробництвом;

- підключення в  сферу дії АСУП максимально можливої кількості об'єктів.

2. Удосконалювання організації виробництва:

- поліпшення матеріальної, технічної підготовки і кадрової  виробництва;

-поліпшення організації виробничих підрозділів і розподіл устаткування в основному виробництві;

- удосконалювання організації допоміжних служб і господарств (транспортного, складського, енергетичного, інструментального, господарського й інших видів виробничого обслуговування).

3. Удосконалювання організації праці:

- поліпшення поділу і кооперації праці, упровадження багатоверстатного обслуговування, розширення сфери суміщення професій і функцій;

- впровадження передових методів і прийомів праці:

- вдосконалювання організації й обслуговування робочих місць;

- впровадження технічно обгрунтованих норм витрат праці, розширення сфери нормування праці робітників-відрядників і службовців;

- впровадження гнучких форм організації праці;

- фаховий добір кадрів;

- поліпшення умов праці, раціоналізація режимів праці і відпочинку;

- удосконалювання систем оплати праці, підвищення їхньої стимулюючої ролі.

Без використання цих чинників неможливо одержати повний ефект і від чинників матеріально-технічних.

Соціально-психологічні фактори визначаються якостями трудових колективів, їхнім соціально-демографічним складом, рівнем підготовки, дисциплінованості, трудової активності і творчої ініціативи робітників, системою ціннісних орієнтації, стилем керівництва в підрозділах і на підприємстві в цілому та ін.

У умовах розвитку в  нашій країні ринкових економічних відносин зростає значення таких суспільних умов, що з однієї сторони гальмують, але з іншого боку - стимулюють ріст продуктивності праці. Серед них: підвищення рівня безробіття, посилення конкуренції товаровиробників, розвиток малого бізнесу й інші.

Всі перераховані чинники тісно пов'язані і взаємозалежні, вони повинні вивчатися комплексно. Це необхідно для того, щоб більш точно оцінити вплив кожного чинника, тому що дії їх не рівнозначні.

Резерви росту продуктивності праці - це невикористані можливості економії витрат праці (зниження трудомісткості і збільшення виробітку).

Резерви використовуються і знову виникають під впливом науково-технічного прогресу. Кількісно резерви можна визначити як різницю між досягнутим і максимально можливим рівнями продуктивності праці за визначений проміжок часу.

Ступінь використання резервів впливає на рівень продуктивності праці. Сукупність резервів доцільно класифікувати відповідно до класифікації чинників. Це дає можливість при проведенні аналізу виявити основні причини втрат і непродуктивних витрат праці по кожному чиннику продуктивності праці і намітити шляхи їхнього усунення.

Інший приклад класифікації резервів - рівень їхнього виникнення. За цією ознакою розрізняють резерви: загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрівиробничі.

Загальнодержавні резерви і їхнє використання впливають  на ріст продуктивності праці по всій країні. Це резерви, пов'язані з розміщенням підприємств, нераціональним використанням зайнятості населення, недовикористанням ринкових методів господарювання й ін.

Регіональні резерви - це можливості кращого використання продуктивних сил, характерних для даного регіону.

Міжгалузеві резерви пов'язані з можливістю поліпшення міжгалузевих зв'язків, зміцнення договірної дисципліни між підприємствами різних галузей.

Галузеві резерви - це можливості росту продуктивності праці, характерні для підприємств конкретної галузі економіки.

Внутрівиробничі резерви визначаються недоліками у використанні на підприємстві сировини, матеріалів, устаткування, робочого часу.

Планування і аналіз продуктивності праці на підприємстві проводиться на основі економії чисельності  працівників.

Методика розрахунку росту продуктивності праці в залежності від факторів.

Розрахунок здійснюється у такий послідовності:

1. Визначається вихідна (розрахункова) чисельність промислово-виробничого персоналу на плановий період при збереженні виробітку базового періоду:

, або ;  (9)

де - чисельність персоналу в базовому періоді;

- коефіцієнт росту обсягу виробництва в плановому періоді по відношенню до базового;

- плановий обсяг виробництва;

- базова продуктивність праці.

2. Визначається можлива економія чисельності робітників по окремих факторах на основі заходів по росту продуктивності та розраховується сумарна економія чисельності:

, (10)

де   - кількість заходів (факторів).

 - економія чисельності по  j- тому заходу(фактору).

3. Визначається планова чисельність працівників як різниця між вихідною чисельністю та загальною економією працівників по всіх заходах:

(11)