4. Чинники, що визначають рівень заробітної плати.

Ставки заробітної плати істотно відрізняються для різних професій, рівнів кваліфікації. Відрізняється й рівень заробітної плати в різних країнах (наприклад, в США середня заробітна плата 2500 дол. на місяць; в Західній Європі – 1500-2500 дол.; В Східній Європі (постсоціалістичні країни) – приблизно 300 дол.; в Україні – 70-75 дол., в Росії – 150-170 дол.). Як бачимо, різниця в оплаті праці із західними країнами в 30-50 разів, причому ціни на продукти харчування приблизно однакові або більші в кілька разів. В США заробітна плата вища, ніж у Західній Європі, в Європі – вища, ніж в Азії.

На рівень заробітної плати має вплив низка чинників:

1. Географічні умови та технічний рівень виробництва (наприклад, США краще забезпечені природними ресурсами та мають вищий технічний рівень виробництва, ніж Європейські країни; Росія більш забезпечена природними ресурсами, ніж Україна).

2. Співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці. Перевищення попиту над пропозицією приводить до зростання заробітної плати і навпаки.

3. Обмеження конкуренції на ринку праці:

- вплив монопсонії (олігопсонії);

- обмеження мобільності робочої сили: географічні, правові, соціальні. Наприклад, а) обмеження імміграції (законодавством США та через географічну віддаленість від України);

б) соціальні обмеження ( за віком, статтю по певних професіях);

в) складність переходу з однієї професії до іншої. Чим складніше перехід до певної професії, тим вище вона оплачується. Можуть створюватись професійні асоціації (медиків, юристів та ін.) з обмеженим вступом.

4. Рівень доходів окремого підприємства (залежить від рівня цін та попиту на продукцію). При більших доходах у підприємства більше можливості підвищувати рівень заробітної плати.

5. Регулювання рівня заробітної плати з боку держави. Методи державного регулювання рівня заробітної плати розглядаються в п.6.

6. Діяльність профспілкових організації  і працівників:

а) боротьба за підвищення заробітної плати  при переговорах по укладанню тарифних угод, колективних трудових договорів;

б) проведення страйків;

в) обмеження пропозиції праці (обмеження робочого часу, трудового навантаження, імміграції);

г) підвищення попиту на працю (сприяння створенню робочих місць, НТП, розвитку реклами вітчизняних товарів).

7. Відмінність в змісті праці (за складністю, нервовою напругою, інтенсивністю, престижністю, умовами праці). Наприклад, брудна, неприємна робота повинна оплачуватись за вищими ставками, або робота, що потребує тривалого навчання, нервової напруги.

8. Наявність та реалізація працівником індивідуальних здібностей до праці.

Всі ці фактори визначають відмінність між ціною праці (робочої сили) та її вартістю.

В розвинутих країнах ціна робочої сили перевищує її вартість і має тенденцію до росту. В Україні ціна нижча за вартість робочої сили. На це мають вплив всі вищевказані чинники.